"Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як. Що читати перед Жіночим маршем

"Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як. Що читати перед Жіночим маршем

"Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як. Що читати перед Жіночим маршем

8 березня у Києві відбудеться щорічний Марш жінок, на якому активісти відстоюють рівність та права жінок і вимагають ратифікації Стамбульскої конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством.

Про те, чому перед заходом варто прочитати книгу "Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як, в ефірі Радіо Культура розповіла перекладачка та продюсерка Ірина Славінська.

Білим по білому

Що читати перед Жіночим маршем? "Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як

Обкладинка книги "Feminists despite themselves" (Феміністки попри власну волю)

Книжка Марти Богачевської-Хом’як "Білим по білому" була написана й видана англійською мовою у Сполучених Штатах Америки на замовлення американського видавця, і згодом уже домандрувала до України в українському перекладі. В оригіналі вона називається "Feminists despite themselves" ("Феміністки попри власну волю") — це свого роду жарт про громадські жіночі організації на межі ХІХ-ХХ на території сучасної України.

Тоді слова "феміністки" ще не існувало, як і слова "гендер" – його ще ніхто не придумав. Саме тому цей жарт про "феміністок попри власну волю" у назві дуже важливий – він показує, як національний рух за українську мову і українське національне відродження може поєднуватися з боротьбою за права жінок. Тому в українському перекладі страшне слово "феміністки" з назви зникло, і з’явилася не менш цікава метафора "білим по білому".

На обкладинці першого українського видання, яке вийшло у 90-х у видавництві "Либідь", була мережка. Це дуже красива ажурна конструкція, яка метафорично несе важливий посил про невидимість. І у передмові до книжки Марта Богачевська-Хом’як пише про те, що коли вона почала працювати над дослідженням, в жодних архівах не знайшлося окремого відділу, присвяченого жіночим рухам. Щоб розшукати яку-небудь інформацію, потрібно було перелопатити дані про всі громадські організації та знайти з-поміж них ті, що створені жінками, які працювали з темою створення шкіл для жінок, професійних курсів для жінок і перших спроб прототипів дитячих садочків.

Читайте також: "Прогресивна, активна, феміністична. За кого б голосувала Леся Українка"

Традиційні цінності

Що читати перед Жіночим маршем? "Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як

Плакат з Маршу Жінок 2019, Київ / Фото: @cosmo_stars

Коли жінки сьогодні виходять на Марш, за цим стоїть велика традиція та історія жінок, які першими зважились на важливі кроки, спрямовані на те, аби жінка не почувалася невидимою. Щонайменше один із транспарантів минулого року на Марші жінок мав зображення Лесі Українки і напис "Фемінізм – наша традиційна цінність". Нині у складі Жіночого маршу буде складова з гаслом "Рівність – традиційна цінність". І книжка "Білим по білому" надзвичайно важлива у контексті розуміння творення нашої традиції.

Книга має подвійну тематику – націоналізм і фемінізм – та дає можливість визначити роль жінок неіндустріалізованих країн у громадському житті. У той час, коли Україна ще не мала суб’єктності як держава, коли необхідно було захищати українську мову, боротися за збереження шкіл і можливість вступати українцям до вищих навчальних закладів – жінки, які створювали власні громадські організації, відчували, що це, в першу чергу, національне питання.

Права жінок – це другорядна історія, тому що спочатку треба було досягти звільнення країни. Але водночас ти не можеш відокремити національне становлення і пропагування мови з розвитком становлення прав жінок. Інакше дівчата ніде не могли би вчитися. Особливою проблемою це було для сільської місцевості. У якійсь родині чоловіки поїхали в еміграцію на заробітки, у якійсь загинули, і жінки з дітьми залишалися самі. Жіноче безробіття помножене на брак освіти – отримуємо відсутність у жінок навичок чи компетенцій, які допоможуть прогодувати сім’ї.

Це також стосується того, що зараз має назву "традиційні цінності", тому що традиційна цінність – це "жінка-берегиня". Коли вона опинається сама, їй потрібно захищати та піклуватися про своїх дітей і родину. Єдиний релевантний варіант – створити школи чи курси, де жінки могли опановувати навички стенографісток, швачок та будь-які робітничі, доступні для них спеціальності. Цю історію не можна відділити від національного становлення, бо це захист української родини і захист української жінки. І тому від захисту прав жінок це також не відокремити.

Читайте також: "Багатогранну творчу діяльність Ути Кільтер представить Музей сучасного мистецтва Одеси"

Гуртки спільного розпивання чаю

Що читати перед Жіночим маршем? "Білим по білому" Марти Богачевської-Хом’як

Марш Жінок 2019, Ужгород / Фото: Юрій Франк

Ще один сюжет у книзі – це жінки і політика. У цьому контексті не йдеться про те, що хтось із них міг стати депутаткою. Але цікавою історією є створення великих громадських організацій та проведення на території України однієї з перших у Європі жіночої конференції, куди приїхали делегації з різних країн. Українське місто перетворилось на епіцентр дії – з рухом активістів, кількаденною конференцією, відозвами і навіть непевністю, що місцеві жандарми взагалі дозволять проводити цю подію.

В обох частинах України, поділеної тоді між двома імперіями, була проблема з можливістю проводити зібрання громадян. Але на території, підконтрольній Російській імперії, існував цікавий лайфхак, який допомагав уникнути потреби реєструватись як організація.

Поміж дамами була практика збиратися в гуртки "спільного розпивання чаю". І під час цих чаювань, які відбувались у різних помешканнях, аби не привертати увагу, тривали розмови про благодійність, відкриття шкіл, навчальних курсів – і про те, як можна допомогти становленню українського національного руху і жінок у ньому.

Україна, слід віддати належне, з того часу багато зробила у сфері криміналізації домашнього насильства. Однак ухвалення законодавчих актів до кінця не вирішило основної проблеми — системного застосування насильства щодо жінок та дітей і в багатьох випадках бездіяльності поліції. Тому, якщо ви згодні виступити проти ультраправого, домашнього, сексуального, економічного, психологічного та будь-якого іншого насильства – приєднуйтесь 8 березня до Маршу Жінок, який почнеться в Києві о 12 на Михайлівській площі. Або можете підписати петицію про ратифікацію Стамбульскої конвенції.

Читайте також: "Кохаймося: великий гід українською еротикою"

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди