"Зараз із нами відбуваються швидкі трансформації". Психологиня з Луцька допомагає пережити травми війни

"Зараз із нами відбуваються швидкі трансформації". Психологиня з Луцька допомагає пережити травми війни

"Зараз із нами відбуваються швидкі трансформації". Психологиня з Луцька допомагає пережити травми війни
Психологиня Марина Іслам, фото надане “Пліч-о-пліч”

Марина Іслам очолює напрям психологічної допомоги переселенцям проєкту "СпівДія”— це волонтерська P2P-платформа, ініційована Координаційним штабом з гуманітарних та соціальних питань Офісу президента України. Одним із центрів платформи став гуманітарний штаб у Луцьку, де працює Марина. Жінка щодня допомагає українцям пережити втрати домівок, рідних та інші жахи війни. У межах проєкту "Пліч-о-пліч" Марина розповіла, з якими травмами через війну стикаються українці.

"Пліч-о-пліч": Психологиня з Луцька допомагає пережити травми війни
Психологиня Марина Іслам, фото надане “Пліч-о-пліч”
Читайте також: Швидка допомога, опікунство, рієлтор для переселенців — п’ять історій про єдність українців під час війни

"Я не можу сказати, що ми всі травмовані війною. Адже є різні бачення поняття "травма". Також слід відрізняти отримання сильної травми та сильного стресу. Інша справа — посттравматичний розлад: на спостереження за ним потрібен час. І насправді зараз ми, українці, навіть у якомусь умовно безпечному середовищі перебуваємо у певному спільному травматичному полі. Існує навіть поняття "травма свідка". Тобто, переглядаючи новини, більш делікатна людина певним чином може травмуватися й отримати стрес", — каже Марина.

"Чи всім потрібні психологи? Не знаю. Це залежить від самої людини, від того, яке опорне підтримуюче середовище в неї, її досвід справлятися зі стресом. До того ж я б хотіла підсвітити існування поняття "дар травми". Тобто не всі люди після війни будуть мати посттравматичний розлад. Будуть люди, які матимуть посттравматичний ріст, тобто вони трансформуються і стануть сильнішими", — додає Марина.

Читайте також: Швидка допомога, опікунство, рієлтор для переселенців — п’ять історій про єдність українців під час війни

"Заспокійливі таблетки глобально не допомагають. Бо вони знімають певні синдроми тільки на певний час. Але вони не вчать справлятися із ситуаціями та переживаннями. Тому є ризик, що ви підсідаєте на гачок. Схожим чином з’являються інші більш складні залежності — алко-, нарко-, медикаментозна чи навіть ігрова. Тобто людина знімає тривожність і біль на певний момент, але не вчиться обходитися з цими переживаннями, жити з цим і приймати", — додає вона.

Психологиня також відзначає найбільш поширені проблеми серед людей, які вимушені були покинути свої домівки через війну: "Люди приходять із запитами, де є дуже багато втрат: від майна, рідних до нездійсненних мрій, цілей. Вони зараз стикаються з купою обмежень. Хочу зазначити, що люди часто перебувають у дуже складному стані. Наприклад, переселенці з Криму та східної частини України мають сьогодні вторинну травматизацію. Вони вже вдруге втрачають будинки та переживають смерть рідних через війну чи окупацію. Це дуже складно".

"Пліч-о-пліч": Психологиня з Луцька допомагає пережити травми війни
Фото надане “Пліч-о-пліч”

Марина зазначає, що не тільки окремі люди нині можуть переживати травматичне зростання, але й змінюється психологічний портрет усієї нації.

"Зараз, особливо під час повномасштабного вторгнення, із нашою нацією відбуваються дуже швидкі трансформації та проявлення національної ідентичності. Ще хочу зазначити, що все-таки ми виходимо із загального стану "жертви", об’єднуємося заради гуманних цінностей. І бути українцем — це одна з наших головних ідентичностей. Радянський Союз багато років стирав усі прояви особистості. Він прагнув створити новий вид "homo sovieticus" — людину без свідомості. СРСР не потрібна була людина свідома, розумна, гуманна — там потрібна була людина, яка працює на "вєлікій комунізм". Тоді руйнували все, що може якось проявляти в людині індивідуальність, бо така людина — ворог тоталітарної системи".

"Добре, що зараз уже в Україні діють фонди підтримки психологів. Тому що, по-перше, як-то кажуть, ми з росинки не харчуємось. Важливо, щоб хоча б нам були кошти на проїзд, якесь закриття базових потреб. По-друге, психологам надважливо дбати про власну терапію і супервізію. Бо в такі часи клієнти несуть нам дуже складні історії. До того ж теж треба звідкись черпати ресурси, попри те, де ми сьогодні є — чи то у відносно безпечному місці в Україні, чи то у прихистку за кордоном, чи то в гарячій точці — ми всі по-своєму переживаємо трагедію країни, а отже, маємо право й можливість отримати допомогу", — розповідає Марина Іслам.

Читайте також: Під час війни більшість людей переживають горе та втрати. Як із цим справляється наш мозок

Матеріал підготовлений в межах проєкту "Пліч-о-пліч" — про українців, які, покинувши свої домівки через повномасштабне вторгнення РФ, почали нове життя на заході, допомагаючи місцевим та країні. Проєкт реалізується за участі Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Волинської ОДА та підтримки USAID. Слідкувати за історіями героїв можна в Instagram та Facebook.

Читайте також

"Країна щасливих людей". Історії з центру для переселенців у Миколаєві

"Якщо буде війна, поїдемо в Харків". Історія про волонтерство, втому і любов до міста на війні

"Падаю біля "швидкої", на колінах повзу у підвал" — історія лікарки з Києва

"Допомога комусь найперше допоможе вам" — науковці-волонтери, що працюють з дітьми-переселенцями

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди