Олекса Манн – український художник та арткуратор. В інтерв'ю Єлизаветі Цареградській він розповідає про те, що ненормативна лексика у воєнний час – це нормально, а українська культура та її надбання має бути повернута від Росії, що її привласнила.
Олекса каже, що відчуває зараз багато ненависті, через це він не може виконувати свою функцію митця тут і зараз. Як і після Майдану, вважає, що має пережити цей період зі своїми відчуттями, а згодом зафіксувати все у своїх роботах.
Митець вважає, що зараз Росія – це нацистська країна, система якої спрямована на геноцид українського народу, а усі її громадяни мають понести колективну відповідальність.
Всі обговорюють момент ненормативної лексики. Напрямок для російського корабля – це окей, але чи це не занадто? Якої ти думки взагалі про феномен ненормативної лексики зараз?
Така ситуація, що без ненормативної лексики зараз мало що можна виставити. Є дві позиції: що це не наша українська лексика, що це якимось чином привнесено. Насправді наша абсолютно, вона народилась в епоху прикордоння з палеоліта і неоліту, у період матріархату.
По-друге, зараз, наскільки я розумію, це допомагає зняти стрес. З опонентами по-іншому розмовляти просто не виходить.
Нас вчили, що якщо ти використовуєш ненормативну лексику, то ти людина, далека від культури. Зараз виходить, що це не так?
Виходить, що не так. Усе помінялось. Ненормативна лексика завжди була маркером свободи висловлювань і в літературі, і в публічних виступах митців. Зараз із напрямком "руському кораблю" це стало маркером спротиву.
Відбувається оздоровлення суспільства, зняття табуйованих тем і речей. Так люди розмовляють у житті. Уся світова література просякнута ненормативною лексикою, тому що вона там [на Заході] не настільки табуйована, як в нас.
Мені здається, це наслідки радянської цензури. Коли люди матюкалися, але могли принизити набагато більше іншими речами, ніж сказати в лоб.
Як і з ненормативною лексикою, зараз спадає наліт, який формувався не тільки за часів радянської імперії, але й всіх інших імперій. Зокрема про велич русської культури та літератури. Все велике, все монументальне, таке, до чого варто тягнутися, має світовий масштаб. А зараз люди починають це все переосмислювати. Як ти все це бачиш?
Відбувається і має відбуватися переоцінка російської культури. Російська культура абсорбувала масу дійсно талановитих людей, тому в Україні мають бути зібрані експерти і побудована стратегія культурної політики. Треба зараз повертати те, що нам належить. Починаючи від Гоголя – закінчуючи Малевичем.
Російська культура завжди була ширмою, в першу чергу для заходу, для західної Європи, Америки, під якою переховувалася експансія. Вони взагалі мислять "спецопераціями" – це такий менталітет. Про це писали багато мандрівників в Московію, починаючи з XVI-XVII століття, все XIX століття. Це люди, які тебе постійно намахують, вони не є відкритими і чесними. Це є їхній основний маркер – те, що вони не можуть називати війну війною, а називають "спецоперацією".
Те саме відбувається з російською культурою – це спецоперація по прикриттю ракетних ударів. Весь світ забитий товариствами російської культури, у кожному університеті є рашисти, які вивчають Толстова, Пушкіна і Чєхова. Це завжди були осередки або комуністичної пропаганди, або резидентур. Те, що через російську культуру поширювалась пропаганда, треба пояснювати в першу чергу тут – і починати її зривати. І на заході, бо меседжі наших колег там такі, що не всі росіяни винуваті в тому, що відбувається.
Щодо колективної відповідальності. Як ти взагалі це бачиш? На твою думку, колективна відповідальність взагалі можлива? Здається, що коли переможемо, мине рік-два, і українці знову заговорять "а може, цей руський не такий вже поганий, а цей взагалі хороший?".
Це може бути. Колективна відповідальність має бути. Зараз Росія – абсолютно нацистське формування, з нацистською ідеологією. Система, спрямована на геноцид українців. Вони поставили собі на мету не тільки знищити державу, але й людей – незалежно від того, якою мовою розмовляють.
Це військовий злочин, прирівняний до тероризму і геноциду. Прикриття російською культурою, що "не всі русські погані", – так вони привели країну до цього стану, тому мають нести колективну відповідальність, як нацисти після другої світової. Їх треба привозити розгрібати завали, показувати трупи, щоб вони почали усвідомлювати й щоб з них почало виходити великодержавне хамство.
Щодо російської православної церкви та безпосередньо московського патріархату тут, в Україні. Досі люди ходять в церкву МП, навіть тікаючи від російських бомб. Ти якось для себе пояснюєш цей феномен, чому це відбувається?
Часто у людей відсутній причинно-наслідковий зв’язок: вони не пов’язують московське православіє з чимось негативним. Це нестача знань, освіти. Хоча відомо, що все це є резидентура ФСБ, які працюють проти України та проти нашої незалежності. Це треба усвідомити й треба їх закривати. Це не є релігійна війна – це політична необхідність.
Сотні випадків, коли в російських православних церквах московського патріархату переховувались ДРГ. Ловили попів, які були націлювачами, ставили мітки, передавали інформацію про стратегічні об’єкти і пересування військ. Цю лавочку треба прикрити зараз, тому що вони реально засмічують голову людям, які не можуть скласти 2+2 і зрозуміти, що це — ворожа ракова пухлина.
Ми десь розуміємо на підсвідомості, що життя більше не буде таким, як раніше. Як тобі здається на цьому етапі: як зміниться світ після того, як Україна переможе?
Він же змінився. Кожне явище є бінарним. І це прослідковується в тому, що, з одного боку, Україна в страшній трагедії мобілізувалась: люди демонструють чудеса героїзму та консолідованості суспільства. Хоча та муть, що причаїлась, все одно підніметься – так побудована війна, що всі недостойні прояви проявляться в суспільстві.
З іншого боку, Україна перебрала на себе місію лідера вільного світу. При чому зі зброєю в руках. І це помітно по тому, яку підтримку нам надають, скільки у світі прихильників України – вона не сходить зі шпальт газет, телебачення. Ми зараз знаходимось в центрі світу.
Це треба абсорбувати та осмислювати – що ми зможемо показати світу після того, як переможемо? Звичайно, це має знаходитись в площині культури. Треба вибудовувати інноваційну культурну стратегію – тому що ми воюємо за культуру, за цінності. Звичайно, ми воюємо за територію, за кожну людину, але якби не було певної оформленої культури, нам не було б за що воювати. Ми б просто здалися, бо в нас не було б нічого свого, тому що ми "один нарід”, як це демонстрував Путін.
Це нагадує історію 39-го року, коли Британія вступила у війну. Там було те ж саме – багато пронімецьких партій, багато було емісарів фашистської Німеччини, які відкривали товариства германо-британської дружби, ходили на демонстрації зі свастиками. Рудольф Гесс прилетів у Британію з місією примирити ці народи, щоб Британія не вступала або вийшла з війни.
Але Британія сказала, що вони не братні народи і почали рубатись. Як і українці.
Має бути проведена серйозна дерусифікація. Те, що було не дороблено за 30 років, має бути зроблено зараз. Якби пройшла дерусифікація, цього всього не було б.
Має бути якесь об’єднання людей, які б комплексно займалися нагадуванням, що в нас відбувається, тому що деякі люди мають пам’ять, як у рибки гупі. Через пару років все це може бути просто забуте.
Росія хоче уникнути відповідальності, тому ми не можемо собі дозволити забути. Як євреї не забули Голокост і дочавлювали це все свідоме життя, передаючи дітям і онукам, – ми маємо пам’ятати про геноцид українців.
Війна — усі останні новини
- Чому вже в кількох містах України відбувся "пушкінопад" – історик Андрій Павлишин
- Пам’ятник від слова пам’ять: як Україна відбудовуватиме розбомблені міста
- "Не вірю в примирення в найближчі два-три покоління" – Ірма Вітовська
- Незавершена декомунізація та книжкова сфера під час війни – Андрій Любка
- "Книги знищують, бо постаті в них надають силу": Дробович про вилучення армією РФ українських книжок
- "Ти дивишся на монітор, це завжди простіше, ніж у очі людям": режисер Васянович про зйомки війни
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
