Війна застала подружжя харків'ян Альону та Дениса у Києві. Туди вони поїхали на чотири дні, щоб лікувати сина Лева, у якого медики діагностували розлади аутичного спектра. У рідний Харків уже не повернулися, а згодом опинилися в Івано-Франківську.
Подружжя вже вдруге змінює своє життя через військове вторгнення Росії в Україну. У 2014 році вони виїхали з Донецька, звідки родом Альона. Тоді їм вдалося спланувати та прихопити деякі речі, тепер — зненацька.
У Харкові наразі, каже Денис Гур'єв, залишилися його батьки. Чоловік працює реабілітологом. Разом з дружиною Альоною вони відкрили там центр для дітей з порушеннями та особливостями у розвитку. Коли переїхали в Івано-Франківськ — вирішили продовжувати працювати з дітьми.
Альона Бодягіна розповідає, що бути мамою дитини з особливостями розвитку під час війни є дещо складно.
Як ви пояснюєте сину, що зараз триває війна?
— Дітям з особливостями у розвитку взагалі незрозуміло, що коїться, що відбувається у нашій країні. Але все залежить від рівня розвитку дитини. Я думаю, що Лев сумує за домом, за своїми іграшками, за заняттями, своїми педагогами. Але він не зможе спитати: "Коли ми повернемося?".
Як син сприйняв переїзд?
— Він показує своє занепокоєння через гіперактивність, дратівливість, вередливість. Взагалі-то Лев був далеко не з легких дітей від самого початку. Він не мав бажання співпрацювати, щось робити, займатися. Ти працюєш спочатку із собою, а потім — зі своєю дитиною. Це треба мати мужність, терпіння, натхнення та глибокі знання.
Важко було вдруге змінити домівку?
— Чесно кажучи, в мене вже така товста шкіра після діагнозу дитини й першого переїзду у 2014 році. Якщо тоді ми переїхали й взяли зі собою усі речі. Нам вдалося це зробити. То у 2022 ми перебралися в одних спортивних костюмах, куртках та взутті. Але руки є, ноги є, голова є на місці — будемо працювати. Будемо намагатися бути корисними у цьому місті. Звичайно, за першої змоги хочемо повернутися додому.
Що зараз з працівниками центру, де вони, у якому перебувають стані?
— Більшість — виїхали, хто куди. У нас працювали 35 фахівців, вчилися 45 дітей. Також 50 приходили на індивідуальні заняття. Зараз вдається налагодити роботу в Івано-Франківську. Знайшли житло одній співробітниці. Намагаємося перевезти ще кількох працівників в Івано-Франківськ. Також ми підтримуємо зв'язок з нашими вихованцями. Даємо їм завдання, щоб не втрачати результатів, яких ми досягли.
Приміщення вашого центру вціліло?
— Так. Не розбомбили. Будинок — під охороною вищих сил. Збоку вдарив снаряд, вибухова хвиля зачепила ще одну, сусідню будівлю, але наш — стоїть.
Як виникла ідея створення центру та школи для дітей з порушеннями та особливостями розвитку?
— Я багато вчилася і хотіла ділитися своїм досвідом як мама, як фахівець. І ми відкрили маленький центр. Пішли результати дуже добрі у дітей. І ми розширювалися. З кожним роком все більше і більше. І коли Леву виповнилося вісім років, треба було йти в якусь школу, а закладів, які працюють з такими дітьми, не так багато у Харкові. Ми ризикнули й відкрили свою школу для дітей з особливостями у розвитку. У Харкові – це перша школа для дітей з особливостями розвитку. Все це ми відпрацьовували десь перше півріччя. У нас був план, який ми собі намалювали, але він корегувався залежно від можливості дітей, від їхнього сприйняття і від їхньої працездатності.
Ви працюєте у тандемі з чоловіком. Хто переважно звертається до вас?
— Я — організатор, нейропсихолог та дефектолог, чоловік Денис – реабілітолог. Він займається масажами, лікувальною фізкультурою. Приблизно 60%-70% звернень до нього — від батьків дітей до року. Ми працюємо з усіма порушеннями розвитку — з дітками з нейропсихологічними порушеннями, розладами аутичного спектра, затримкою мовленнєвого розвитку. Працюємо з генетичними порушеннями. Це – діти зі синдромом Дауна, Ретта, Вільямса. Також працюємо з дітьми з різною формою ДЦП, недоношеними немовлятами. Зі всіма порушеннями, які є у світі, ми працюємо.
Чим плануєте зайнятися в Івано-Франківську?
— Шукаємо нове приміщення для центру в Івано-Франківську. Взагалі-то, якщо ми затримаємося хоча б на декілька місяців тут, то є ідея створити ось такий заклад як у нас був у Харкові, з декількома кабінетами.
Денис Гур'єв додає: "Я хочу сказати всім, щоб були сильні. Головне — не боятися, бо страх, він завжди у негатив нас заводить. Звісно, треба переключатися більше на виховання дітей, на розвиток своєї дитини, бо діти – наше майбутнє. Й іншого у нас немає".
Читайте також
- 17 діб в укритті. Історія порятунку дітей з Чернігова, яких евакуювали на Франківщину
- Лікують мистецтвом. У Франківську волонтери займаються арттерапією з переселенцями й місцевими
- 8-річна прикарпатка продала своє волосся та віддала заощадження на потреби української армії
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
