"Мріємо, щоб всі діти жили в мирі": історія хмельницьких волонтерів

"Мріємо, щоб всі діти жили в мирі": історія хмельницьких волонтерів

"Мріємо, щоб всі діти жили в мирі": історія хмельницьких волонтерів
. Суспільне Хмельницький

У цій родині волонтерять навіть діти. Тато – Олександр Попов, керівник та волонтер громадської організації "Мистецька сотня "Гайдамаки", мама – солістка Хмельницького муніципального естрадно-духового оркестру, волонтерка Марина Українець, 12-річний син Данило та наймолодша хмельницька волонтерка - 4-річна Єва. Подружжя розповідає: з 2014 року допомагають Збройним Силам України, добровольцям та переселенцям. Як підтримує родина українських воїнів та які зміни зазнала волонтерська діяльність з початком повномасштабної війни Росії в Україні, розповість Суспільне.

Хмельничанка, солістка муніципального естрадно-духового оркестру Марина Українець – волонтерка з восьмирічним стажем. Розповідає: "Я особисто почала займатися волонтерством у 2014 році, з початком війни на сході України. Спочатку це були благодійні концерти на підтримку Збройних Сил України в нашому місті. Потім об’єдналася така волонтерська сім’я з артистів Хмельниччини, і ми почали їздити у військові шпиталі, військові полігони і частини, щоб підняти бойовий дух нашим хлопцям. В березні 2015 року ми вперше поїхали в зону бойових дій".

Під час однієї з таких поїздок на схід, у місті Сєвєродонецьку, Марина познайомилася з вінницьким волонтером Олександром Поповим. Він розповідає: у 2015 році вони побралися. Відтоді об’єднали свої зусилля у громадській організації "Мистецька сотня "Гайдамаки".

Олександр Попов каже: двічі на тиждень їздять на передову.
Олександр Попов каже: двічі на тиждень їздять на передову. Суспільне Хмельницький

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну "Мистецька сотня "Гайдамаки" об’єдналася з іншими хмельницькими волонтерами і стала частиною громадської організації "Захист – об’єднання волонтерів".

Олександр розповідає: двічі на тиждень їздять на передову у Донецьку, Луганську та Харківську області. Від лютого, каже, вже зробили 30 поїздок: "Такий важкий напрямок. Слава Богу, їздимо. Бог нам допомагає проїжджати там, де важко. Тому що навіть на цю поїздку у нас є евакуація двох автомобілів. Ми їздимо завжди не у підрозділи, а на позиції. Війна дуже важка і страх є, і не вірте, що в когось його не , він є у кожного з нас".

Марина говорить: волонтери доставляють на передову усе, що потребують українські воїни - від автомобілів та обладнання до посилок з дому. Кошти на необхідне збирають під час благодійних концертів та ярмарків. За її словами, "Мистецька сотня "Гайдамаки" тісно співпрацює із закордонними волонтерськими організаціями: "Ми ці кошти одразу реалізовуємо. Ми з чоловіком сідаємо в наш славнозвісний "Гайдамак" і їдемо закупляти усе те, що хлопці просять: і в магазини, і на базари, і за кордоном щось замовляємо. З початком повномасштабного вторгнення волонтерство стало відрізнятися: воно стало активнішим і майже цілодобовим".

"Єва – це активістка, і куди б я не йшла, вона постійно зі мною", - каже Марина Українець.
"Єва – це активістка, і куди б я не йшла, вона постійно зі мною", - каже Марина Українець. Суспільне Хмельницький

Марина та Олександр виховують сина та доньку. Мама каже, що волонтерська діяльність - це спільна справа усієї родини.

"Данило бере активну участь у всіх моїх благодійних концертах зі скринькою в руках, постійно в рядах волонтерів. Єва – це активістка, і куди б я не йшла, вона постійно зі мною, що б я не робила – якісь посилочки складаю, вона все мені хоче допомогти. Я мрію про те, щоб війна закінчилася, щоби всі діти жили в мирі", - каже Марина Українець.

Авторка: Наталя Паляниця.

Новини Суспільного - у телеграм-каналі та Viber

На початок