Андрій Підлужний: Було дуже складно написати пісню про війну, бо в душі я романтик

Андрій Підлужний: Було дуже складно написати пісню про війну, бо в душі я романтик

Андрій Підлужний: Було дуже складно написати пісню про війну, бо в душі я романтик

Гурт NICHLAVA після тривалої перерви випустив нову пісню та кліп "Падаючи на сніг", яка присвячена військовим на сході України. В ефірі "Радіо Промінь" лідер гурту Андрій Підлужний розповів, чому романтик почав писати пісні про війну, як знімали кліп та чому планує не зупинятися на військовій тематиці.

"Падаючи на сніг" – відкриття музичного фронту

Давно не чули від тебе нових пісень.

Пісень виходило насправді дуже багато. Річ у тому, що я ніяк не можу розібратися з авторськими правами. То така в нас Ахіллесова п’ята в Україні. Напевно, багато хто знає, що я автор багатьох пісень, які виконуються майже щотижня в найпотужніших пісенних телевізійних конкурсах, але нині іноді забувають навіть вказувати, що я їх автор. І це дуже неприємна річ. Тому що навіть у своєму рідному місті, коли я кажу, наприклад, що пісня у виконанні Тіни Кароль "Закрили твої очі" мого авторства, мені не вірять. І, взагалі, така думка серед всіх тих фанів існує, що не важливо, хто написав пісню, а важливо, хто заспівав.

Яка історія пісні "Падаючи на сніг"?

Пісню ми зробили разом із Андрієм Гуралем. Ми багато дуже вдалих робили пісень – і "Вовки", і "Навіки". Андрій Гураль дуже хороший музикант із Чернівців, мені дуже приємно з ним працювати. От такий в нас маленький на сьогодні склад гурту NICHLAVA.

Пісня "Падаючи на сніг" – своєрідне відкриття нового музичного фронту. Я відверто скажу, мені дуже складно було її писати, тому що я романтик, мені більше до душі пісні про кохання, про якісь чуттєві речі, більш романтичні, мелодичні. Мені дуже складно було передати весь біль. Я спілкуюся з багатьма хлопцями, які були на війні, з батьками хлопчиків, які загинули на війні. А коли ходиш по місту, бачиш заклади, де всі п’ють-гуляють, то розумієш, що це якась перевернута реальність. Я завжди як приклад наводив Фінляндію, яка в 1939 році дала відсіч СРСР завдяки консолідації всіх сил. Люди, які там жили, від малого і до великого, згуртувалися. Саме так можна давати відсіч на всіх фронтах. І не має бути людей, які втомилися, бо це не війна одного дня, вона триває вже дуже довго.

Якщо ви пригадуєте, є дуже красива пісня "Не кажучи нікому", яку я виконую разом з Сашко Положинським і гуртом "Тартак", там дуже красивий кліп, який зняв Тарас Химич. В одному з фрагментів кліпу знявся тернополянин Віктор Гурняк, він зіграв вбитого упівця. І за жахливою іронією долі, у 2014 році він також загинув. Він був волонтером на території бойових дій і потрапив під артобстріл. Це був молодий і дуже талановитий хлопець.

Ми записали пісню "Не кажучи нікому" у 2007 році й ніхто тоді ще навіть близько не міг уявити, що розпочнеться через кілька років. Ми співали: "Поплач за мною, мамо, коли загину за свою землю, за Україну". І на підсвідомому рівні ми боялися це промовляти, бо в страшному сні ніхто не міг подумати, що може початися війна.

Коли я спілкувався з воїнами, вони постійно просили мене написати щось. Мені складно було знайти в собі сили на це. І все ж таки, після чергового вшанування пам'яті хлопців, які загинули, після прощання з Віктором Гурняком я написав пісню.

Кліп “Падаючи на сніг” знімали чотири знімальні групи. Я вирішив долучити наших хлопців-тернополян, щоб вони набиралися досвіду в Івана Яснія, українського режисера. Всі пам’ятають його по роботі з Ігорем Пелихом, серед його робіт - "Галопом по Європах", "Добровольці Божої чоти", "Міф" про Василя Сліпака. Також над кліпом працювали Віталій Дуда, Тарас і Оля Стельмахи, Сашко Онукевич. Вони набиралися досвіду на військовому полігоні: ми стріляли з гармати "Рапіра". У нас були спеціальні збори, ми тренувалися, вчилися рукопашному бою. На полігоні вчилися стріляти, бо в кліпі є справжній кадр, де йде стрільба. Так само ми вчилися від’єднувати транспортний засіб, який возить ці усі гармати. За нормативами, гармату треба встигнути за дві з чимось хвилини від’єднати та розставити, зробити кілька пострілів та зібрати назад. Бо якщо не встигнеш, тебе накриє ворожа артилерія. І ми це все вчилися робити, тому що лапи "Рапіри" гострі, якщо неправильно їх роз'єднаєш, то можеш відсікти собі ногу. Військові лише консультували, а робили все це звичайні хлопці, яким я дав можливість знятися в кліпі. Вони не були професійними акторами, хіба що Сашко Алексєєв.

Підривників запрошували професійних?

Так, підривники були професійні. Вони приїхали та влаштували один вибух, він був справжнім. До речі, сам полігон, на якому ми знімали – величезний, таких полігонів я ще не бачив. Від самого полігону до місця зйомок було 20 кілометрів.

Ми стріляли бойовими. Коли іде постріл, то слідом йде зарево вогню і накочується хвиля десь на 50 метрів від місця пострілу. Іван Ясній, який був неодноразово на передовій, сказав, що настільки гарно і чітко хлопці грали, коли він знімав ці кадри, що він навіть в якийсь момент зловив себе на думці, наче він на передовій. Сам сюжет кліпу заснований на реальних подіях, коли наші артилеристи потрапили у засідку. І ми поєднали цю історію з ще однією, коли один із наших хлопців, потрапляючи у полон, підірвав себе разом з ворожими солдатами. А зараз ми хочемо зняти сіквел з трьох різних історій.

Що це за трилогія?

Ми хочемо другий кліп знімати про генерала Сергія Кульчицького. Для нього хочемо зробити макет гвинтокрила, тут вже працюватимуть каскадери: вони підбиватимуть вертоліт в небі. І так само показати один з фрагментів війни. Можливо їх буде більше. В мене вже є готова пісня, але питання у фінансуванні. Я зараз спробую виходити на якісь державні джерела.

Темі війни потрібно надавати розголосу. У наших кліпах немає ніякої крові, нічого брутального. Там все спрямована на те, щоб люди розуміли: зараз ми перебуваємо в стані війни. Потрібно докласти зусиль для того, щоб її зупинити, щоб наші діти не гинули.

Я рідко пишу музику на чиїсь слова, але це дуже хороший тандем

Яких релізів нам чекати від тебе найближчим часом?

Я хочу зробити рестарт пісні "Вовки", тому що вже готові два ремікси на цю композицію. Я хочу зробити рестарт пісні "Навіки", тому що вона є у двох версіях виконання – у моєму сольному та у тандемі з Тонею Матвієнко і з "Пікардійською терцією". Готую зараз дуже красиву пісню, називається вона "Ти занадто для мене красива". Ми зняли на неї відео. Це ноу-хау свого роду, так само ми знімали й відео на пісню "Вовки". Це не якась банальна історія: на початку ми розповідаємо фрагмент легенди й так заводимо слухача в саму історію. Ми фактично взяли за основу цього кінокліпу "Лісову пісню" Лесі Українки. У відео буде дуже красива сцена в лісі, ми відзняли там симфонічний оркестр у повному складі – 68 музикантів.

Також ми зробили пісню "Стільки літ", яка може стати "посібником" для починаючих вокалістів. Я рідко пишу музику на чиїсь слова, але в цьому випадку – це дуже хороший тандем. Пісня написана на вірші тернополянина Василя Ярмуша, вже нині покійного. Я рекомендую слухати цю пісню, та й усі пісні NICHLAVA, за таким принципом – лягти в ліжко (бажано, щоб ніхто не заважав), надягти навушники й прислухатися до кожного подиху. Саме цю пісню я вважаю дивовижною в плані техніки виконання. Я її виконую серцем.

За освітою ти психолог. Якби тебе попросили охарактеризувати автора по двох піснях, наприклад, "Вовки" і "Навіки", що б ти сказав, як психолог?

Я сказав би про те, що це далеко не дурний хлопець. Сказав би, що в нього є серце. Кожна пісня цього автора – це ключ і відповідь на запитання, коли виникають якісь плітки. А їх дуже багато, тому що популярна людина завжди обростає якоюсь певною кількістю різних наклепів. І от, коли ти слухаєш мої пісні, то чітко розумієш, що насправді я ще той романтик, який ще вірить у справжню любов, який прагне мати хорошу сім'ю. Я не ставлю собі на перше місце, наприклад, машину. В мене на першому місці стоїть донечка, я мрію її назвати Квітослава або Домініка. Але я сам не можу народити, правильно? Попри свій вік, 47 років, я ще далі перебуваю в пошуку коханої. В Тернополі це трошки складно, тому що місто невеличке, я не ходжу по якихось закладах. Я дуже домашній, як кіт, віддаю перевагу тому, щоб щось прочитати.

Я зараз є завідувачем лабораторії суспільного моделювання в Західноукраїнському національному університеті. Працюю з дітками, з молоддю. Я започаткував лекції, на які запрошуємо відомих людей. І заодно робимо добру справу, знайомимо дітей з ними. Бо, наприклад, в нас є Гриць Драпак – народний артист України, нереально талановитий веселий чоловік. Але прийшли студенти й не знали, хто це. Вони всі знають мої пісні "Вставай сонце", "Ніжно", але вони знають, що "Ніжно"– це Тіна Кароль, чи "Спи собі сама", "Мовчати" – це "Скрябін", чи Тоня Матвієнко – "А може ти".

Наприклад, та сама пісня "Закрили твої очі" Тіни Кароль. Вона дуже складна, вона дуже глибока. І люди розуміють, що її дійсно може написати людина, яка пережила жахливі події. Слова "Як ти живеш навіть не знаю. Закрили твої очі, закрили мені, нас хтось тримає на землі брехні" – це наш з дружиною уявний діалог, коли вона була з сином в Тернополі, а я був в Києві. Це наше минуле. Але були дискусії, начебто я не міг такого написати. Але я роблю це й роблю завжди! Кожну пісню я, мов струм, пропускаю крізь себе. Як каталізатор болю, тому що красива пісня ніколи не напишеться за умов, коли тобі весело. Людина повинна прожити, пережити цю історію і зрозуміти, наскільки це боляче.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше