Почесний громадянин Херсона, волонтер Григорій Янченко, відомий у соцмережах як “дядя Гриша”, переїхав до Запоріжжя. Евакуюватися допомогли друзі через погрози з боку окупантів. Тепер тут, у Запоріжжі, він продовжує збирати кошти для потреб української армії.
З волонтером поспілкувались кореспонденти Суспільного Запоріжжя.
У Запоріжжі Григорій Янченко зупинився у волонтерському центрі “Солдатський привал”. Тут, у колі друзів, почуває себе як вдома:
"Я так здивувався. Думаю: ніхто нічого не знає, і ось так мене зустрічають. Слава Богу, я задоволений тим, що мене так зустріли".
Волонтерив Григорій Янченко із музичним супроводом, на вулицях окупованого Херсона ще місяць тому.
"Коляска, відро, колонка з українськими піснями — з “Калиною”, з усіма тими піснями, що на слуху у народу. І коли їдеш, бачиш посмішки, задоволення, люди підспівують. Це, начебто, дрібнички, але з кожної дрібнички складається наша перемога".
Бувало, кидали гроші у відерце й окупанти, згадує чоловік:
"Я їду з піснями, а вони йдуть назустріч і кидають мені у відерце гроші - 200 гривень, 100 гривень. Говорять: це на нашу погибель. Я кажу: добре, добре. “Дєда, а коли ж ваші прийдуть?” Я кажу: “Скоро прийдуть”. А вони: “Боже, ми вже чекаємо, щоб тікати додому".
Пів року на херсонських вулицях — як на мінному полі. Виїхати з міста вирішив після розмови з представником російських спецслужб.
"Співробітник ФСБ. Підходить до мене й каже: дєда, ти їздиш останні дні. Поряд зі мною йшов товариш. Він каже: давай, додому до тебе, будемо збиратися, щоб тікати звідси".
Керівниця волонтерського центру "Солдатський привал" Галина Гончаренко протягом багатьох років, разом із Григорієм Янченком, допомагали українській армії й часто перетиналися на фронтових дорогах:
"Заїжджали до нас — поїсти, перепочити, полялякати, обмінятися інформацією. Чимось вони допомагали нам, щось ми їм довантажували для хлопців — взаємодія, дружба, спілкування людей, які на одній хвилі".
Збирати кошти для українських військових Григорій Янченко розпочав ще з червня 2014-го. Відомості про чоловіка на візку поширилися соціальними мережами. Про “дядю Гришу”, як назвали його херсонці, дізналися в усій Україні.
Допомога фронту почала надходити з різних регіонів. Разом із друзями-водіями, на зібрані кошти закуповували предмети першої необхідності та відвозили на передову.
"Мені один чоловік, херсонець, запропонував 600 банок тушонки. І ця тушонка, як кажуть, дала поштовх моїй волонтерській діяльності", — розповідає "дядя Гриша".
У Запоріжжі Григорія Янченка можна зустріти здебільшого у велелюдних місцях. Там де лунають “Червона калина” й “Черемшина”, невтомний волонтер продовжує працювати на перемогу України. А коли ворог буде повалений, обов’язково повернеться до рідного Херсона, каже чоловік.
Читайте також: "Я воюю за свою родину". У Запоріжжі військовослужбовець одружився з нареченою, яка вирвалася з окупації
