"Скажуть, що якісь схиблені приїхали пекти хліб під час війни". Як польський пекар випікає хліб в Бучі

"Скажуть, що якісь схиблені приїхали пекти хліб під час війни". Як польський пекар випікає хліб в Бучі

"Скажуть, що якісь схиблені приїхали пекти хліб під час війни". Як польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Місто Буча, що на відстані близько 30 км від Києва, зазнало чи не найбільших ушкоджень від військової агресії РФ. Місто було в окупації росіян 33 дні, російські військові на важкій техніці потрапили до Бучі зранку 27 лютого. Того ж дня ракета потрапила у житловий будинок, а міський голова Анатолій Федорук повідомив про перших загиблих.

Після звільнення Бучі, звірства, які вчиняли російські солдати стали приводом до розслідування Міжнародним судом ООН, а низка країн визнали дії РФ геноцидом. Зараз місто відновлюється, але містяни ще багато у чому залежать від допомоги волонтерів. У Бучі працюють пліч-о-пліч українець і поляк. Пекарі, які об’єдналися аби у місцевих жителів була запашна випічка.

З Познані до Бучі Яцек Полевські їхав понад три доби. Віз 500 кілограмів борошна. Ще 600 – закупив дорогою, у Львові. У Польщі Полевський має крафтову пекарню. Коли дізнався, що пекар з Києва хоче відновити роботу у Бучі – вирішив допомогти.

"Ми приїхали транспортним автомобілем, привезли 500 кілограмів борошна і по дорозі, у Львові, купили ще 600. Ну, десь три дні їхали. Тому що Польщу ми проїхали за якихось 7 годин, потім стояли на кордоні 4 години, ну, і мусили затриматися, бо комендантська година і не можна їздити. В Києві затримались на один день, бо боялися, що не в’їдемо до Бучі, що нас не впустять. Скажуть, що якісь схиблені приїхали пекти хліб тут. Бо іде ж війна. Але було нормально, на блок-постах перевірили блок-пости, питали, що веземо, ми відповідали, що борошно. Ну, і окей", — каже Яцек.

Польський пекар випікає хліб в Бучі
У пекарні під час окупації жили росіяни, бо піч є. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Яцек біля Хатинки пекаря в Бучі. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Полян на своєму береті носить жовто-блакитну деталь, яку йому подарували знайомі. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Разом із паном Яцеком до Бучі приїхав його старший син. Загалом їх у пекаря троє. Каже, рішення батька підтримали всі.

"У Польщі ми є схиблені, але відважні"

Родина Яцика проводжала його в Україну з острахом: "Хай щастить і щоб безпечно повернулися. Боялися, що не заїдемо до Бучі, що нас не пустять. Скажуть, що якісь схиблені приїхали пекти хліб тут. Бо іде ж війна. Але все було добре".

Пан Яцек каже – зрозумів, що в Україні йде війна, лише коли опинився під Києвом.

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне
Я лише отримую смс про тривогу і нічого більше. Але бачу як поводяться люди. Чую — повітряна тривога, а бабушка стоїть, продає далі. Я найбільше боявся, що візьму якусь річ, а там буде міна. Ми тут усе поприбирали, бот тут кругом було багато різного, палети якісь стояли. Бо росіяни тут мали базу, тут була база російського підрозділу, вони тут жили. Оце що тут збудовано, це зробили росіяни. І вони тут жили місяць. І я боявся, що залишили в пічці міну, і вона вибухне, і ми загинемо. Тут кругом було військо і нас попередили, щоб ми не ходили вбік лісу, бо там можуть бути міни. Здається, тут за 100 метрів знайшли на велосипедній доріжці міну.

Яцек каже, коли почув у новинах про Бучу, то хотів потрапити саме сюди. Але знайшов ще одну пекарню у Києві, якій теж допоміг запустити роботу.

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Перед випіканням хліба перевіряють температуру печі. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне
Ми хочемо це робити для вояків, для людей у Бучі. І якщо спечемо більше хліба, поїдемо по селах навколо. Поїдемо до Ірпеня, в той бік. Бо там здається немає їжі. Бо немає тут магазинів. Бо ми їздили навколо Києва, то в тих селах немає магазинів, все закрите. Вони навіть не мають, де купити тих харчів. В Бучі нам люди казали, що потребують психотропних засобів, щоб заспокоїтись, ліків від різних хвороб, цигарок і свічок. Хліб мають, але магазинний. А ми зробимо справжній хліб, домашній, щоб відчули той запах хліба, що то є дім, мама, дитинство. То такі символи.

Власник "Хатинки пекаря", Ярослав Бурківський розповідає – коли у Бучу увійшли російські війська, просто не встиг приїхати сюди з Києва. А потім почув від людей, що його маленький бізнес знищений. І лише після звільнення Бучі дізнався – хатинка встояла.

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Ярослав два роки тому власноруч побудував і відкрив пекарню домашнього хліба. Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне
Головне, що піч лишилася. Піч лишилась, все інше можна робить. Тобто все інше — це умовності, які додаються до комфортної роботи. А тісто можна і в кориті мішати.

"Спільну мову пекарі знайшли за хвилину", — каже Ярослав. У перший день прибрали пекарню, на другий – вже зробили хліб. По домашній хліб йдуть містяни та військові.

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

Польський пекар випікає хліб в Бучі
Фото: Єлизавета Серватинська / Суспільне

"Хліб – це символ. Але мені найбільше хочеться, щоб ця пекарня функціонувала. І щоб він його продавав і мав з чого жити. Не йдеться про те, що зробимо якийсь цирк, виставу для медіа, йдеться про те, щоб пекарня працювала, щоб він мав за що жити, щоб продавав хліб людям, і щоб повернулося життя. І щоб люди теж хотіли повернутися. Я не приїхав сюди для військового туризму. Ми бачили руїни, знищені будинки. Були в тій церкві, де знайшли поховання. Мене найбільше вражає порожнеча і тиша, що немає людей. Це пригнічує. Але маю надію, що люди повернуться і сюди повернеться життя. Я взагалі цього не розумію. Хіба Путін здурів. Бо починати війну в 21 столітті проти своїх сусідів? У мене це не вміщується у голові. Я того не розумію. Тобто, росіяни, суспільство – щось з ними не так, щось вони не розуміють. Вчора ми тут жартували, в Польщі є таке прислів’я "Як з’явилася Польща, то були лех, чех і рус». Не рус, Русь. Росіяни – це хіба не слов’яни взагалі. Що вони роблять? Я того не розумію", — додає Яцек.

Підписуйтесь на розсилку Суспільного головні новини та тексти тижня в одному листі.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди