13 російських блокпостів відділяли жительку тимчасово окупованого Ізюма Євгенію Третьякову від підконтрольної Україні території. На початку червня, після 100 днів проживання у підвалі ліцею, ізюмчанка із двома дітьми, чоловіком та батьками-пенсіонерами виїхала з окупації.
Щоб виїхати з окупованої території, місцеві зібралися біля школи та біля лікарні у Куп’янську. Євгенія розповідає: машин було близько тисячі.
"На нашому шляху було 13 російських блокпостів. Спочатку були не дуже складні блокпости: перевірили документи, кількість людей у машині, не на всіх блокпостах ми відчиняли машину. А вже як ближче доїжджали — там уже було складніше", — розповідає Третьякова
Ізюмчанка каже, окупанти багато розпитували про чоловіків в машині. Зокрема, й про її 60-річного батька та чоловіка, в обох інвалідність.
Найважчим, за словами Євгенії, був блокпост на повороті на Олександрівку: "Це там, де вони не випускали взагалі. Вони ходили з автоматами, вони нас проганяли: "Ідіть, у вас дві хвилини, щоб повернутися". А потім вони почали казати, що йдуть бої, що ЗСУ замінували, що переходу не буде, мовляв, їдьте тільки через Росію".
Тоді ж Євгенія вирішила зателефонувати своїй сестрі Вікторії.
"Вона в чат-бот у Telegram, там, де реєструють людей на цей перехід, туди написала й сказала мені, що перехід буде, нічого не заміновано", — говорить Євгенія.
На шляху в родини Третьякових спустило колесо. Коли вони вийшли його міняти, до них під'їхав джип з російськими військовими. Вони повідомили, що перейти можуть тільки жінки з дітьми.
"Я кажу: а чоловік? Він каже: "Через Шебекіно". Просила, плакала. І він каже: "Ну, проїжджайте, там подивимося, саме на блокпосту". І ми під’їхали. А на чоловіка ж знову: "Що таке, скільки років?". Ми кажемо, що 41 рік. Кажуть: "Який він пенсіонер, йому 41". Я ж дістала посвідчення пенсійне. Він його подивився, кинув пенсійне мені в обличчя й сказав: "Проїжджай", — згадує Євгенія.
На підконтрольній Україні території родину зустріли волонтери: "Ви вдома. Ви в Україні, можете розмовляти як хочете, з ким хочете. Я не можу навіть це передати, тому що це таке відчуття, ніби ти приїхав додому", — каже вона.
Читайте також
"Пощастило, що виїхала": жителька Харківщини — про місяць під окупацією
