"Через спорт привертаємо увагу до України". Анна Рижикова - про старти під час війни та підготовку до ЧС-2022

"Через спорт привертаємо увагу до України". Анна Рижикова - про старти під час війни та підготовку до ЧС-2022

Ексклюзивно
"Через спорт привертаємо увагу до України". Анна Рижикова - про старти під час війни та підготовку до ЧС-2022
AP

Ексклюзивний коментар української бігунки для Суспільне Спорт.

Бігунка Анна Рижикова - одна з лідерок збірної України з легкої атлетики у складі на чемпіонат світу-2022, що відбудеться в Орегоні. Рижикова увійшла у список 22 легкоатлеток, які виступлять на турнірі.

Суспільне Спорт – ексклюзивний транслятор чемпіонату світу з легкої атлетики в Україні. Дивіться трансляції наживо на сайті Суспільне Спорт, а також на регіональних телеканалах Суспільного з 15 до 24 липня.

На чемпіонаті світу-2022 представництво України буде найменшим за всю історію виступів на турнірах. Причиною цьому є повномасштабне вторгнення Росії в Україну - змагальний процес українських спортсменів було суттєво порушено, а частина атлетів втратили шанс виконати норматив для участі на турнірі.

Анна Рижикова була однією з українських легкоатлеток, якій вдалося виїхати з України і взяти участь у низці міжнародних стартів. Зокрема на етапах Діамантової ліги, де вона здобула чотири медалі.

Читайте також: Чотири подіуми, рекорд України і апсет Магучіх. Як виступили українки на етапі Діамантової ліги у Стокгольмі

В інтерв'ю Суспільне Спорт українська бігунка розповіла про те, як вплинула війна в Україні на її підготовку та моральний стан перед виступами на міжнародних стартах.

Рижикова визнала, за кілька днів перед повномасштабним вторгненням відчувала страх щодо можливості початку воєнних дій. Однак до останнього не могла повірити у те, що це відбудеться.

  • Про початок війни в Україні

"Ще 23 лютого я була на зборах в Сумах. Ввели тоді надзвичайний стан і скасували чемпіонат України, який мав відбутися через два дні. І цього ж дня я з певною тривогою поїхала додому. Відчувала, що мені потрібно додому саме цього дня, хоча могла там переночувати і поїхати наступного ранку. Приїхала 23-го ввечері додому і трохи заспокоїлась. А зранку прокинулася від вибухів і не повірила в це. Почула перший вибух і подумала - "Та ні", почула другий і теж з думками – "та ні, сучасний світ, не може такого бути. Якась покришка вибухнула чи щось впало. Не може бути…". У нічній тиші було дуже чутно, хоча вибухи були далеко від мого дому. Але ми чули з чоловіком".

"Перший тиждень був страх, але ми не збирались нікуди виїжджати. Просто були в очікуванні. Про спорт навіть не думали. Я вирішила, що це на той момент не важливо. Треба боротися за життя, бо багато друзів було поруч із кордоном – у Сумах, Харкові. Ми були постійно на телефонах, бо ніхто не знав чого очікувати. Постійно зідзвонювались і дізнавалися, чи все у порядку. Так провели десь тиждень. Потім друзі почали виїжджати з "гарячіших" місць – вони залишались у нас на ніч. Допомагали їм чим могли, і вони пересувались далі на захід України".

"Десь через два тижні після початку війни я вийшла на вулицю – просто побігати. Я вже так погано себе почувала і була гарна погода, тому вийшла і біг мене заспокоїв. Думала, що треба рухатись, якщо навіть кар’єра не буде продовжуватись. Навіть для покращення свого стану, щоб розібратися з емоціями і головою своєю, треба було тренуватись. Мені надходили повідомлення від мого спонсора "Найкі": "Ми допоможемо, вибирайся. Виїжджай з сім’єю".

"Багато повідомлень надходило від моїх європейських суперниць на доріжці, але поза нею ми подруги. Вони писали, що у них є вільний будинок, вільна квартира, вільна кімната… "Тільки виїжджай, тільки будь в безпеці". Це була приємна підтримка. Уже наприкінці березня ми вирішили, що треба продовжувати кар’єру. Зібралися групою спортсменів і поїхали на закордонний збір. Так почалася дорога до змагань".

  • Про думки перед війною
"Я стежила за новинами, але коли навіть усі дипломати покинули Київ, я думала: "Та ну, не може бути. Сучасний світ, як таке може бути. Точно нічого не буде. Вони там пересидять кілька днів і повернуться. Це все якісь політичні розбірки. Не може бути війни" - я до кінця не вірила. Була дуже розгублена, коли все це почалося".
  • Про історії інших спортсменів

"Багато історій, я дуже важко їх крізь себе пропускаю. Андрій Проценко жив на окупованій території, і ми переживали, щоб він виїхав, щоб з його сім’єю все було добре. У Катерини Табашник племінник постраждав від снаряду. Він потрапив до лікарні, де його рятували. Наші спортсмени з Бахмуту лишилися свого житла. Дуже співчуваю всім, але нічим не можу допомогти. Сподіваюсь, що скоро це все закінчиться, і усі повернуться до своїх домівок. У Харкові в мене кума, вони близько місяця жили у підвалі й потім змогли виїхати".

Читайте також: Український легкоатлет Проценко після 40 днів вибрався з окупованої Херсонщини. Його історія виїзду

"Також спортсмени лишались в Сумах, після того, як я поїхала. Вони хотіли пересидіти, а потім вирішили виїхати. Це був тренер з двома дівчатами. Вони по Telegram-каналах стежили за станом справ для виїзду, і там лише одна дорога більш-менш безпечна була. Вони її обрали, і їм не вистачило метрів 200 до повороту - зустріли російський танк. Їх зупинили, перевіряли документи, щось питали, перерили усі речі, але добре, що відпустили. Приїхали до нас ночувати і потім побачили інформацію, що машини, які їхали після них, були розстріляні. Люди гинули – це просто жах".

"У Дніпрі у нас було більш-менш спокійно. Так, прилітали ракети, але на землі військ нема, і життя триває в місті. Мій чоловік та батьки лишаються там. У нас дуже великий хаб волонтерський і дуже багато привозять поранених, люди здають кров. Багато моїх друзів допомагають чим можуть – волонтерять зараз. Навіть моя найкраща подруга, яка вже довгий час проживає у США, вона приїхала і зараз допомагає волонтерством у Львові. Також її друзі із США, наша діаспора, надсилають дуже багато допомоги. Вона далі розсилає це по Україні".

Читайте також: Українська бігунка Рижикова претендує на місце у комісії атлетів World Athletics
  • Про легкоатлетичну базу Кременній

"Зі мною зараз тренується Анастасія Бризгіна. Її батько-тренер залишався і перебував у на Луганщині у Кременній до останнього. І коли вже сказали, що завтра вже не буде можливості виїхати, то він в останній момент виїхав. Вони ж мають там і будинок, бо у 2014 році були змушені переїхати з Луганська туди. Зараз Кремінна це теж окупована територія. Перший час ми стежили за тим, що там відбувається, а зараз і спитати немає в кого".

  • Про перші тренування та змагання
"Спочатку було важко почати тренуватися. Ми протягом місяця майже нічого не робили, може десь якісь розминки, але це в такому стані робилось, що було важко. А коли приїхали на збір до Португалії, то навіть розмовляти не могли один з одним. Не могли посміхатися, постійно перевіряли новини, навіть на тренуванні. Потім завели правило, що на тренуваннях ніяких телефонів, ніяких новин. Тоді вже тренувальний процес почав якось відбуватися. І з часом адаптувалися до нормального життя. Але кожен мій ранок з того часу, як я виїхала, починається з того, що я гортаю стрічку новин. На жаль, це так і протягом дня теж постійно в телефоні. Постійно перевіряєш, що там відбувається".

"А перші змагання дуже важкі для мене були. Я наче підготувалась, але тренувалась весь цей час без тренера. Багато зі спортсменів були без своїх наставників і допомагали один одному. І така була психологічна невпевненість, плюс ще й моральне навантаження: "Що вдома відбувається? Я впевнена в своїх силах чи ні?". Дуже важко було емоційно. Але я пробігла і так думаю: "О, я непогано себе почуваю". Це вже якась база є, можна від неї відштовхуватись. Так, можливо, зараз не ті результати, про які я мріяла, але за теперішньої ситуації вони мені подобаються. Хоча минулого року я планувала дещо інше, але те, що маємо зараз, дуже непогано".

  • Про виступ на Діамантовій лізі в Стокгольмі

"З кожним стартом я набуваю впевненості в собі. А останні десять днів уже працювала зі своїм тренером, і це ще додало мені впевненості. Виправила деякі свої помилки. Звичайно, є над чим працювати. У Стокгольмі я дуже добре себе почуваю, тут дуже хороший стадіон і швидка доріжка. Наталя Стребкова побила національний рекорд на дистанції 3000 метрів з перешкодами, ми за неї вболівали. Був і світовий рекорд Дуплантіса і багато національних рекордів. Крутий стадіон. Я себе почувала дуже гарно і сподіваюсь, це такий черговий етап перед чемпіонатом світу".

