Його поховали як тимчасово невідомого захисника України на кладовищі у Дніпрі. Пів року сім’я Володимира Крижанівського із позивним "Естет" вірила, що він живий. Його шукали. Та опізнали вже по збігу ДНК, він загинув на початку квітня. Чоловіка перепоховали на Миколаївщині, у рідному селі.
Про те, яким був боєць за життя, кореспондентам Суспільного розповіли рідні Володимира.
У селі на Первомайщині, в якому народився Володимир, його тіло зустріли живим коридором сотні людей. Капелан передав сім'ї Володимира державний прапор України, прапор полку "Азов" та головний убір чоловіка.
"Ми не хотіли, щоб він був військовим, але він хотів, він хотів знайти своє місце у житті, він хотів бути військовим. А коли пішов у "Азов", взагалі захоплювався. Був хлопчиком, простим хлопчиком, а став справжнім чоловіком", — розповіла мати Володимира Крижанівського Тамара.
У лютому 2022 року Володимир Крижанівський був у відпустці, з якої його достроково викликали на службу, розповідає сестра Олена. Був впевнений, ворога поборють швидко.
"Він говорив, що вони там підбили три танки, взяли шість полонених. "Ми, ми", він завжди так писав, він взагалі був дуже скромним, ніколи "я" не говорив, лише "ми з побратимами". Писав, що ворог деморалізований, вони відступають, що його тут розгромили. Але, все ж таки, з 3-го березня вже він на зв’язок не виходив. Пропав зв’язок, ми знали, що Маріуполь потрапив у повне оточення", — розповіла Олена.
Протягом березня Володимир Крижанівський зв’язувався із рідними всього чотири рази. Розмови були дуже короткі.
"Мало розказував про війну, казав: "Мамо, я приїду, я вам все розкажу". Не міг він розказати, зв’язку практично не було. Весь час на поверхні був, ми його дуже мало чули", — розповіла мати Володимира Тамара.
Востаннє рідні почули Володимира 24 березня. Коли він перестав виходити на зв’язок, сестра почала шукати його через побратимів. Згодом заступник командира повідомив – чоловік зник безвісти.
"Потім вже вдалось з’ясувати, що це були околиці Маріуполя. Трапилось це на початку квітня, вони були на позиції і туди зайшли руські. На позиції було троє — мій брат, йому 26 років, побратим з "Азова" 22 роки і нацгвардієць третій, йому 20 років", — розповіла Олена.
Рідні шукали Володимира всіма можливими способами та вірили, що він живий.
"Може, думали, полонили, але зараз розуміємо, що мій брат на це не пішов би, він розумів, що це ще гірше смерті", — сказала Олена.
По татуюваннях родичі опізнали загиблого побратима Володимира. Коли дізнались про це, звернулись до відповідної інстанції про проведення експертизи, говорить Олена.
"Дали таку відповідь, що є збіг ДНК, мій брат був похований теж у Дніпрі, на Краснопільському кладовищі, як тимчасово невідомий захисник України. І лише зараз ми оформили всі документи, щоб змогли його перепоховати тут, вдома", — розповіла сестра Володимира.
Володимир Крижанівський був бійцем окремого загону спеціального призначення "Азов", про що мріяв, коли проходив службу в лавах Національної гвардії, говорить сестра чоловіка.
"Відразу загорівся і хотів туди, захоплювався їхньою військовою підготовкою, їхньою силою духу. Він їх знайшов, це його побратими, брат був патріотом, він читав історичну літературу, захоплювався козаками", — згадує Олена.
У те, що Володимир загинув, родина і досі не хоче вірити.
"Я досі чекаю його живим додому. Дивлюсь на його фото і чекаю його живим, що він повернеться зі служби", — сказала сестра Володимира Олена.
Читайте також
Хлопець з Україною в серці. На Миколаївщині попрощалися з захисником Маріуполя
Нашвидкуруч сформований полк РФ перекинули на першу лінію фронту Херсонщини та Миколаївщини — Генштаб
По військах РФ їхньою ж зброєю. У миколаївських морпіхів новий трофей
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.