Частина колективу Харківського академічного театру музичної комедії об'єдналася в музичний гурт й виступає для військових та переселенців.
Від березня артисти виступали в метро, розказав директор та головний режисер театру Ігор Коваль.
"Майже всі станції метро ми об'їхали з концертами. Дуже добре люди зустрічали, зі слізьми на очах. Я виступав перед останньою піснею патріотичною з гімном. Потім відкрили метро, й ми стали їздити по військових частинах, і в лісі співали, й на базах, також у шпиталях, лікарнях, Будинках відпочинку, де переселенці", — розповідає Коваль.
За його словами, репертуар колективу складається з українських та патріотичних пісень.
"Ми — така собі українська АВВА: дві дівчини — світленька, темненька і два хлопці. І цього достатньо. У нас колонка наша. Усе, що потрібно — 220 вольтів і щоб нас доставили. Ми не можемо великий гурт із собою возити: оркестр, інструменти. Це демаскує", — пояснює Ігор.
"Популярна пісня "Червона калина", коли виконуємо — встають усі. А у військових частинах акапельно просять гімн України виконати. Концерт годину триває, а вкінці люди ще хочуть такого, що дає надію на перемогу. Запрошують нас і місто, й область, різні громади", — говорить головний режисер театру.
Основна частина колективу театру на простої, загалом колектив складається з майже 300 працівників, каже Ігор Коваль.
"Солістки наші роз’їхалися багатьма країнами світу й там роблять свою справу. І з Польщі, і з Німеччини, і з Італії висилають афіші з нашими акторками, які співають у різних містах. Там скрізь пишуть, що це Харківський академічний театр музичної комедії, наші представники", — говорить Коваль.
Читайте також: "З хвостом, вухами та душею". Аніматор створив кота, який повертається до Харкова з евакуації
На його думку, війна дала митцям багато матеріалу для нових творів.
"Зараз війна дала стільки сюжетів, що можна писати п’єси й музику. Нам треба п’єси, щоб це писали драматурги. Стільки сюжетів: сім'ї руйнуються й роз'їжджаються всім світом, хлопці воюють, жінки десь закордоном.
У нас є харківський автентичний погляд на все, що відбувається: на Північну Салтівку, розбомблену Олексіївку. Чекаємо на новий репертуар. Щоб працював театр, виставу поставити — потрібно, щоб 90% трупи було на місці. А як я це можу зробити, коли ще небезпечно в Харкові, ще стріляють... Зараз зберегти людей треба. Потім за тиждень-два зберемося і через 3 тижні першу виставу покажемо або концерт", — каже режисер.
Читайте також
"Дарую на знак подяки янголів". Майстриня з Ізюма — про евакуацію з міста та життя у Франції
