Співак Khayat презентує вже четверту створену з початку війни пісню – "Нехай". Як змінилася його творчість за сім місяців повномасштабної війни, що додає йому мотивації в житті у ці складні часи та чию зіркову пораду він вважає найціннішою – про це музикант розказав Ксенії Івась в ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь.
Сьогодні в нашій студії Андрій Хайат – привіт. Як твій настрій?
Настрій чудовий! Класно, що погода нас гріє. Багато планів. В мене розпочалася підготовка до сольного концерту. Мотаюся з репетиції на репетицію.
Встигаєш відпочивати?
Встигаю. Але це приємна втома. Як ніколи зараз розумію, задля чого я це роблю. В мене є таке відчуття, що до цього – як би це зараз жахливо не звучало – наче не було конкретної мотивації. Коли виступаю зараз – завжди мчу до переселенців, бо розумію для чого це треба.
У тебе дуже крута родина! Бабуся, яка допомагає знімати кліпи. Татко, який писав тобі гітарні партії. Як твої рідні зараз?
Вони зараз на Кропивниччині. Усі, хто були за кордоном, повернулися. Нещодавно ми згуртувалися великою родиною і провели разом вихідні. Було таке відчуття, що ми повернулися в довоєнні часи. Але зараз треба більше думати про те, як жити в новому форматі. Не звикати до війни. Декілька днів тому я себе зловив на думці, що в мене з’явилося це відчуття. Та й мої останні виступи, реакція глядачів, переконують мене в тому, що люди звикають до війни. Це погано.
По чому ти бачиш?
По реакціях. Якась вже є байдужість. Легковажність. Ти кажеш серйозні речі, дякуєш людям, які на фронті – а люди сприймають це легковажно. І ти не знаєш, як з цим працювати. Люди такі створіння, що поки в нас фактично чогось не відбувається, ми отак легковажно і ставимося до ситуації.
Коли ти презентував пісню "Зорепад", головний меседж там був — війна війною, а молодість, любов, мрії не можна відкладати. Який меседж у нової пісні "Нехай"?
Ми маємо думати про те, чим зараз закінчиться ось ця мить. В мене була історія, яку я нікому не розповідаю, тримаю її в собі. Мені дуже соромно за мої слова колись, і я не маю вже можливості це змінити. Це стосується не тільки війни. Люди помирають щодня. Завжди треба думати, що ти кажеш, бо твої слова можуть стати останніми. Я знаю особисті історії друзів, які вечір 23 лютого провели на високих нотах і інтонаціях. А потім настала війна.
Бачила твій новий кліп. Хто цього разу допомагав тобі з відео?
Моя команда, яка знімала мені відео на пісню "Полон", яке ще не вийшло. Через те, що почалася війна. Ми будемо його презентувати у грудні. Але ця команда зголосилася допомогти мені цього разу. Зараз вся індустрія розмежувалася. Хтось працює на "Новій Пошті", хтось у "Сільпо". Але їм хотілося щось створити. І ми зібралися і зняли разом. Режисером був я. Це перша моя режисерська робота.
У кліпі є момент – дівчина заносить тортик зі свічками, і це "Наполеон". Це ж твій улюблений?
Так. Все мало бути по-трушному. Це мав би бути кадр з мого життя.
Це вже четверта пісня, яку ти видав під час війни. І складається таке враження, що ти зафіксував емоційні стани свої в умовах війни. "Під дощем" – це біль та шок. "Зорепад" – це ніби ти вже трохи оговтався. "Коло" – це вже спротив. І ось пісня "Нехай". Вона про які зміни?
Я коли виступаю з благодійними концертами, бачу, який в людей є запит. Що вони хочуть почути зараз? Але я лірик. Лірика — це моя стезя. Кожен артист зараз виступає у своєму жанрі. Хтось класно пише веселі пісні – це загалі не моя історія. Мені потрібно поринути у свої емоційні стани, подумати – така в мене музика.
А твої запити змінилися останнім часом?
Я став більш категоричним. Я і до цього не був терплячим пацифістом, але зараз в мене немає золотої середини. Є або чорне або біле. Не знаю наскільки це добре чи погано, але це допомагає мені розмежовувати людей навколо себе. Вибір робити так легше.
А до чого ти зараз ставишся з максимальною відповідальністю? І чи можеш довіритися долі та сказати – нехай!?
Не можу довіритися долі. Треба брати своє життя у свої руки. Ми ж не маріонетки, не ляльки, якими можна керувати. Ми самі відповідаємо за своє життя та його наповненість.
Є такий сталий вислів, що масштаб особистості вимірюється в масштабі проблеми, яка може вибити цю людину з колії. Що тебе може вибісити?
Мене вибішують дуже прості речі. Лицемірство. Неповага. Хоча єдина стресова ситуація, яка мене вибила з рівноваги вперше в житті – коли моя родина поїхала. Було відчуття якоїсь незворотності. Відчуття, що ніколи їх більше не побачу. Після того я охолонув. І зараз, якщо чесно, мене вже дуже важко чимось здивувати.
Яка найкрутіша порада, яку ти отримував у своєму житті?
Зажди думай про те, що ти робитимеш завтра. Це цитата Тіни Кароль. Вона мені це сказала ще на "Голосі", коли я був ще досить "зелений" і не знав яку я хочу музику писати. Ця порада допомагає мені дуже часто.
Кажуть, що найкраще людину характеризують її вчинки. До яких благодійних заходів ти долучався останнім часом?
З Андре Таном була співпраця. Він зробив невелику колекцію – худі, футболки. Я долучився як амбасадор до цього проєкту, гроші з якого пішли на відбудову Бучі та Ірпеня. Були й концерти благодійні.
Кожен залишає свій відбиток. Хтось збирає на концерті на машину для ЗСУ, хтось на броніки або тепловізори. Але хочеться більше звітності. В мене була неприємна історія, що завдяки мені люди зібрали гроші собі до кишені. Я і не заробив нічого і нікому не допоміг. Тому зараз я запрошую звітність.
Ти брав участь у телемарафоні “Для дітей заради майбутнього» і виступав разом з Ренатом Каражей.
Так. Ми репетирували онлайн, бо він сам не з Києва. Він великий молодець. В нього завищений рівень відповідальності. Він як танчик маленький – пройшов пісню «від і до». Але сумно, що в такому віці він вже знає, що таке відповідальність.
Хоча я розумію, звідки вона з’явилася. Але сумно, що в нього немає блиску в очах. Ренат з Херсонської області. Вони їхали правдами й неправдами на цей концерт. Коли ти спілкуєшся з людьми з окупованих територій, ти починаєш розуміти те, чого раніше не розумів.
А ти в дитинстві мав змогу поспівати з зіркою?
Не мав. Але спілкувався. Перший концерт в моєму житті – концерт Наталі Могилевської. Я потім їй сказав про це, коли ми разом сиділи вже в одному журі на одному з вокальних конкурсів. Ще коли був проєкт "Шанс", я спілкувався з Наталією Валевською. В мене є з нею фотка на Майдані.
А з ким хотів заспівати в дуеті? Кумир дитинства?
Не було. Я фанатів від Гаррі Поттера, а у світі музики кумирів не було.
Ти оголосив чергові благодійні концерти. Чого ти чекаєш від них?
Хочу побачити свідомих людей. Не тих, що й досі пишуть у коментарях «какая разніца». Не всі й досі розуміють важливість національної свідомості. Мої концерти — це не тільки про спів. Це музична розмова. Я багато розмовляю. Я ділюся своїми думками. Хочу побачити свою публіку. Наприклад, у Львові своїх фанів я знаю особисто. Звичайно, ми половину прибутку будемо відправляти на ЗСУ. Як по-іншому?
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Читайте нас у Facebook та Telegram. Дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
