134 тривоги. Нотатки з воєнного Харкова

134 тривоги. Нотатки з воєнного Харкова

134 тривоги. Нотатки з воєнного Харкова
Харків, 17 березня 2022 року. Фото: Павло Дорогой

Над Харковом синє-синє небо. Зараз вже стемніло, але вдень було сонячно, морозно. Насичене блакиттю небо викликає складні почуття: воно нині джерело загроз. Повітряних тривог. Від початку війни на цю мить у Харкові їх було 134. Сто тридцять чотири тривоги.

Суб’єктивні враження про війну — день 24-й.

Тривога перша. Смерть. Думати і писати про неї не хочеться. На якийсь день війни ти усвідомлюєш, що вона (смерть) існувала і раніше, просто вірогідність була іншою. І приймаєш нову реальність.

Тривога друга. Україна. Ця тривога — фонова, її можна порівняти із материнською. Вона була і до війни. Мати не спокійна за свою дитину у хороші миті, у тривожні — і поготів. А Україна є і буде. Вільною.

Тривога третя. Страждання людей. Це — те, з чим примиритися неможливо (навпаки: спокійне сприйняття стане поганим знаком). Жити з цим знанням я можу завдяки сотням історій про жертовність, безкорисливу допомогу, порятунок з ризиком для життя, турботу одних українців про інших.

133 повітряні тривоги. Нотатки з воєнного Харкова
Рятувальники розбирають завали у Харкові, 17 березня 2022. Фото: Павло Дорогой

Тривога четверта. Обстріли та бомбардування. Сьогодні хороший день. Сьогодні було лише п'ять повітряних тривог (13 березня — одинадцять). Але офіційно оголошена повітряна тривога — це попередження про загрозу ракетного удару або авіабомбардування. Артилерійські ж обстріли у місті у різних районах не вщухають, напевно, ніколи. Просто часом вони ледь чутні здалеку, а часом через розриви не чутно співрозмовника у телефоні. Ми навчилися відрізняти "приходи" від "виходів", бомбардувальники від винищувачів, "Гради" від мінометів. Але ми ніколи не знаємо, куди прилетить.

Тривога п’ята. Руйнації. Харків сьогодні схожий на авто після серйозної ДТП, коли удар прийшовся у правий бік. Дивишся зліва — абсолютно ціла машина. Обходиш з іншого боку — розірваний метал, понівечені двері, потрощене скло, кров. У місті є ракурси — і багато — де не видно наслідків "прильотів". Від цього оманливого "безпечного" враження ще гірше. І я до судом боюся за кілька споруд, особливо цінних для мене, які не називатиму із забобонних міркувань.

Тривога шоста. Інформація. Її надмірно багато. Офіційної і недостовірної, переможної і зрадницької, такої, яка спричиняє сльози і викликає лють. Водночас — інформації бракує. Ми розуміємо, чому Генштаб оприлюднює дані з істотним запізненням, чому про деякі події воліють не говорити взагалі, чому військове керівництво транслює саме такі месиджі... Але так хочеться знати правду!

Тривога з сьомої до останньої. Родина, близькі, друзі, колеги, знайомі, далекі знайомі, колись ледь знайомі, взагалі незнайомі френди з Facebook, блогери, яких ми читаємо… Найбільше — ті, хто служать, хто на війні. Цих тривог стільки, скільки в кожного стане серця, байдуже, скільки разів у місті вмикаються сирени.

Читайте також

Зійшла потужна хвиля панічної масової евакуації: день 18

Прапор над Харковом: день 19

Як у Харкові опираються пригніченню. 21-й день навали

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди