Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах Суспільне Харків

31 жовтня у Харкові обиратимуть мера. Яким жителі хочуть бачити місто у майбутньому? До дня виборів і напередодні "дня тиші" Суспільне публікує думки харків'ян з різних сфер — медицина, безпека, бізнес, архітектура, транспорт, освіта, культура.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Володимир Золотарьов, лікар-терапевт

Брехні в медичній спільноті дуже-дуже багато. Потрібен зв’язок між медичними працівниками, які перебувають біля пацієнтів, а не десь там, через 10 кабінетів та шухляд сховалися від пацієнта. І потім вони висловлюють думку, що місто й область загалом забезпечені ліжками, киснем, ситуація контрольована, хоча і напружена.

Якщо ми кажемо, що новий голова буде зацікавлений в тому, щоб відповідати усім міжнародним стандартам, то, по-перше, це повинно починатися з відкритого діалогу — з експертами, практикуючими лікарями. І головне — мають бути розроблені дієві заходи, щоб покращити й контролювати ситуацію. У нас є декілька непоганих програм з покращення стану охорони здоров’я населення, але контроль за цими програмами дуже слабкий. І перед тим, як підвищити фінансування, мабуть, спершу треба навести лад у керівництві, взаємодії підрозділів.

Коли через пандемію COVID весь світ готувався, і ми мали змогу брати з них якийсь приклад, ми тут ще нічого не робили, а були якісь чвари, це було дуже погано. Потім у нас не було якогось єдиного джерела надання інформації, яку б населення сприймало як єдину, законну, правомірну і найбільш точну, яку можна використовувати для особистих потреб. Важлива взаємодія між волонтерами та лікарями, які могли б надавати допомогу у стаціонарах. Наприклад, як це було у Німеччині: адміністрація державної лікарні викладала на своєму сайті заклик до того, що вони можуть приймати волонтерів. І приходили волонтери, які готували, шили маски, прибирали. І навіть лікарі з інших лікарень приходили й допомагали лікувати. А в нас не можна, бо це така ознака поразки.

Коли весь світ сказав, що ми були не готові до цієї пандемії і потім вже вирішували цю ситуацію, обмінювалися досвідом, мали певні протоколи, стратегії боротьби з цією недугою, нам треба було удавати, що ми вже готові. Треба об’єднувати зусилля. Це проблема постсоціалістична, коли треба удавати, що все гаразд, а не сказати чесно, і для цього були підстави, що наша медицина до цього не була готова. І населення сприйняло б це нормально, бо це новий виклик.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Олександр Чумак, президент Асоціації приватних роботодавців

В місті взагалі немає стратегії розвитку підприємства. Ми ініціювали її розробку, це та дорожня карта, яка буде рухати бізнес-клімат у місті, щоб Харків став столицею підприємництва. Щоб покращити бізнес-клімат, потрібно зробити легшим доступ до можливостей міських ресурсів — комунального майна (нерухомість чи земельні ділянки), яке підприємці зможуть використовувати відкрито і легально, тому що зараз багато проблем з оформленням, також знизити ціну використання цього майна. У нас вже є зниження оренди — ставок на землю. Це добрий крок, щоб вони були такими, які підприємці можуть сплачувати. Далі потрібно зробити прозорою систему видачі дозволів. Наприклад, на розміщення зовнішньої реклами чи вивісок, у нас завжди були з цим проблеми, дозволи пов'язані з початком будівництва або реконструкції, бо це дуже корупційна сфера. Все, що можна робити в Інтернеті через "цифру", потрібно робити.

Закриття бізнесу призводить до падіння доходів, звільнення найманих працівників та зменшення надходжень у місцевий бюджет. Потрібно зробити таким чином, щоб усі ці ризики підтриємці переносили значно легше і все-таки надавати можливість працювати, навіть коли в нас карантин, звісно, з умов додержання необхідних норм безпеки. Були виплати з місцевого бюджету "карантинних" двох тисяч, хоча це не великі гроші, але це якась підтримка, щоб компенсувати ті втрати, які підприємці понесли.

Місцева влада має підтримувати та просувати місцевих товаровиробників, разом з тим, допомагати в інтернаціоналізації бізнесу через вихід на експорт. Для цього потрібні програми компенсації, наприклад, участі у виставкових заходах для просування товарів харківських виробників або торгівельні місії для налагодження контактів з зарубіжними клієнтами або запрошення компаній, які зацікавлені в тому, щоб купувати товари місцевих виробників. Важливою і корисною могла б стати можливість надавати в користування підприємцям комунального майна (нерухомості), але вже повністю підготовленого до ведення діяльності — з усіма підключеннями і необхідними дозвільними документами. Це спростить процедуру оренди такого майна і приносити місту додаткові доходи, а підприємцям це буде менше часу на його оформлення і контакт з чиновниками.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Ірина Міньковська, керівниця освітнього центру

Поєднання бізнесу й освіти — те, чого дуже не вистачає українській освіті. Діти не розуміють, для чого їм та математика і де вона їм потім згодиться, або та ж українська мова. По-перше, можна було б зробити програми, у Харкові, я впевнена, є компанії, які на це б зголосилися, щоб діти могли проходити якесь стажування у реальних українських успішних підприємствах. З приводу обсягу потрібно подумати: чи на канікулах, чи на конкурсній основі, як додаткова мотивація для дітей. Щоб діти розуміли, для чого вони взагалі навчаються.

Другий варіант — щоб вчителі проходили таке стажування як підвищення кваліфікації на три тижні. Це було профільне стажування: вчителі географії йшли до туристичної агенції, вчителі інформатики і математики, до ІТ-компаній, на виробництва, і щоб вони дійсно могли подивитися, до чого вони мають готувати дітей, і чого, можливо, їм не вистачає у своїй професійній діяльності. Хотілося б, щоб вчителі розвивалися. А вони теж часто не хочуть, бо вони усе життя ходили у якісь державні структури, і там 10 років одне і те саме розказують, і у них підвищення кваліфікації асоціюється із чимось негативним.

Держава надала освітню субвенцію для підвищення кваліфікації. Вона зайшла на місця, але, оскільки вона заходить централізовано на Департамент і далі на управління освіти, і управління виставляє тендер... Якщо виставляють лотом, то всі послуги одним лотом. Ясно, що переможець один, швидше за все, якась державна структура. Вузькопрофільні гравці чи вчителі-ФОПи не зможуть у такій тендерній закупівлі взяти участь і навчити, наприклад, лише вчителів хімії Харкова онлайн. Це було б круто й ефективно, але вони не можуть взяти участь у тендерній закупівлі, тому що не можуть покрити інші 37 напрямків. Можливо, якусь роз'яснювальну роботу провести на рівні міста можна було б: для управління, директорів, що для чого і як скористатися.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Артем Сосіпатров, науковець у сфері транспорту

Харків поки що демонструє демонтаж трамвайних колій і відсутність розвитку трамвайних ліній, відставання в розвитку ліній тролейбусних і метрополітену. Міські автобусні маршрути, зокрема, в режимі "експрес", яких більшість у Харкові, розроблені так, що перевізники можуть перехоплювати пасажирів у електротранспорту, бо пасажирам швидше і дешевше ними користуватися, але основним має бути екологічніший електротранспорт.

У маршрутній системі спостерігається повний хаос. Вона склалася історично — одні маршрути з’являються, інші "вмирають", а плутанина з нумерацією лишається, не кажучи вже про доцільність тих чи інших маршрутів, які можуть дублюватися різними видами транспорту. На жаль, більшість автобусів в Харкові не низькопідлогові, крім нових комунальних. У цьому питанні, зокрема, потрібно посилювати контроль, як від міської ради, так і з боку Укртрансбезпеки. Організація оплати за проїзд теж потребує змін, зокрема, враховуючи пересадки на різних маршрутах і видах транспорту.

Потрібно налагодити зручні для пасажирів перевезення на спеціальних "нічних" трамвайних і тролейбусних маршрутах з регулярним рухом, забезпечити безбар’єрну доступність для людей з інвалідністю, оновлювати рухомий склад. Зокрема, ці положення мають увійти до Стратегії розвитку Харкова, нового генерального плану і Плану сталої міської мобільності. Також розвиток велоінфраструктури — це не забаганка чи данина моді, а потреба, завдяки якій можна розвантажити міський транспорт та зменшити користування автівками, а це, між іншим, економія коштів та крок до екологічності.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Катерина Кублицька, архітекторка

Ідеальний Харків для мене — це місто, яке знайшло той ідеальний баланс між сучасним та історичним. Для цього необхідно прийняти стратегію поводження із нерухомою спадщиною. А саме — або законсервувати територію центрального історичного ареалу (підтримуємо та реставруємо те, що вже є, й нічого нового не додаємо — це для міст-заповідників, міст, які входять у всесвітню спадщину ЮНЕСКО), або даємо сучасній архітектурі розвиватись на території ареалу, при цьому дбайливо зберігаємо історичні пласти й не конкуруємо з ними. Другий варіант стратегії якраз для нас.

Проте тут важливо пам‘ятати, що і сучасне, і історичне — це рівноправні об‘єкти міста, й сучасна архітектура не повинна екранувати та руйнувати той унікальний дух місця, а навпаки повинна дбайливо його розкривати та розширювати його часові рамки шляхом додавання до спадщини сучасних об‘єктів.

Також надважливим є регулювання поводження із фасадами по всьому місту. Документом, що створює такі правила поводження є код міста, який допоможе розкрити його айдентику та звільнити міський простір від зайвого інформаційного шуму й екранування фасадів.

Щодо сучасної архітектури — дуже багато будується, проте наразі кількість рідко коли переходить у якість. Нам потрібні архітектурні конкурси на створення сучасних об‘єктів. Конкурси, до участі у яких будуть залучатись як місцеві фахівці, так й з інших міст та країн.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Денис Кобзін, директор Харківського інституту соціальних досліджень

Місту не вистачає профілактичної роботи. Якщо подивитися на аварію на проспекті Гагаріна, зрозуміло, що ситуація на дорогах Харкова має покращитися, бо більшість порушень залишаються безкарними. Люди звикли, що можна їхати п'яними, на червоне світло, і їм за це нічого не буде. З безпекою на дорогах Харкова треба щось робити.

Скажімо, 10 камер, які б слідкували за порушеннями ПДР у такому великому місті, недостатньо. У нас камера часто вважається рішенням, але якщо водій вважає, що можна проїхати й залишитися безкарним, то який сенс з цієї камери? Потрібно діяти у кількох напрямках: збільшувати кількість камер й робити так, щоб покарання було невідворотним. Якби влада чи хтось з кандидатів запропонували якусь міську програму безпеки, яка б показувала, що будуть покарані більше за злочини чи адміністративні порушення...

По-друге, місто є безпечним у місцях, до яких багато уваги, але якщо поїхати за межі центру, від того, що зробили для туристів, подивитися як живуть звичайні харків'яни, то там закладки, "наливайки" — пороки міста, які псують людям життя. Потенційна заборона на продаж алкоголю вночі нічого не вирішує. Ми бачимо ситуацію із забороною перебувати у громадських місцях без масок. Заборона — формальна річ, те, як місцева влада слідкує за дотриманням — це головне. Якщо ми проведемо моніторинг сотень "наливайок", побачимо, що всі вони незаконні й вже підпадають під заборону, їх можна закривати хоч зараз.

Щойно ти віддаляєшся від центру міста, відчуття безпеки зменшується. Якщо ситуацію на дорогах, із закладками та "наливайками" почати вирішувати, це був би великий крок уперед, щоб Харків став більш безпечним.

Ситуація з приватними конторами, які працюють на міську владу так, як вони бачать, це питання значне: люди, які ходять по парках міста у формі й заважають відпочивати на траві, не мають повноважень нікого затримувати чи бити. Мені здається, що там треба політичну волю, щоб порушення каралися, якщо хтось з громадян постраждав від дій охорони, та робилися висновки. У них має бути відомий всім стандарт відбору, туди не мають потрапляти люди з певними психологічними характеристиками, судимостями. Охоронці мають бути треновані, вміти спілкуватися з людьми, чітко знати свої обов'язки.

Проблема наркоманії — комплексна. Потрібно розвивати профілактичні програми, створювати додаткові можливості для дозвілля, працювати зі школярами, медіа. Програма має бути видимою.

Вибори мера Харкова-2021: яким бачать майбутнє міста в різних сферах

Тетяна Трофименко, літературна критикиня

Ситуація з культурою в Харкові не унікальна для пострадянського простору, і її головна риса, на мою думку, — розшарованість чи то сегментованість. Причому сегменти культури існують відокремлено, між собою не перетинаються, а часом ворогують. У загальних рисах ідеться про "державний" сегмент — заходи, які організовуються міською чи обласною владою; "патріотичний" — він має виразне національне, консервативне, часом релігійне спрямування; "недержавний", чи громадський, — ті самі "грантоїди" і "соросята", які мають підтримку УКФ чи інших фондів і спрямовують культурне життя в ліберальне річище.

Звісно, бувають і винятки: скажімо, Харківський літературний музей формально є комунальною структурою, однак в останні роки активно займається краудфандингом і реалізовує доволі прогресивні проєкти за зовнішньої підтримки. ЛітМузей є одним з осередків культури в місті, і окрім нього, можна назвати ще кілька (такі як "ЄрміловЦентр", Муніципальна галерея чи Обласний центр культури і мистецтва), однак ми пам’ятаємо, що часто різниця між напрямками їхньої діяльності може бути глибокою настільки, як різниця між урочистою академією у Спілці письменників і стендапом у нічному клубі.

З одного боку, це добре: кожен може обрати собі активності до смаку, і маю надію, що після виборів влада не стане активно втручатися в діяльність культурних установ чи диктувати культурну політику (щодо допомагати — далі). З другого боку, сумно, коли в певний вечір у місті одночасно відбувається концерт кобзарів, виставка авангардового мистецтва чи дискусія про шляхи розвитку літератури, а більшість харків’ян обирають глінтвейн на площі під ялинкою. Не подумайте, що я закликаю гравців культурного поля негайно почати "дружити секторами", але видається безсумнівним: міська влада має докласти більше зусиль для формування загального культурного рівня харків’ян, і бажано, аби його верхньою планкою не стали виступи російських естрадних співаків. До речі, щодо російської: якщо українською до тебе вже звертаються касири й аптекарі міста, дивно, якщо в царині культури лунає не вона. Видається, що посилення позицій української мови в регіоні — першочергова задача владних структур (облишмо закиди щодо насильницької українізації: Харкову вона точно не загрожує).

Головне ж, чого би я хотіла для сфери культури міста, — це крутого повноцінного літературно-мистецького фестивалю, що їх уже мають великі й не дуже міста України від Києва і Львова до Тернополя, Дніпра й Маріуполя. Грантова підтримка й діяльність активістів тут мусять мати підсилення з боку влади. Такий фестиваль водночас допоможе самим харків’янам дізнатися, які культурні можливості є в місті (часто вам доводилося зависати на питанні "а які в Харкові є письменники, крім Жадана?"), і включить місто в загальноукраїнський (а то і європейський!) контекст.

Читайте також

Кандидати у мери Харкова на позачергових виборах: що про них відомо

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди