Нотатки з Харкова. 18-й день війни РФ проти України

Нотатки з Харкова. 18-й день війни РФ проти України

Нотатки з Харкова. 18-й день війни РФ проти України
Фото: Павло Дорогой

На вісімнадцятий день війни у Харкові залишилися три страти: ті, хто його боронять, ті, в кого геть немає можливості виїхати, і ті, хто допомагають першим і другим.

Суб’єктивні нотатки із міста під цілодобовими артобстрілами.

Зійшла потужна хвиля панічної масової евакуації: люди з міста все ще виїжджають і власним транспортом, і залізницею, але тепер, щоби сісти у потяг, вже не треба добу-півтори стояти на вокзалі. Ті, чиї оселі зруйновані, налагоджують побут у підземці — надійнішому сховищі у місті. Ті, кому пощастило із витримкою і незворушністю, ночують вдома, нехтують повітряною тривогою і неквапливо вигулюють собак порожніми скверами.

Добігає кінця вісімнадцята доба від початку війни. У Харкові вивозиться сміття, у значній частині міста є опалення, світло, вода, тримаються інтернет-провайдери. Щодня відкриваються кілька супермаркетів, аптек, АЗС, мені навіть траплялось оголошення "парикмахер, ХТЗ". Налагодилась логістика з постачання гуманітарної допомоги: базова їжа, гігієна, ліки. Місцева влада звітує про тонни найнеобхідніших товарів, які отримує місто від інших регіонів і країн (подяка вам!). Не візьмуся судити, чи працює мережа доставки найнеобхіднішого до "кінцевого споживача" — того, хто найбільше потребує піклування.

У чатах "Допомога Харків Війна" я бачу десятки благань допомоги і меншу, але порівняну кількість зустрічних пропозицій. У моїй стрічці у соцмережах більшість оголошень від волонтерів на кшталт "Негайно потрібна медсестра для догляду за самотньою лежачою старенькою, район N, ліки оплатимо" через який час оновлюється: "UPD: Знайшли, всім дякуємо".

Воліла б не говорити, але маю сказати: трапляються і шахраї, і спекулянти.

Пошматований, знекровлений, Харків не справляє враження вбитого або смертельно пораненого міста. Хоча масштаби втрат і руйнацій приголомшують.

Найбільше від артобстрілів страждає Північна Салтівка — великий спальний район на околиці, ворог там найближче. Салтівку вже зараз порівнюють із Прип’яттю. Я була в Прип’яті восени і стверджую, що це некоректне порівняння: Прип’ять — покинуте людьми місто, яке руйнувалося і поростало лісом 35 років. А Салтівку нищать свідомо, прицільно, безжально, випалюють разом із людьми. Але її не залишають і не здають. Тому — ні, це не Прип’ять. Пейзажі геть інші, просто схожі враження — крижаний жах.

Розриви у місті не вщухають. Так, є райони, куди снаряди не долітали жодного разу, є місця, де артобстрілів майже не чутно. Але коли на околиці активізуються бої — земля під ногами вібрує. А коли над містом летить винищувач-бомбардувальник — завмирають усі серця, поки вбивця шукає у приціл чи видошукач (як у них це влаштовано?) об’єкт для удару.

"Після війни усе відновимо, відбудуємо", — твердить мер, реагують люди у мережі на кожне наступне повідомлення про потрапляння снаряду у черговий будинок. Але сльози не спиняються. Можна відновити мережу теплопостачання, бруківку на Сумській, зупинки громадського транспорту. А унікальну архітектуру, славетний харківський конструктивізм не відновиш — можна лише звести подібне, зробити копію, підробку. І головне — не відновиш втрачених і зруйнованих людських життів.

Суспільне Харків збирає оперативну інформацію про ситуацію у місті та регіоні. Посилання на наш Telegram-канал, яке можна поширити https://t.me/suspilnekharkiv

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди