Письменник Олександр Михед про те, як класичні сюжети потрапляють у масове кіно

Письменник Олександр Михед про те, як класичні сюжети потрапляють у масове кіно

Письменник Олександр Михед про те, як класичні сюжети потрапляють у масове кіно

У 1949 році американський вчений Джозеф Джон Кемпбелл, використовуючи теорії Фрейда і Юнга, прийшов до висновку, що більшість міфів народів світу мають спільну сюжетну структуру шляху (розвитку) архетипового героя. Свою теорію Кемпбелл називає "мономіфом", пише книгу "Герой з тисячею облич" і на десятиліття визначає джерело натхнення голлівудських сценаристів.

Письменник, арт-директор видавництва ArtHuss, літературознавець, арт-критик і куратор Олександр Михед описує механізм потрапляння класичних літературних героїв не лише у щоденний світ, а й у світ масового кінематографу. В ефірі Радіо Культура Олександр Михед та Олена Гусейнова називають фільми, які відсилають до класичних сюжетів, та книжки, які з ними пов'язані.

Сучасна культура років 50 працює на кількох рівнях зчитування. Уже з 60-х іде тенденція змішувати масову культуру з високою, знаходячи перемички між ними. Твори з високої полиці канону знаходять цікаві інтерпретації в побутових і кітчевих речах.

З іншого боку, сучасна культура працює на максимально широку аудиторію – фільм або мультиплікація націлені не на вузький прошарок з 14 до 16 років, а на прошарок з 3 до 93, адже тоді більше людей готові прийти у кінотеатри та принести більшу касу фільму.

Тому твори сучасної культури кодифікуються на кількох рівнях зчитування: є базові жарти для дітей, але є речі, які зашифровуються для батьків та речі, які зашифровуються для критиків.

Читайте також: "Як читати комікси, якщо не відрізняєш Флеша від Аквамена"

"Король лев", Гамлет і "Мандрівка письменника" Крістофера Воглера

До створення "Короля лева" причетний Кристофер Воглер, один із гуру голівудської сценарної майстерності, який свого часу зацікавився теорією Джозефа Кемпбела про "Героя з тисячею облич" та мономіф. Мономіф – це одна історія, яка буде повторюватись у всіх культурах і міфологіях. Воглер же адаптував цю теорію до сценарної майстерності.

Коли Воглера покликали як одного із консультантів "Діснея" для підготовки сценарію, йому випала нагода пропрацювати на практиці свою теорію. Зрештою він описав це в книжці "Мандрівка письменника". Воглер розклав Кемпбела на 12 складових, які були адаптовані до сценарної майстерності. Але це не лише його заслуга, що в "Королі леві" стільки Гамлета, тому що режисер стрічки теж любив домішувати "Одісею" в "Гекльберрі Фінна" і займатися іншими подібними речами.

Утім, Воглер вводить мономіф у цю історію. Класична і найвідоміша сцена, коли батько підіймає Сімбу на руках і на левеня падає світло, що вказує на його обраність, – саме від Воглера. Момент, коли тамтешній шаман – мавпа, яка робить помазаника із маленького Сімби, – введений Воглером. Він розумів, що цій історії потрібен ритуал.

У "Мандрівці письменника" є й критика Воглера до сценаристів "Короля льва". Воглер каже, що у мультфільмі наявний провал з перемичкою між першим та другим актами, де показано недостатньо багато випробувань і смерті. Сімбі надто легко все дається і становлення героя не відбувається.

"До зірок", "Париж, Техас", Гомер та Хорхе Луїс Борхес

"До зірок" із Бредом Піттом виглядає як історія Телемаха, який шукає свого батька, а в іншому давнішому та культовішому "Парижі, Техасі" в центрі жінка, яка нагадує Пенелопу. Варто згадати іншу постать, без якої неминуча розмова про втілення гомерівських сюжетів і алюзій в сучасній культурі, Хорхе Луїса Борхеса. Він розповідає про чотири сюжети світової літератури і два з них, очевидно, гомерівська матриця: сюжет про облогу міста ("Іліада") та повернення додому ("Одіссея").

Облога міста втілюється і в будинку привидів, який часто з’являється у фільмах жахів, і у спробі розказати про війну, коли люди боронять свою землю, а інші намагаються підступити. Повернення додому ж у сучасній культурі та сучасному кінематографі крізь призму Кемпбела комбінується із третім сюжетом – пошуком золотого руна, великим квестом. За мономіфом є повсякденне життя героя, він чує перший поклик долі, з’являються якісь тривожні ноти.

Зазвичай від п’ятнадцятої до сімнадцятої хвилини відбувається поворотний момент, де герой змушений прийняти поклик долі, де у нього забирають щось, а потім починається його мандрівка за тим артефактом, який зможе навести лад в його повсякденному житті, але, очевидно, що ця мандрівка внесе корективи в те, ким він був. Далі зустріч з наставником, збирання компанії супутників, магічних помічників, які йому допоможуть. Потім перше випробування, де він має усвідомити свою силу. Але невід'ємна частина мономіфу – це повернення додому. Часто трапляється, що творці кіно не відчувають міри і не до кінця законспектували Воглера – відбувається дисбаланс повернення, а воно важливе. Нам треба попрощатися з читачем і глядачем.

Читайте також: "Фільми, без яких неможливо уявити 2010-2019"

"Апокаліпсис сьогодні", Серце пітьми Джозефа Конрада

Ми включаємо це в ширший контекст, тому що, з одного боку, в "Апокаліпсисі сьогодні" є традиція зображення в'єтнамської війни, а з іншого, контекст постколоніальної критики. Певною мірою тут є повернення додому, коли треба перепрожити цей жах і повернутися іншим, але так чи інакше зустріти полковника Курца і жах, який він несе.

"Апокаліпсис" вкорінений у час і постає у новому Голівуді. До справи беруться автори 70-х років , які приходять у Голівуд і міняють мейнстрім. До цього знімали дорого-багато, але неглибоко, нові автори ж починають з менших історій, поступово беруться за нове, і тоді поступово відбувається ускладнення їх наративу. "Апокаліпсис сьогодні" – це найвища точка цього наративу. Вони доходять до того, з чим боролися – до великої махіни постановки, яка тягнеться роками та вижирає бюджети, але залишається в межах авторського висловлювання.

"Щоденник Бріджит Джонс", "Відчайдушні домогосподарки" та Джейн Остін

Я належу до тих, кому цікавіше перетрансформувати Джейн Остін у щось на кшталт "Гордість, упередження і зомбі", який теж є варіантом тієї ж історії. Джейн Остін пропрацьовує власний мономіф про Попелюшку та про дівчину, яка шукає того омріяного коханого з різними перешкодами. З одного боку, Попелюшка реалізована в цікавих формах у "50 відтінках сірого".

Окрім Попелюшки, варто говорити про Михайла Бахтіна і те, як він розповідає про хронотопи. Один із базових хронотопів, який він називає, – це любовно-авантюрний, Дафніс і Хлої, з яких починається роман як такий. Арка пари закоханих може розвиватися до безкінечності, і нікого не хвилює, чи вони зрештою зійдуться, тому що цікавий їхній шлях.

"Джокер" і комікси

Запит на історію і постать Джокера дуже сильний. Зараз формується міф довкола цього фільму. Варто згадати "Безкінечний жарт" Алана Мура, і стрічка намагається з ним тягатися.

Якщо поглянути на мономіф, то Джокер є класичним трикстером, а трикстер – це той, хто перебуває на межі різних світів. Зазвичай він втілюється в постаті блазня, карлика або блаженного, який бачить більші об'єми реальності, ніж інші. Утім, ніхто йому не вірить. Також йому дозволено більше, ніж іншим, тому що трикстер є черевомовцем майбутнього і долі. Джокер повністю працює за цією схемою та поступово стає тінню, яка переслідуватиме Брюса Вейна.

Важливіше, яку роль відіграє супергеройство в сучасному світі. Зазвичай її розподіляють на Марвелівську історію – легшу та веселішу – і історію DC – зануднішу та глибшу. За матрицю у цих історіях взято різні схеми. В екранізаціях DC, починаючи з 2000-х, за основу історії Супермена взяте Євангеліє, віддзеркалення історії Ісуса. Тут має місце четвертий сюжет Борхеса – самопожертва Бога заради порятунку людства.

За непідтвердженими даними, Снайдер готував трилогію, яка мала підвести до Апокаліпсису, але йому не дала це зробити велика особиста трагедія, що трапилася під час другого фільму. Марвел же орієнтується більше на міфологію давньогрецьку і на пантеон цих богів, домішуючи туди ще й скандинавську міфологію, але тримаючись подалі від Біблійних сюжетів.

Читайте також: "Чим зайнятися вдома під час карантину, щоб провести час з користю"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди