Що робити з російською літературою в Україні. Думки експертів з Рівненщини

Що робити з російською літературою в Україні. Думки експертів з Рівненщини

Ексклюзивно
Що робити з російською літературою в Україні. Думки експертів з Рівненщини
Фото: Суспільне Рівне

З початку війни в Україні десь посилився, а десь почався з нуля процес дерусифікації: знесення пам’ятників, перейменування вулиць, які пов’язані із російськими діячами тощо. Згодом це дійшло й до літератури. Чи стане вони табу для України — експерти ще дискутують, зокрема, й на Рівненщині.

Ситуація з російською літературою. Приклад однієї бібліотеки

До 2000-го в Острозькій центральній бібліотеці значна частина літератури була від російських авторів та російською мовою, і на ці книги був попит, зазначає заступниця директора в Острозькій центральній книгозбірні Ірина Федорчук. До того ж уся зарубіжна класика була в російському перекладі.

“Сьогодні відсоток таких книг значно зменшився. Протягом останніх років бібліотечний фонд оновлювався. Було вилучено літературу, написану російською мовою, натомість закуплено нові книги українських сучасних авторів", – розповідає пані Ірина.

Водночас заступниця директора бібліотеки не помітила, щоб з 2014 року кількість читачів російського зменшилася. Хоча запити на українську літературу – збільшилися.

"Насамперед молодь і студенти вимагали нової якісної книги. Книги, написаної українською мовою. Після Революції гідності почала зростати зацікавленість в українських авторах, також з’явився великий попит на історичні твори", – додає вона.

Читайте також: Російськомовні книги у рівненських бібліотеках: як багато їх є та чому так сталося

Бібліотека намагалась закупити книги українських авторів та в українському перекладі. Допоміг збагатити фонд бібліотеки Український інститут книги, завдяки якому заклад отримав більше тисячі примірників українських авторів і зарубіжних видань в українському перекладі.

Після повномасштабного нападу Росії на Україну, попит на російську літературу, на відміну від 2014-го, таки зменшився.

"Користувачі центральної бібліотеки в Острозі не можуть читати зараз російську літературу хоча б тому, що її немає на полицях нашої книгозбірні. Але якщо бути відвертою, поодинокі запити на російську літературу ще є", – каже заступниця директора.

Читайте також: На Рівненщині набирає популярності збір російських книг на макулатуру. Гроші витрачають на ЗСУ

Позиція держави Україна

В Україні створили Раду з питань розвитку бібліотечної сфери, вона буде напрацьовувати пропозиції та механізми вилучення пропагандистської літератури з бібліотечних фондів та її заміщення якісною україномовною літературою й книгами українських видавництв.

“Пропаганда – це небезпечна зброя. Сьогодні російська брехня отруює все навкруги. Маємо всіма способами боротись із цим явищем. Наразі Міністерство визначило чіткі критерії, за якими російська література буде вилучена з українських бібліотечних фондів”, – зазначила Лариса Петасюк, заступниця міністра культури та інформаційної політики України для МКІП.

За підрахунками директорки Українського інституту книги Олександри Коваль, у фондах публічних бібліотек наразі може бути понад 100 млн примірників літератури, яка потребуватиме вилучення.

“Звісно, хочеться це зробити швидше, але було б добре, якщо хоча б ідеологічно шкідлива література, видана за радянських часів, а також російська література антиукраїнського змісту, були вилучені до кінця року”, – говорить Олександра Коваль.

Чому був культ російських письменників в Україні?

Україна сотні років знаходилася під політичним впливом Російської Імперії, цей вплив був пов’язаний не тільки із безпосередньо політичною системою, з економікою, а найперше із бажанням імперської ідеї українську культуру повністю зробити частиною себе. Так і виникло поняття "Малоросія" і уявлення про те, що Україна – окраїна великої імперії, і не є самодостатньою, – пояснює докторка філософських наук, завідувачка кафедри філософії та культурного менеджменту національного університету Острозька академія Марія Петрушкевич.

За її словами, російські письменники представлялися як єдиноможливі для вивчення і шанування. Тому в українських містах стояли чи стоять пам'ятники російським літераторам, письменникам, поетам.

"Питання шанування російських поетів і письменників скоріше належить ідеології Російської Імперії. Тобто це шанування виникає не як природне, не як відданість російським письменникам, а найперше як політична система, насаджена зверху. Причому насаджена досить штучно, як на мене", – вважає фахівчиня.

Читайте також: Відправити в останню путь. Що рівнянам робити з радянською і російською літературою з домашніх бібліотек

Чи потрібно лишити російську літературу?

Причини на користь "забуття" російської літератури можна знайти у ній же. Наприклад, Пушкін Олександр Сергійович – російський шовініст, який розпалював ворожнечу між країнами, пропагуючи національну виключність Росії над Україною.

У 1828 році Пушкін написав поему "Полтава", у якій оспівав Петра I й заплямував постать українського гетьмана Івана Мазепи. Мазепа у Пушкіна "підступний", "лютий", "хитрий", "холодний", "згубник", "лукавий", "змій", у нього "чорні помисли", він носить у грудях "кипучу отруту".

Додатково про Пушкіна написав Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Однозначної думки у питанні вилучення та цінності в Україні, якщо почитати літературні форуми або ж просто коментарі у соцмережах – немає. Для прикладу, докторка, професорка філологічних наук, доцентка кафедри культурології та філософії Острозької академії Жанна Янковська вважає, що потрібно повністю відкинути російську культуру, тому що вона для України загалом ніякої цінності не становить.

"Поступливості в цьому випадку не може бути, вони не шкодують нас. Якщо ми цього не зробимо і почнемо із половинчастості, то щілинами буде пролазити пропаганда рускава міра. На мою думку, такого не повинно бути", – каже науковиця.

Водночас докторка філософських наук Марія Петрушкевич вважає, що російська література – культурний продукт, який зображує світогляд, політичні, релігійні погляди, побут країни, яка знаходиться біля нас. Тому просто закритися від неї, від її гуманітарної, культурної складової і вважати, що це суцільне зло й воно на нас не буде ніяк впливати, якщо ми її не будемо вивчати – це не так, це ілюзія.

"Повна відмова – негативний крок, це не є добре для розвитку української культури й освіти. Ми, як страуси, ховаємо голови в землю, ніби російської культури й літератури немає. Тому що ми її заборонили, а насправді вона ж нікуди не дівається і не перестає впливати. Адже є інші способи впливу, наприклад, соціальні мережі, інтернет, знамениті блогери, яких молодь зараз слухає і вони є авторитетом. І вони можуть послуговуватися тими образами й меседжами, які дає російська культура і література", – каже Марія Петрушкевич.

Вона додає, що в кожного російського письменника безперечно є елемент у творчості імперіалізму, "рускава міра". Їх потрібно знати та вміти ідентифікувати, тоді все, що написали ті письменники для українців, стає безпечним.

"Література впливає як будь-який культурний продукт – своїми цінностями, світоглядними образами. А в Росії цей світогляд імперський, і в ньому всі, хто не росіяни – меншовартісні, зокрема й українці, які постають малоросами, хохлами", – вважає Марія Петрушкевич.

Російські, але українські письменники

У літературній спадщині України є багато письменників, деякі – українського походження, але Росія вважає їх та їхні твори своїми. Хорошим прикладом слугує цикл "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Миргород" Гоголя.

"Усі твори, що увійшли в цей цикл – повністю про українську дійсність. Гоголь уживав багато українізмів, хоча деякі російські критики називали їх колись помилками. Але це були не помилки, а саме таким чином він вносив в їхню російську стихію український контекст, дійсність, традиційність", – розповідає професорка філологічних наук Жанна Янковська.

Не можна не згадати про Шевченка, який є українським письменником, але деякі твори писав російською мовою.

"Шевченко, перебуваючи в Санкт-Петербурзі, поширював українську культуру, пишучи її російською мовою. В основному російською мовою написані в нього повісті. Якщо згадати, наприклад, поему "Наймичка" і російськомовну однойменну повість Шевченка, то між ними була вагома різниця, Франко порівнював їх і казав, що російськомовна має ширшу інформацію і детальніше розповідає про українців, тобто він це робив із метою донесення до росіян певної правди. Тому вибачте, але і російськомовного Шевченка ми їм не віддамо", – додає експертка.

Заборона в навчальних закладах

Жанна Янковська вважає, що українцям не варто вивчати російську літературу, це питання аморальності, національної гідності та позиції.

Водночас Марія Петрушкевич переконана, що російську літературу не потрібно винищувати, а презентувати дітям у школах як одну із літератур. За її словами, під час війни й післявоєнного стану російську літературу, наприклад, у школі можна скасувати, не вивчати цих авторів, і у цей період, коли автори не вивчаються, його потрібно використати для вишів, особливо у педагогічних, де готують учителів української та зарубіжної мови та літератури.

"На учителів можна покласти функцію, як уміння тлумачити російську літературу, не просто зчитувати зміст творів, а навчити майбутніх учителів шукати, знаходити й розвінчувати ті російські імперські міфи, які нам транслювалися століттями. І тоді, з одного боку, ми будемо знати російських авторів, їхні твори, але з іншого боку – вони для нас будуть безпечними, тому що ми їх зможемо правильно, адекватно розтлумачувати й бачити, де є небезпека, а де її немає", – розтлумачує експертка.

Також вважає, що коли Україна матиме вчителів, які підготовлені, як її потрібно тлумачити в школі, тоді поступово можна буде вводити знову деякі російські літературні твори. Йдеться про ті, які мають художнє значення та реальний вплив на світову культуру.

У Міністерстві освіти і науки вже створили робочу групу, яка переглядатиме твори російських письменників у програмі "Зарубіжної літератури", щоб визначити, які варто залишити.

"Сьогодні в рамках підступної агресії, яку здійснила Росія, будь-який наратив російський, будь-який наратив належності до чогось російського викликає внутрішнє обурення, внутрішню агресію у українців. Тому що дуже багато загиблих, зруйнованих будинків, багато скалічених доль. Дуже глибоко переглянемо всі твори, які до цього часу були рекомендовані в курсі зарубіжної літератури, і дуже критично поставимось до змісту цього предмету, навіть по вибіркових творах", – сказав міністр освіти Сергій Шкарлет.

Читайте також: Як у Дубні збирають на макулатуру російські книжки

Альтернативи російському

"Російська література – не є особливою, вона одна зі світових літератур. Якщо не хочемо вчити російську – беремо французьку, іспанську, англійську, будь-яку іншу, і вона не гірша, тому що люди проживають одні й ті самі емоції та життєві сценарії", – вважає докторка філософських наук Марія Петрушкевич.

Вона впевнена, що в кожного народу є письменники, які мають дар мовлення і літературний талант, у кожній національній літературі є свої генії, яких можна вивчати та якими можна захоплюватися. Тому будь-яка література може бути заміною російській.

"Ми повинні розширювати свій кругозір і спілкуватися із різними народами”, – додає професорка філологічних наук Жанна Янковська.

Авторка: Яна Манько

Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки

Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber

Долучайтесь до нас в Instagram

Ми у Twitter

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди