Вони повертаються, але завжди закінчуються: книги про пандемії та епідемії

Вони повертаються, але завжди закінчуються: книги про пандемії та епідемії

Вони повертаються, але завжди закінчуються: книги про пандемії та епідемії

“Епідемії повертаються, але вони завжди закінчуються” ,— запевняє біологиня Дар’я Озерна. В ефірі Радіо Культура разом із журналісткою Оленою Гусейновою вона проаналізувала, як перегукуються з сучасністю світові та українські книги про вакцинацію, віруси, епідемії та пандемії.

Катерина Бабкіна, “Лілі, яка потоваришувала з вірусами та здійснила їхню найбільшу мрію”

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Дар’я Озерна: Книжка видана коштом ЮНІСЕФ і закликає не боятися вакцинації. Дівчинка Лілі була вакцинована від правця, дифтерії, поліомієліту, але не отримала щеплення від грипу. І ось вона з ним і зустрілася. Батько дівчинки працює в науковій лабораторії, яка досліджує збудників хвороб, тож Лілі прилаштувала віруси працювати в лабораторії на благо людства. Окрім цієї казки, книжка містить календар щеплень і довідку про збудники, які спричиняють хвороби. Узагалі історія оповідає про віруси, наче про щось позитивне, а не про те, як подолати страх щеплень. Мораль така: збудники хвороб не страшні дівчинці, у якої є всі щеплення. Вона захищена і може з ними дружити, а не боятися їх.

Стівен Кінг, “Протистояння”

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Олена Гусейнова: В одній секретній лабораторії у США через трагічну випадковість виривається на свободу небезпечний вірус. Книга про те, як пандемія грипу вбила майже все людство, а ті, хто вціліли, намагаються їй завадити. Там є два етапи протистояння: спочатку протистоять незаражені хворим. Потім ті, хто залишилися, поділяються на два табори, і там дуже багато ірраціонального.

Дар’я Озерна: Вірус грипу є високомутабельним — він може активно змінюватися. Рано чи пізно, за прогнозами ВООЗ, весь світ спіткає пандемія грипу. Він, як “іспанка”, може поширитися миттєво. Зараз уже не каравани йдуть із Китаю і несуть чуму, уже не щури на кораблях в порт Одеси привозять віруси, але міста стали більш санітарними. Тому ми набагато легше і швидше переносимо захворювання. Якщо повернутися до книги, то навряд чи розробляли якийсь вірус без вакцини. Бо ті люди у Пентагоні мали б лишитися живі.

Томас Манн, “Смерть у Венеції"

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Олена Гусейнова: Старий письменник приїжджає до Венеції і бачить, як помирає місто. Це дуже песимістичний, декадентський текст, але він самоіронічний. Томас Манн тут іронізує стосовно того, хто такий великий письменник, який полюбляє говорити про великі речі — кохання, смерть, життя, красу, мистецтво. І що з ним насправді може відбутися — це азійська холера.

Дар’я Озерна: Цей письменник поплатився за свою пристрасть до краси й досконалості. Він покохав і переслідував польського хлопця Тадеуша, родину якого не попередив про те, що у місті холера. Зрештою письменникові так хочеться пити, що він з’їдає полуницю на пляжі. Через неї він заражається холерою й помирає просто на пляжі, спостерігаючи, як ця польська родина виїжджає з Венеції. Про епідемію знає венеційська влада, але вона замовчує її, бо не хоче втрачати туристів.

Читайте також: ""Історія вчить, що вона нічого не вчить". Марина Гримич про Шевченківську премію, науку і літературу"

Альбер Камю, “Чума”

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Олена Гусейнова: Це символічний роман. Настала епідемія коричневої чуми, з якою бореться Європа. Дослідники зараз говорять, що всі сучасні медичні серіали походять із цього тексту. Наприклад, 7 сезонів “Доктора Хауса”, творці якого надихнулися “Чумою” Камю.

Дар’я Озерна: Медики, яких створила література, цинічні, але неймовірно розумні, віддані трудоголіки. Сучасна медицина дуже зіпсована фармацевтикою, медичними представниками, які нав’язують лікування. І тих медиків, які цікавляться людством і тілесністю, логічних, але насправді крутих гуманітаріїв не так і багато. Я до таких лікарів ходжу. І ось такий класичний лікар — головний герой роману “Чума” Ріє.

Хуліо Кортасар, “Щасливчики”

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Олена Гусейнова: Це історія про цілу групу тих, хто виграв у лотерею. Ці люди мають поїхати у цікаву морську подорож. Вони потрапляють на човен, але не можуть вийти на корму, бо там є двоє захворілих на тиф. У хлопчика, який пливе на цьому човні, піднімається температура. Люди, які з ним пливуть, вирішують, що це тиф. Вони пробиваються на корму, хтось гине, передають сигнал тривоги. А хлопчик одужує.

Дар’я Озерна: Оскільки тиф переносять воші чи блохи, можна не закривати тих, хто захворів, на кормі, бо воші проповзуть усюди. У цьому головна абсурдність оповідання.

Діно Буццаті, “Автомобільна чума”

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Олена Гусейнова: У цій книзі вірус підхоплюють автомобілі — вони починають кашляти, покриваються плямами. Місто сповнюється людей, які намагаються відібрати машини у власників і знищити їх. Головний герой хоче врятувати свій Роллс-Ройс, але все одно його втрачає. Це оповідання смішне. Взагалі, перший гумористичний текст, який я надибала про епідемії. Він смішний тільки тому, що хворіють машини, а людина не може співчувати машині. Ця відстороненість оголює те, що відбувається з особою, яка намагається знайти вихід.

Дар’я Озерна: Це оповідання дуже добре описує, як починаються епідемії. Теоретично їх можна спинити у самому зародку, але цього не роблять. І всі починають хворіти. А тоді починається “угар”: мародерство, беззаконня, влада в нових руках, і зрештою — незрозуміло що.

Сьюзен Зонтаґ, “Так ми тепер і живемо”

"Вони повертаються, але завжди закінчуються": 7 книг про пандемії та епідемії

Олена Гусейнова: Це оповідання написане 1986 року, і воно є першим художнім твором про СНІД. Загалом книжка Зонтаґ написана від імені тих, хто стигматизує хворобу.

Дар’я Озерна: Дія відбувається у лікарняній палаті, де невідомо що відбувається з головним героєм, але зрозуміло, що насправді він помирає. І довкола нього всі обговорюють, як це сприймати. Зрештою вони думають, помер він чи живий. Тут немає голосу головного героя — лише тих, хто його оточує. Мені здається, що зараз на часі література, коли людина дізнається, що у неї ВІЛ. І вона проживає усі стадії від депресії до прийняття, зрештою продовжуючи жити далі.

Читайте також: "7 книжок, щоб перейти на українську, від радіожурналіста Сергія Стуканова"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди