"Людство не далеко просунулося у дослідженні Голокосту" — історик

"Людство не далеко просунулося у дослідженні Голокосту" — історик

Ексклюзивно
"Людство не далеко просунулося у дослідженні Голокосту" — історик
Фото: www.unian.ua

27 січня у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року солдати першого українського фронту радянської армії визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау. Як вшановується пам’ять жертв Голокосту в Україні Українське радіо розпитало в кандидата історичних наук, доцента Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрія Руккаса.

Як зазначив історик, Голокост, організований нацистською Німеччиною, був не єдиним актом геноциду у світовій історії.

"Людство не далеко просунулося в питання дослідження Голокосту, адже ми маємо "голокости" й після Другої світової війни, в 90-х. Йдеться про події в Руанді, на території колишньої Югославії — в Боснії і Герцеговині, чи винищення ледь не половини населення в Камбоджі", — зауважив експерт.

За його словами, акції геноциду у світовій історії траплялися, на жаль, вже й в післявоєнні роки.

"Тобто ми можемо говорити, що певна частина людей жодних уроків з цього не винесла. Але принаймні на європейському континенті ми живемо вже понад 70 років без великих світових воєн, і такого масштабу геноцидів, як Голокост, не відбувається", — розповів Андрій Руккас.

Разом з тим він зазначив, що й донині під час тих чи інших подій у світі відбуваються сплески антисемітизму.

"Частина людей завжди шукає прості відповіді на складні питання. Вони звикли звинувачувати інших — сусідів, людей з іншим кольором шкіри чи сексуальною орієнтацією, вірити в теорії світових мов і звинувачувати масонів, євреїв", — пояснив історик.

При цьому Руккас підкреслив, що забобони стосовно людей, які приналежні до певної національності чи релігійної спільноти, існували завжди.

"Проте ці ідеї втілилися на практиці в роки урядування нацистів в Німеччині. Те, що було балаканиною, ідеологічно привабливими гаслами для навернення нових прихильників і здобуття голосів на виборах, перетворилося в політичну щоденну практику. І те, про що люди говорили, але не усвідомлювали, що це може статися, сталося в реальності — 6 мільйонів людей було вбито".

Науковець зауважив, що у роки радянської влади тема Голокосту в Україні взагалі не була предметом спеціальних досліджень.

"Разом з тим, я б сказав, що зроблено все одно недостатньо багато, тому що досі ми не знаємо повної картини того, що відбувалося. Ми маємо загальне розуміння, проте в кожному окремому населеному пункті ці страшні трагедії відбувалися з певними локальними особливостями", — пояснив історик.

Окрім того, значна частина документальної бази була знищена самими нацистами під час відступу, багато чого зникло внаслідок бойових дій.

"Тому деякі речі доводиться відновлювати, спираючись на свідчення людей. Але ми наближаємося до цілісної картини", — зазначив Андрій Руккас.

Читайте також: "Не було відчуття ніякого. Ти вже був мертвий": спогади ув'язненої нацистських концтаборів

Оскільки Голокост в Україні не обмежується лише подіями в Бабиному Яру в Києві, то, за словами історика, ведеться робота зі створення мапи трагічних подій по всій території України.

“Організація Яхад — Ін Унум мають на своєму сайті інтерактивну карту місць, де вони записували слова свідків, проводили дослідження. Подібну карту створює Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". Тобто такі проєкти є, хоча вони й не є повними та всеохоплюючими, тому що десь бракує інформації, десь є недосліджені місцевості. Але робота в цьому напрямку ведеться вже не один рік", — пояснив він.

Як наголосив Андрій Руккас, Голокост зачепив усю Україну.

"Свій Бабин Яр був в кожному районному центрі України, в кожному більш-менш помітному містечку і пам’ятники є далеко не скрізь. Там, де люди розуміють важливість вшанування пам’яті сусідів, родичів, друзів своїх батьків, бабусь та дідусів, такі пам’ятники виникають", — зауважив історик.

Водночас експерт звернув увагу на окремі випадки, коли місцева влада ставиться до таких місць із нерозумінням. За його словами, Бабин Яр — це також символ того, що відбувалося і в Україні, і в сусідніх окупованих Білорусі чи Польщі

"Тому треба розуміти, що в будь-якій місцевості, можливо, був свій Бабин Яр, який за масштабами катастрофи міг бути страшнішим за київський, якщо перерахувати на відсоток від місцевого населення", — підсумував Руккас.

Підписуйтесь на розсилку Суспільного – головні новини та тексти тижня в одному листі.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди