Жителька Кропивницького Інна виїхала у Польщу на другий день вторгнення Росії в Україну. Каже, зробила це заради свого шестирічного сина, який у вересні мав піти у перший клас. Нині жінка живе у Гданську. Суспільному розповіла про свої плани та чи думає повертатись в Україну.
Кропивничанка Інна, яка не захотіла називати своє прізвище, поїхала з Кропивницького за кордон 25 лютого. Написавши на роботі заяви на відпустку та, про всяк випадок, на звільнення, з шестирічним сином машиною вирушили у Львів.
"На заправках не було ні пального, ні води. Бензин та газ почав з’являтися вже у Хмельницькій області, ближче до Тернопільської. На заправках були дуже великі черги. У Львові ми хотіли сісти на евакуаційний потяг, але тоді почалася перша хвиля біженців і на вокзалі було дуже багато як українців, так іноземців. Не було чіткого графіку руху потяга, через це виникла така тиснява, що люди навіть падали на колії".
У зв'язку з цим жінка вирішила їхати автобусом, який безкоштовно організували волонтери. На ньому дісталися до пішохідного переходу Краківець-Корчова. Там не було наметів, люди стояли просто неба.
"Це була 22:00 година. На переході стояли майже три тисячі біженців, але ворота були зачинені, прикордонники нікого не пропускали, тому що у натовпі були чоловіки. На кордоні не було абсолютно ніяких умов: ні сходити у вбиральню, ні змінити дитині підгузок чи приготувати суміш".
На переході Краківець-Корчова Інна з сином простояли дві години. Коли перетнули кордон, волонтери перевезли українців до пустого торговельного центру, який був розташований за десять кілометрів. У приміщенні облаштували розкладушки, пропонували їжу, там можна було залишитись ночувати.
"Ми вирішили не зупинятись на ночівлю і поїхали відразу у Гданськ. Там живе колега, з яким ми дистанційно співпрацювали останні п’ять місяців у Кропивницькому. У місто нас безкоштовно відвезли волонтери-українці. По дорозі хлопці, одного з них звати Михайло Омельяненко, ще купили мені сім-карту до мобільного телефону. Спасибі їм за це".
За словами Інни, після приїзду разом з сином дві доби відсипалися. Потім відразу приступила до роботи, у Гданську, як і в Кропивницькому, жінка працює журналісткою. Вона пише статті на сайт для українців, які працюють у Польщі. Дитину записала на підготовку до школи. Орендує двокімнатну квартиру, яку їй допоміг знайти роботодавець.
"По польським міркам, то однокімнатне помешкання. Тут є спальня і кімната-студія об'єднана з кухнею. Ми живемо у гарному районі, я вважаю нам пощастило. Наразі я плачу лише 500 злотих за комунальні послуги, це понад 3400 грн. А взагалі ринкова ціна оренди такої квартири 2400 злотих (це понад 16500 грн), тому що Гданськ – це курортне місто і житло тут дороге".
Поляки дуже пройнялися війною в Україні, у місті нині працюють багато центрів для біженців, де вони можуть отримати харчі та одяг, речі першої необхідності, консультації, записатися на безкоштовні мовні курси, говорить Інна. До кінця березня проїзд у громадському транспорті для українців також безкоштовний – діють знижки на деякі категорії поїздів та на авіаквитки.
"Коли ми тільки приїхали, до нас прийшла сусідка і сказала, якщо потрібна допомога, щоб ми до неї звертались. Власниця квартири постійно намагається нас розважити, запрошувала у кафе на піцу, в гості. Чоловік, який прибирає прибудинкову територію, приніс моєму синові іграшку та солодощі. Поляки дуже підтримують біженців, які тікають від війни в Україні".
У Кропивницькому в Інни залишилися мама, сестра та племінник. Вони виїжджати за кордон не захотіли. Жінка каже: наразі вирішила для себе, що залишиться жити у Польщі.
"Хочу, щоб моя дитина тут виросла та здобула освіту. Коли у мене не вистачить сил працювати, я повернусь в Україну. У Кропивницькому у мене є своя квартира. Гданськ вважається прикордонною зоною, щоб купити тут житло, треба мати спеціальний дозвіл, на який можна очікувати роками. Я вважаю, що зробила усе правильно, шкодувати немає за чим, головне, що з моєю дитиною все гаразд".
Читай також
- "Прокидаємось під звук сирени у телефоні, чекаємо відбій". Кропивничанка про життя за кордоном
- "Мої колеги в шоці від мужності української армії". Кропивничанка про ставлення американців до війни
- "Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
