В одному з евакуаційних центрів Червоного Хреста проживають переселенці з Херсонщини та сіл Миколаївщини, де тривають бойові дії. Свою історію Суспільному розповіла жителька села Посад-Покровського, що на межі двох областей.
Переселенка з Херсонщини Тетяна розповідає, до останнього не хотіла залишати дім.
"Я з Посад-Покровського. Я була майже до останнього там. Знаєте, ми весь час думали, що щось визначиться, закінчиться. Думаю, чого я буду туди-сюди їздити", — каже жінка.
Зі слів Тетяни, село не бомбили, але часто обстрілювали.
"Обстріли, обстріли, обстріли. Там же немає сирени в селі, просто починалися обстріли, така черга залпів йде. Найважче, коли летять міни разом зі снарядами, вони свистять", — говорить переселенка.
У селі Тетяна годувала безпритульних котів. Каже, що тварини також звикли до обстрілів.
"Я годувала котів, в мене 40 штук котів безпритульних, тому що поїхали господарі, а мені їх шкода. Військові українські нам допомагали, давали продукти. Як тільки летять снаряди з мінами, йде такий свист якийсь характерний. Вони вже звикли, як і ми, не звертають уваги. Але коли він має близько підриватися, вони відразу до підвалу всі", — розповіла Тетяна.
Тетяна після виїзду з села мешкає в Центрі для переселенців.ДЖінка каже, що люди мають окремі кімнати та все необхідне для постійного проживання.
"Бачите, де діти раніше спали. Для них були такі двоповерхові ліжка. Ми удвох зараз, але тут є кімнати повністю закриті, тому що там сім'ями живуть. Ми не скаржимося, тому що, Слава Богу, чисто, нас годують, чергують усі по черзі, порядок", — додає переселенка.
Читайте також
Повертатися нікуди. Переселенка з Миколаївщини розповіла про своє село та життя у прихистку
Звуки вибухів у Миколаєві: російські снаряди влучили по відкритій території та за межами міста
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
