Взаємозалежність. 7 оригінальних короткометражок про зміну клімату

Взаємозалежність. 7 оригінальних короткометражок про зміну клімату

Взаємозалежність. 7 оригінальних короткометражок про зміну клімату

В україномовному сегменті інтернету можна знайти згадки того, що 15 травня метеорологи відзначають свято під назвою Міжнародний день клімату. І нехай ми не знайшли жодної перевіреної згадки про це свято, проте все одно скористаємося можливістю нагадати нашим читачам, що потрібно берегти рідну планету, а не добивати її черговою спробою спалити суху траву неподалік лісу.

Але до закінчення карантину не варто виходити на прибирання сміття у найближчому парку. Замість цього ми покажемо вам кілька документальних фільмів про зміну клімату, глобальне потепління, забруднення річок – і про багато інших проблем, не менш актуальних, ніж пандемія коронавірусу.

Головна мета цих відеоновел, перш за все, не звинуватити, не налякати, але застерегти. І показати, наскільки прекрасний та різноманітний світ, який людське невігластво здатне знищити раз і назавжди. Мультикультурний погляд на загальну проблему став центральною темою стрічки "Взаємозалежність", яка об'єднала 11 короткометражних фільмів від 11 режисерів з 11 країн. Ми обрали найцікавіші, на наш погляд, роботи.

Читайте також: "Де стежити за рівнем забруднення повітря в Києві та як убезпечити себе від смогу"

"Очі води", режисерка Данієла Томас (Бразилія)

Етнічна група Калапало мешкає в заповіднику на річці Шінгу. Це одне з небагатьох місць на планеті, де ще можна побачити первозданну природу, диких тварин і первісне життя місцевого племені. Калапало вірять, що вода – стара як світ і є джерелом життя. Тому використовувати світовий океан у якості контейнера для сміття – справжній злочин. В "Очах води" зображена вся сакральність взаємин між народом Шінга і річкою.

"Курут", режисер Шарбану Садат (Афганістан)

Зміна клімату – вже не новини по телевізору, а сувора реальність. Погляньте на вулицю, щоб переконатися в цьому на власні очі. Нагадаємо, нещодавно Київ посів перше місце в рейтингу забруднення повітря через лісні пожежі. Та й весна вкотре не схожа сама на себе – похмура, дощова.

Фільм "Курут" Шарбану Садата проводить глядача через ефекти сепії та етнічні мотиви, щоб показати життя традиційного сімейства афганських пастухів. Фермери займаються виготовленням одного з найпопулярніших видів сирів у країні, але їхні справи йдуть на спад через наслідки зміни клімату. Червоною лінією крізь розповідь проходить внутрішній зв'язок людини, природи і традицій.

"Олмо", режисер Сільвіо Сольдіні (Італія)

Не дорікаємо іншим фільмам, але іноді, щоб донести до глядача навіть найскладнішу ідею, достатньо розповісти цікаву історію. Легку, віддалено знайому, сповнену життя. "Олмо" якраз одна з таких.

Головному героєві вже 80 років, заслужена пенсія. Дні проводить, виглядаючи на вулицю з вікна свого будинку в передмісті, поки за столом восьмирічний Джуліо читає газетну статтю. Мама забороняє читати такі новини, каже, що в житті й так вистачає негативу, але хлопчикові цікаво дізнатися про танення льодовиків і кліматичну катастрофу.

"Що таке СО2?" – раптом запитує Олмо хлопчика, – "Пам'ятаєш, ми вивчали? Це газ, яким дихають дерева". Життя іноді буває складним, навіть страшним, але не можна забувати дійсно важливі речі. Тому наступного дня, замість школи, дід з онуком вирушають на пошуки особливого старого дерева.

"Розлучення Мехті", режиссер Ніла Мадхаб Панда (Індія)

Індія – стародавня цивілізація, її історія налічує п'ять тисячоліть. Але навіть багатовікова мудрість не спроможна зупинити стрімкий технологічний прогрес, перенаселення, затори та переповнене автомобілями місто.

Причиною розлучення Мегха й Акааші стає брудне повітря. Дружина вимагає, щоб сім'я переїхала у село, де їхній син не страждатиме від астми. Мегха, своєю чергою, скаржиться судді, що не може залишити хворого батька без нагляду. І що намагається забезпечити кохану жінку з дитиною всім необхідним.

Так би глядачі й спостерігали за комічної лайкою двох насправді закоханих людей, якби не важливе послання від режисера – бігти не лише нема куди, а й безглуздо. Ми разом замкнені на одній зеленій планеті. Сьогодні в передмісті повітря ще чисте, але мине кілька років і все зміниться. Якщо ми хочемо, щоб наші діти вільно дихали, потрібно вживати заходів. Але перш за все – змінюватись, адже порятунок планети залежить від кожного з нас.

"Озеро", режисер Махамат Салех Харун (Чад).

Якщо ви читаєте цю добірку, значить, швидше за все, живете у великому місті, маєте доступ до інтернету й кілька гаджетів. Через них виникає ілюзія, ніби в цьому дріб'язковому мінісвіті речей можна сховатися від усіх проблем. Але це неправда.

Багато хто продовжує жити в єднанні з природою. Тоді як далекі мегаполіси, літаки, автомобілі, електростанції (все те, чим ці люди навіть не користуються) негативно впливає на їхнє життя. Зміна клімату призводить до забруднення річок і вимирання риби. Народи, які залежать від водойм і забезпечують завдяки йому прожиток, стикаються з реальною загрозою вимирання.

Келлі, рибалка з місцевого племені, спостерігає, як в озері Чад залишається дедалі менше риби. Люди в розпачі, а деякі навіть думають виїхати у велике місто у пошуках кращого життя. Муна, дочка рибалки, вигадала тимчасове рішення: робити з поліетиленових пакетів, які забруднюють озеро, мотузки. Жінкам доводиться по-своєму боротися з забрудненням та пристосовуватися до нового життя.

"Королівство", режисерка Беттіна Оберлі (Швеція)

У 2000-х був неймовірно популярний жанр "фільмів-катастроф". Постапокаліпсис, усюди хаос, величезні хвилі знищують Нью-Йорк, виверження вулкана накрило Каліфорнію, але Брюс Вілліс завжди готовий прийти на допомогу. Люди заворожено спостерігали за руйнуваннями та полегшено зітхали, усвідомивши кіношну вигадку. Іронічно, але тепер фільми цього жанру знімають значно рідше.

Ми починаємо усвідомлювати, що у всіх дій є наслідки. Ми забезпечили себе комфортним існуванням, але якою ціною: таненням льодовиків, вимиранням окремих видів тварин? Сьогодні світ ще можна врятувати, але що робити завтра, коли рятувати вже буде нічого?

"Королівство" – це невелика художня новела в тому самому похмурому жанрі постапокаліпсису. Жінка, можливо остання на Землі, у розпеченій під сонцем пустелі знаходить крихітний шматочок льодовика. Це єдине джерело води. Героїня вижила, проте їх щодня доведеться боротися за порятунок маленької крижини і не думати про мить, коли запаси питної води закінчаться.

"Сонячний день", режисер Фаузі Бенсаїді (Марокко)

Клімат змінюється, а разом з ним змінюється весь світ. Він уже змінився. Прогноз Всесвітньої метеорологічної організації показує, що вже цього літа температура атмосфери Землі буде значно перевищувати норму. Згідно з іншими дослідженнями, з підвищенням середньорічної температури на 1 градус Цельсія не менш як мільярд осіб будуть змушені адаптуватися або мігрувати, щоб залишатися в кліматичних умовах, які найкраще підходять для сільського господарства, тваринництва та праці просто неба.

Сьогодні будь-які роздуми про майбутнє людства незмінно порушують тему захисту навколишнього середовища. Але "Сонячний день", на відміну від багатьох, не акцентує увагу на глобальних змінах. Фільм марокканського режисера Фаузі Бенсаїді присвячений тим побутовим, а іноді й абсурдним дрібницям, які ми сприймаємо як належне.

Стрічка показує історію людини, яка приїжджає у відпустку на курорт майбутнього. Тут у барі за великі гроші продають чисту воду й очищений кисень. Пляж і море завалені сміттям – доводиться довго стояти в черзі заради можливості погрітися кілька хвилин під сонцем. І не можна втрачати пильності, адже будь-якої миті сирени можуть оголосити про піщану бурю або забруднення повітря. Моторошна й водночас кумедна подорож у майбутнє, яке вже стало нашим сьогоденням. Ви можете подивитися його в нашій фейсбук-групі за посиланням.

Читайте також: "Провести карантин з користю. Тимчасово безкоштовні сервіси для освіти, дозвілля та роботи"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди