1222 дні військовослужбовець Віталій Марків провів за ґратами Улітку 2017-го він летів у відпустку з дружиною до мами в Італію, його заарештували в аеропорту італійської Болоньї. Прокуратура Італії звинуватила Марківа у причетності до вбивства італійського журналіста Андреа Рокеллі та його перекладача, громадянина РФ Андрія Миронова, під час бойових дій на Донбасі. Ті потрапили під артобстріл у травні 2014-го в селищі Андріївка, поблизу Слов'янська. У липні суд присяжних в італійській Павії засудив Марківа до 24 років перебування за ґратами. Та рік тому апеляційний суд у Мілані виправдав Марківа. 4 листопада 2020-го Марків повернувся в Україну. Ми побували на тренуванні, та в частині, де він служить. Як пройшов рік після життя за ґратами – в інтерв'ю Віталія Марківа Суспільному.
"У 2020 році ми з дружиною пішли до ялинки, мені було ніяково було відчуття, що багато народу, мурахи по тілу"
4 листопада – рік як ви прилетіли в Україну після трьох років і чотирьох місяців ув'язнення в Італії, що відбулось за цей період?
Дуже було багато бурхливих подій, час пройшов швидко, не встиг оговтатись, як рік часу я вже на волі. Я продовжую службу в лавах Національної гвардії і продовжую захищати, також навчаюсь в академії МВС.
Що робили після повернення?
У мене були короткострокові відпустки, перший період я був до місяця часу, потім знову повернувся (на службу), за цей період в мене накопичилось багато відпустки, я зараз її догулюю.
Що входить ваші обов'язки на службі?
Вивчаємо керівні документи, з перспективою розвитку сержантського корпусу Національної гвардії України. Зараз працюємо над покращення сержантського корпусу в лавах Національної гвардії, подібних як в підрозділах НАТО.
Як після в'язниці повертатись на службу?
Я ніколи думками не покидав те, що я чинний військовослужбовець, це для мене військовий обов'язок. З 2014 по 2017 я був в зоні АТО, на момент мого затримання і утримання мене не полишала думка, що я військовослужбовець і потрібно себе поводити відповідно. Я відстоюю інтереси на міжнародному рівні.
Згадайте перші дні адаптації після в'язниці?
При поверненні в 2020 році ми з дружиною пішли до ялинки, мені було ніяково, відчуття, що багато народу, мурахи по тілу. Не було можливості вийти в люди, дуже було багато уваги, протокольні процедури. Коли я вийшов до ялинки з однієї сторони це було круто, з другої сторони це було зарано. Пізніше, ми по Україні з дружиною подорожували. Зараз все чудово, я відновився.
“У нас народився богатир вагою 4.260, по характеристикам він більше схожий на мене”
21 жовтня 2021-го в сім'ї Марківих народився первісток.
Ім'я ми вибирали дуже довго, ми зійшлись на тому, що дамо українське ім'я . В нас народився богатир вагою 4.260, по характеристикам він більше схожий на мене, так сказала дружина. Ми назвали його Орест, той що підкорює вершини.
Як час проводите з сином?
У мене вечірня зміна з дружиною, вона піклується в денний період, я повертаюсь і я з малим, крім моментів коли треба нагодувати.
Виспатися встигаєте?
Розумієте, дитина, первісток, хлопчик я сподіваюсь він стане на мій шлях, в нього звісно буде право вибору. Що стосується висипання, я думаю це тимчасово, маленькі нюанси. Чи справляюсь? Звісно, я вже міняю памперси, дружина мені говорила, "думай, що ти чистиш зброю". Спершу я чуть боявся, тому, що він маленький, але потім все зійшлось, ми зрозуміли одне одного, знайшли спільну мову (сміється).
Чи маєте ви політичні плани?
Чи я себе пов'язував з політикою? Я поки не готовий сказати, я не та людина, яка буде говорити, що ні в ніякому разі. Життя бентежне, я не знав, що на мої плечі випаде така доля і такі випробування. В політику, я поки, що не збираюсь.
Треба бути готовим, розбиратись, треба бути професіоналом. Я ще не закінчив речі, які почав в 2015 році, що стосується моєї теперішньої діяльності, покращення сержантського корпусу в лавах Національної гвардії, подібних як в підрозділах НАТО.
Марків в руках тримає гантелі, робить вправи на верхній корпус тіла, тренує руки, спину та розповідає нам про життя за гратами.
Стіни 5 м заввишки, суцільний бетон, ти бачиш тільки небо. У мене була решітка 10 метрів, коли мене перевели відкриту секцію, вона відкривається 8:20 ранку і закривається в 15:00, потім відкривається в 16:00 і закривається в 19:00. Ти в коридорі ходиш і це було набагато гірше коли ти зі всіма ув”язненими. А так ти був закритій секції, 10 місяців, на добу ти сидиш 22 год в камері. Там нічого не було, просто бетон і ти ходиш по кругу.
Ви були у виправній колонії "Опера" в Мілані, де відбувають покарання за особливо тяжкі злочини, які вироки були в людей в цій колонії?
За тяжкі розбійні напади, представники "Каморри"У кланах "Каморри" в Неаполі та Казерті налічується близько 4,5 тисяч членів. Основний бізнес – наркотики. Вони також вимагають гроші від будівельних фірм, сховищ токсичних відходів та фірм з виробництва одягу. Зокрема китайські майстерні, які копіюють італійські модні бренди. "Каморра" менш ієрархічна, ніж сицилійська "Коза Ностра", більш могутня, з молодшими лідерами й "більшою кров'ю". Також "Каморра" майже не займається політикою. По — різному було. Я тримав свою позиції, що я не з ними, не проти них, сам по собі, немає нічого спільного, крім тимчасового тримання за гратами.
Я змінив близько 28 співкамерників.
Перших 10 місяців мені поміняли їх 20. Є підстави вважати, що це були спеціально заслані люди. Я не думаю, що це були спеціально переодягнуті люди, це були люди які мали свою вигоду, вони б щось отримали якби щось від мене витягли. Особливо це траплялось в публічних місцях на камеру, в коридорах там були камери. Як військовий, завдяки дисципліні, це загартовує бути тебе холоднокровним, тримати себе в руках. Коли ти одягаєш форму, ти знаєш, що з тебе беруть приклад і ти не маєш права давати волю емоціям.
Співкамерники не дивувались вашому вироку?
Звичайно, дивувались. З самого початку ставився акцент, щоб ув'язненні "вирішили зі мною всі проблеми". Я сидів разом з усіма, ставився акцент, що я військовий і ношу форму. Не в окремій камері, не в СІЗО а разом з усіма.
Чим ви займались в'язниці?
У тюрмі основне правило, "хто сильніший, той – правий", якщо ти не падаєш духом, не замикаєшся в собі, ти починаєш саморозвиватись і цей розвиток віддаляє від всіх негараздів. Тому, був спорт - дуже важлива частина в житті, спосіб антистресу. Всі негативні емоції я викидаю, залишаю в спортзалі з вагою. В нас було таке змагання, хто більше відтиснеться від землі, я старався завжди триматись в топі. За один раз 111 відтискань. Ходив в спортзал, хоча це важко так назвати, спортзал який був на територій це було не більше 20 кв.м, перебування там було двічі на тиждень, годинні чомусь рахувалась 40 хв. Основна проблема, велика кількість людей які заходили, але це був один з тих моментів де можна було не посидіти в камері. І на 20 кв.м деколи перевищувала 100 чоловік. Це відкривалось на поверх, а на поверх 150 засуджених.
Також, я багато читав. В основному книжки передавала мама. Але всі без зображень, не хотіли навіть кирилицю пропускати.
У камері також підтягувались?
Турніку в мене не було, в тюрмі ти розкладаєш так свій день щоб викластись на максимум, щоб ти заснув бо в тюрмі спати неможливо, крики, комусь погано, хтось просто з глузду сходить. Перших 10 днів, кожні 15 хв мене охоронці будили.
Як ви дізнавались новини, зокрема чи говорили щось італійські канали про вашу справу?
У мене в камері був телевізор, там було три канали, один релігійний інші пенітенціарні. Я раз на тиждень розмовляв по 10 хвилин з мамою або дружиною, я чергував дзвінки. Також листувався, звідтам новини, але їх писали дуже обмежено, листи перед тим як до мене дійти перечитували а розмови прослуховували.
Після спортзалу ми поїхали з Віталієм Марківим у військову частину національної гвардії. Він служить в батальйоні імені генерала Кульчицького. Марків розповів, що привело його на службу.
Усе почалось з Майдану, а Майдан почався ще з Італії, я там проживав 10 років. В соціальних мережах я побачив події, що відбувались на Майдані, це мене вразило і я зробив вибір, що маю бути в Україні, підтримати молодь і студентів. Вони боролись за ті принципи, якими я жив і відчував, це європейські цінності. Я сказав мамі, що в мене відпустка і я лечу в Україну. Чи я на той момент думав, що тут залишусь? Ні. Я для себе вирішив, що я приїду і подивлюсь все на власні очі. Я приїхав в Хоростків, до бабусі залишив їй записку, її не застав і поїхав в Київ на Майдан, це було 6 грудня.
Найгірші події, які я ніколи не забуду, це події на Інститутській, тоді був масовий розстріл людей.
Чи був військовий досвід в Італії, чим там займались?
В Італії я закінчив коледж, працював в дерев'яній промисловості, офіціантом, займався музикою, діджейством, фітнес — тренером в спортзалі. Коли приїхав в Київ, цінності які я побачив, мене сильно позитивно здивували, я зустрів велику кількість людей, різних професій, від просторобочих до бізнесменів, які виборювали і вірили в краще майбутнє.
Після Майдану ви вступили до батальйону імені Кульчицького?
Ми одні з перших добровольців на чолі з генералом Сергієм Кульчицьким долучились до лав і стали на захист нашої країни. З 2014 по 2017 я провів на Сході. У мене 14 ротацій, перед моїм затриманням я повернувся з ротації і йшов у відпустку це був початок літа 2017, тоді якраз зі сторони Первомайська нам задали артилерійського удару. Слава Богу всі живі, здорові.
Чи будете ви знову повертатись на Схід?
Моральний принцип є, війна не закінчилась, Донбас та Крим не повернулись, до тих пір поки ці території не повернуться – військові будуть боронити нашу землю.
При необхідності я завжди готовий повернутись, необхідність є. В мене зараз інші задачі. В мене досі триває судовий процес, до його закінчення мене тримають в Києві. Я буваю на Сході часто, але це відрядження. По всій лінії фронту я був, починаючи від Маріуполя, закінчуючи луганським напрямком.
Що сьогодні з справою Віталія Марківа?
“До мене дійшло, що я вільний коли повернувся в Україну на другий день, коли я подивився у вікно і не побачив гратів, це було круто і зрозумів, що я на волі”
В обвинувальному акті писалось, що я мало не учасник бандформувань. Там була така нісенітниця, я думав прийдуть мої документи і розберуться, хто я, що я, коли розпочався судовий процес там був вплив російської пропаганди. Якщо брати вирок, мені дали на 7 років більше чим просив прокурор, там було багато факторів. Я назву три основних по - перше це невизнання провини, як я визнаю, те що не робив, другий — чому я розкаююсь? дивіться перший пункт. Третій — неспрацювання з органами слідства, тут мене втішило, я не міг співпрацювати, тому що не надавав ту інформацію, яку не міг надати. Я сказав я військовослужбовець і надати ту інформацію я не можу. Я був готовий на будь — які слідчі дії, був впевнений, що це нісенітниця. Автомат калашника 5.45 не стріляє на 5 км. Ми не маємо на озброєння самонаводящі кулі чи боєприпаси, як вони там описували.
Чи будете звертатись до ЄСПЛ?
Я з адвокатами буду захищати власні інтереси та інтереси країни. До ЄСПЛ можна звертатись лише в тому випадку коли поставлена крапка в Італії, касація може підтвердити або виправдувальний вирок. Ми будемо задумуватись про відшкодування збитків моральних та фізичних, за незаконне утримання під вартою. Якщо касаційний суд визначить, що для них щось нечітко можуть або перенаправити заново, вже надіюсь що Італійська сторона звернеться до українських експертів і врахує українські докази, або направить на апеляцію, ну цей процес, бюрократія за кордоном дуже довга, це може тривати роками.
Що ви відчули, коли оголосили фінальний вирок?
Я був по скайп-зв'язку, я не сподівався, що вийду, всі були вражені, ніхто не вірив цьому, це була тиша. До мене дійшло, що я вільний, коли повернувся в Україну на другий день, коли я подивився у вікно і не побачив гратів, це було круто і зрозумів, що я на волі.
Чи плануєте відвідати Італію?
В'їзд не закритий, всі обвинувачення знятті, я можу туди поїхати в будь — який момент, але я беру до уваги, те що пережили мої рідні, моя сім'я, це додатковий стрес, зараз немає туди їхати необхідності.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
