Палац Орловських на Хмельниччині прийняв 200 переселенців від початку війни

Палац Орловських на Хмельниччині прийняв 200 переселенців від початку війни

Палац Орловських на Хмельниччині прийняв 200 переселенців від початку війни
Фото: Суспільне.

200 переселенців від початку війни прийняв Малієвецький обласний історико-культурний музей на Хмельниччині. Про це Суспільному розповіла виконувачка обов’язків директора закладу Анастасія Донець. За її словами, приміщення палацу Орловських, що раніше було дитячим протитуберкульозним санаторієм, зараз опалюється. За добу в ньому може переночувати до 30 людей.

З першого дня повномасштабного російського вторгнення палац Орловських почав надавати прихисток вимушеним переселенцям, що тікають від війни. Виконувачка обов’язків директора Анастасія Донець розповідає: першими гостями музею були туристичні агенти. Спальні місця для переселенців приміщення наразі має, оскільки ліжка дітей, що лікувались в ліквідованому протитуберкульозному санаторії, не вивозили. В приміщенні музею для переселенців облаштували їдальню, харчують безкоштовно.

Тетяна Коршунова – переселенка з Броварів, що під Києвом. Розповідає, що на час повномасштабного вторгнення в неї помирав батько: "В хаті помирає людина, а кругом страхіття. Тут у всіх горе, а тут ще й особисте горе. Цілий день, зранку до ночі – вибухи, вибухи, вибухи. Діти наполягали, щоб я виїжджала".

Ганна Фокіна – киянка, в Маліївці приїхали вдвох з кумою Тетяною Максимчук. В столиці, каже, проживали неподалік телевежі, в яку влучили окупанти: "Ми її бачимо щодня з кухонного вікна. І коли впав снаряд, задрижав дім, а потім все це полум’я піднялося вгору. Ми думали, що це все посиплеться. Стало страшно, почали тремтіти руки. Я не могла спати".

Розповідає, що коли виїжджали з Києва, евакуаційні вагони були переповнені. Вже два тижні жінки знаходяться в Маліївцях. Ганна каже: по поверненню до столиці перш за все зателефонує до всіх рідних і близьких людей. І обов’язково знову приїде в Маліївці.

Переселенка з Мар’їнки Донецької області Ольга приїхала сюди з двома дітьми. Говорить, в прифронтовому місті з чоловіком мали невеликий бізнес. Місцеві до війни адаптувались. Проте останні дні війни життя під обстрілами стало небезпечним: "14 березня ми виїхали зранку, на евакуаційний потяг на Лозову. Важка дорога, 15 годин електричкою, сидячи з дітьми. А потім ще автобусом, таксі наймали, щоб сюди доїхати. Більше доби ми діставались".

Виконувачка обов’язків директора музею Анастасія Донець каже, що приміщення для переселенців почала готувати з першого дня війни: "Це планувалося для студентів, для практики. Але вийшло, що ми їх застосовуємо інакше. Умови в нас дуже скромні, але є все необхідне: є дах над головою, є тепло, є душ, є кухня".

Місцеві жителі, каже Анастасія Донець, щодня приносять продукти. Жінки з Малієвець зголосились куховарити для гостей. Зараз їм необхідні продукти довгого зберігання, миючі засоби та змінний одяг для переселенців.

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди