Військовий Анатолій із командою побратимів розвиває в батальйоні безпілотних систем "Сапсан" 14 ОМБр напрямок використання бойових роботів від повсякденних завдань до штурмів без піхоти.
Про те, як НРК трансформують уявлення про війну, які завдання закривають роботизовані платформи та які складні місії дозволяють проводити на передовій розповіли на Youtube-каналі 14 механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Наземні роботизовані комплекси доставляють на позиції бойові комплекти, харчі, пальне й дрони без участі людини. За кожною поїздкою, зазеначають в ОМБр, стоїть ціла спецоперація: планування маршрутів, обльоти місцевості і пошук безпечних шляхів.
Один із таких наземних дронів для волинської бригади передали благодійники з Латвії, розповів військовий Анатолій. З його слів, цей НРК зараз проходить етап польових випробувань і тренувань екіпажів.
"Він (дрон — ред.) ще участь не приймав, так як він зараз в нас на "обкатці". Він зараз обвариться, натягнуться массіткиМаскувальні сітки. Настроїмо по електричних питаннях. Хлопці звикнуть до управління цього дрона. Ще трошки підточимо під себе і будемо відправляти на бойові завдання", — каже боєць.
Також військовий поділився тим, як став на захист України. В армію Анатолій потрапив у 2016 році: декілька місяців провів на пункті постійної дислокації, ознайомився зі службовими обов'язками, людьми, технікою, після чого відправився в АТО/ООС.
"Всі мої друзі — військові пішли вчитися на офіцера. Я щось вагався, та підписав контракт з ЗСУ. Попав в окрему медичну роту на посаду "технік роти" і в подальшому займався "лікуванням" авто. До автотранспорту я відношення до армії не не мав ніякого, в плані ремонту не займався. Всього навчила армія", — каже боєць.
Після завершення контракту в березні 2022 року Анатолій планував звільнитися зі служби та повернутися до цивільного життя, однак, з його слів, доля склалася інакше. Зараз військовий продовжує виконувати бойові завдання на сході країни.
"В батальйон безпілотних систем я потрапив через своїх друзів. Доля вирішила так, що я попав сюда. Я би сказав, що це була вже мрія сформувати батальйон, про який почують всі. Перші місяці було дуже важко. Спочатку доводилось самому робити за всіх. Командування дало обіцянку, що я остануся зі своїми людьми", — говорить воїн.
Щодо роботи з наземними роботизованими комплексами, то, зі слів Анатолія, логістична місія розпочинається з планування, яке є обов'язковим.
"Малюємо маршрути, виконуємо обліт, дивимось де яка яма, болото, міни, "ждуни". Попередньо, коли ми під'їжджаємо до небезпечних ділянок, нас хлопці проводять дроном, оглядають місцевість і тоді ми можемо сміло вирушати і продовжувати місію. Краще підірвати НРК чи щоб дрон влучив в НРК, ніж в живу людину. Скільки б воно не коштувало, людське життя в найдорожче!" — сказав захисник.
У батальйоні, зазначив Анатолій, потребують спеціалістів різних категорій, зокрема є потреба у фахівцях з радіоелектроніки та електроніків для ремонту дронів.
"Більшу роль відіграють, як я кажу на них — "електроди", які налаштовують все, що пов'язано з електронікою. Ми хочемо організувати, щоб була безперервна доставка БК, FPV-дронів, харчів хлопцям певним обсягом. Я скажу, що в батальйоні є таке: якщо людині це не підійшло, він знайшов себе в чому другому. Він може прийшов водієм НРК, а оказується "ефпівішником"Оператор FPV-дрона — це військовий фахівець, який знищує наземні та повітряні цілі противника як безпосередньо на лінії бойового зіткнення, так і в глибині його оборони. Пілот керує коптером у режимі реального часу через спеціальні відеоокуляри. чи "вампірістом"Оператор безпілотника "Вампір"., — сказав воїн.
Анатолій зазначив, що військові часто втомлюються, виконуючи бойову роботу, однак підтримка потратимів, жарти та слові підтримки додають сил.
"У хлопців є різні жарти, піднімають тобі настрій. Коло спілкування, робота, коли воно все налажено, коли все їде — оце піднімає настрій. Який би ти не був втомлений, якщо щось получилося, це одразу мотивує, здається, наче виростають крила, і ти хочеш далі й далі йти до мети", — резюмував боєць.
Вдома на військовослужбовця чекають дружина, донька і син, який цьогоріч іде до першого класу. Анатолій додає: мріє потрапити на свято першого дзвоника до своєї дитини.
"Кількістю дронів і місій воїни хочуть досягти такої системності, щоб ворог не зміг просунутися ні на метр. Найбільший для них кайф – успішність місії. Саме тоді емоції у хлопців сильніші, ніж на чемпіонаті світу з футболу!" — додали в бригаді.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