Читайте також: Українка Рижикова здобула четверту поспіль медаль сезону на етапах Діамантової ліги - "бронза" на 400 м/б

"Вона цілеспрямовано до того готується: має ідеальну техніку, ідеально підлаштований ритм і сама дуже талановита і сильна спортсменка. Коли в тебе є команда, яка працює на результат, я думаю, що вона там оточена суперпрофесіоналами, які зацікавлені у світовому рекорді. І це її не перший світовий рекорд, адже вона олімпійська чемпіона Токіо-2020 саме з рекордом. Це закономірно так".

  • Про підтримку в інших країнах

"У кожній країні підтримують по-різному. У Норвегії ми відчули це дуже сильно, бо нас запросили на пресконференцію перед Діамантовою лігою в Осло, щоб поговорити саме про війну в Україні. Все для того, аби додати розголосу, бо європейські країни до того звикають і часто буває таке запитання: "А що ще війна не закінчилась у вас в країні?". Тому вони молодці, що надають розголосу".

Читайте також: "Вони хотіли моєї смерті". Українська бігунка Рижикова розповіла про погрози від російських атлетів

"У Швеції завжди дуже сильна підтримка української діаспори. Організатори змагань дали безкоштовні квитки для українців і дуже багато було наших на трибунах. Це працівники посольства і люди, які тут довгий час живуть. Дуже приємно було відчувати цю підтримку. Вони прийшли з прапорами. Кричали і підбадьорювали нас".

  • Про знайомих в лавах ЗСУ

"Багато наших спортсменів, там і батько плавця Михайла Романчука. Ми з Мариною Бех-Романчук на зборах разом живемо і на змаганнях часто перетинаємось. Вона постійно розповідає як у нього справи. У полоні перебуває з 12 квітня спринтер Дмитро Вітковський, який з перших днів став на захист України. Потрапив у полон, перебуваючи під Маріуполем".

Читайте також: Перемогла з рекордом сезону на фоні травми. Марина Бех-Романчук – про виграш у Римі, травму та зміни у техніці стрибків

"В мене й однокласник чоловіка, з яким ми разом тренувались, у лавах Збройних Сил України. Ми допомагали і надсилали необхідні речі. Коли є зв’язок, пише нам, що у нього все добре. Це, мабуть, за кого ми найбільше тренуємось".

"Я дуже поважаю і розумію наших захисників, вони захищають свою Батьківщину. Тільки пишатися можна такими хлопцями".

  • Про відчуття на перших стартах

"Спочатку нам було десь соромно через те, що ми поїхали і виступаємо на змаганнях. Не розуміли цього. А потім, коли почались пресконференції, ми зрозуміли, що через спорт привертаємо увагу до України. Дійсно, з’явилось ще більше мотивації, що можемо допомогти якимось чином нашим хлопцям і дівчатам, аби не забували про війну і надавали більше підтримки".

  • Про подальші плани
"2 липня вилітаємо до США і у нас там буде збір перед чемпіонатом світу. На арені, де будемо виступати, я була минулого року, і вона мені сподобалась".

Що відомо

  • 32-річна Анна Рижикова - 2-разова учасниця Олімпійських ігор: у 2012 та 2020 роках. Бронзова призерка естафети 4х400 метрів.
  • Рижикова - 3-разова призерка чемпіонатів Європи: у 2012 та 2018 роках вона здобула "срібло" у 400 метрів з бар'єрами, а у 2014-му - срібну нагороду в естафеті 4х400 м.
  • Анна Рижикова - володарка рекорду України у бігу на 400 метрів з бар'єрами. На етапі у Стокгкольмі у 2021 році вона пробігла дистанцію за 52.96 секунди.
  • У 2022 році Рижикова здобула чотири нагороди на етапах Діамантової ліги: одне "срібло" та три "бронзи".
  • На чемпіонаті світу-2022 Рижикова заявлена для виступів у двох дисциплінах - біг на 400 метрів з бар'єрами та естафеті 4х400 м.
Категорії
ФутболЛегка атлетикаУсик - Джошуа 2Збірна України з футболуЧС-2022 з футболуСанкції проти РосіїБіатлонТенісКомандні види спортуБоксГімнастикаФехтуванняПаралімпійський спортФормула-1Українці за кордономВодні види спортуФутзалБаскетболХокейЗимовий спортВелоспортКіберспортШахиБіатлон: відео гонокОлімпіада-2022Дзюдо