Суспільне разом з учасниками проєкту "Народжені рікою" здійснили експедицію річками Черкащини, щоб знати більше про їхню історію та сучасний стан. Друга річка – Ірдинь.
Річка, що живиться болотом
Річку Ірдинь живить Ірдинське болото. Черкаський еколог Олександр Спрягайло пояснив, що болотні угруповання – це унікальні екосистеми, перезволожені. Там переважно, стояча вода, вони мають багато торфу і багато видів рослин саме там знайшли собі прихисток чимало птахів та тварин.
За словами спеціаліста держпідприємства "Смілянське лісове господарство" Сергія Тимофієва, Ірдинські болота — біосферний заповідник де розташовані свердловини, що добувають воду для населення Сміли:
"Там дуже багато різноманіття, це великий запас води, Сміла живе тільки завдяки Ірдинському болоту. Це 29 свердловин, які добувають звідтіля воду. Під Ірдинським болотом дуже великі залежі артезіанської, чудової за своїми якостями, води".
Загалом, якщо ви спробуєте загуглити, що це таке "Ірдинка", що це за річка така, то, Вікіпедія вам вкаже на дві річки. Одна з них називається Ірдинь, розповів учасник експедиції Євгеній:
"Це якраз та річка, по якій ми йшли. Інша називається Ірдинка. Деякі науковці кажуть про те, що, все ж таки, потрібно розрізняти, що це дві річки, тому що течуть вони в різні місця. З одного місця витікають, але впадають у різні".
За словами Сергія Тимофієва, Ірдинь впадає в Тясмин. А це місце у народі називається "коліно". Однак за станом річки, ніхто не доглядає.
Читайте також: Екологія водойм на Черкащині: Тясмин — річка, що тече по колу
Ірдинь, Ірдинка та Ірдинське болото — це єдина система, взаємозалежна одна від одної, пояснив еколог Олександр Спрягайло:
"Для цієї системи основною проблемою є, звичайно, торфовидобування. Друга проблема – це зменшення кількості води, яка надходить сюди. Звичайно, що – господарський вплив, так, як і скрізь".
Отже, торф, за словами еколога, – це корисна копалина, утворена з недороскладених решток трав, мохів та деревини. Людей він цікавить, тому що це дешеве паливо й так само дешеве добриво в господарстві. Але чому тоді його видобування є проблемою?
"Уявімо собі, що торф – це гігантська губка. Вона акумулює в собі дуже багато природної води, фільтрує її й, за потреби, наповнює нею водойму, в якій існує. А ще торф зберігає близько тридцяти відсотків усього атмосферного вуглецю і робить це вже тисячі років. Якщо його забрати, вуглекислий газ повернеться в атмосферу, а тоді – привіт, кліматичні зміни, а з ними та пандемії, пожежі, посухи, пересихання річок", — зауважив Спрягайло.
За словами еколога, унаслідок добування торфу вода не затримується у верхів’ях річки і при випаданні опадів швидко змивається. Якщо не буде находження нової води, то в навколишніх територіях ми не бачитимемо ні підземних вод, їхній рівень буде падати, ні поверхневих вод також. Зміняться угруповання, все почне висихати, пересихати у зв’язку з тим, що торф не виконує роботу, яку він робив до того.
Торфовидобування
Староста селища Ірдинь Олександр Максимов розповів, що торфовидобування почало своє існування у 30-х роках минулого століття:
"Спочатку провели розвідування, виявили великі поклади торфу. Торф у той час був затребуваний. Відправляли його по широкій колії до станції "Білозіp’я", а далі – по всій державі. Це окрім того, що забезпечували торфом навколишні села. На початку сімдесятих років цей процес видобутку торфу став більше механізований, появились багера. Потім десь у вісімдесят п’ятому побудували торфобрикетний завод".
Зі слів головного технолога торфобрикетного заводу Тетяни Іванової, під видобутком було більше тисячі гектарів.
"Цей «Ірдинь-Торф» був сильним підприємством. Ну а потім воно все… згасло. Не знаю чому. У вісімдесятому почало виробництво розпадатися. Поля просіли, почала вода проступати, трактори не могли працювати, вгрузали в болоті, провалювались. І згортали видобуток торфу не різко. Потроху ще вивозили. Перестали видобувати, значить екскаватори ржавіють, нікому не потрібні та їх пускають на брухт".
Тетяна Іванова вважає, що виробництво торфобрикетів сприяло екології річки:
"По берегах річки ростуть дерева. Там живуть бобри. Вони гатять гатки — там такі «дамбочки». І уже річка сама замулюється, заростає. А як було виробництво, його постійно чистили. Це річище було повноводним. Ну а зараз там дуже багато сміття. Якщо діє підприємство – то це добре і нам, і природі".
На що еколог Олександр Спрягайло має іншу, протилежну думку:
"Моя особиста думка, зрозуміло, що вона суб’єктивна, — узагалі слід заборонити видобування торфу. В принципі, як явище. Вилучення його із болотних угруповань призводить до збагачення атмосфери вуглекислим газом, і — як наслідок — призводить до змін клімату. Тобто, випадатиме менша кількість опадів або нерегулярно випадатиме. І знову ж таки: ми матимемо ще гірші проблеми, ніж ми спричинили на першому етапі. Зберегти торф – це надзвичайно важливе завдання. І це треба розуміти, що економічно вигідніше його залишати, ніж десь там, хтось на ньому заробить. Загалом суспільство на цьому нічого не виграє".
Староста селища Ірдинь Олександр Максимов пригадав, що були такі періоди, що місцями було повноводдя таке, що неможливо було перейти, було перелито. Це приблизно у 2007 — 2009 роках.
Він додав, що рибу раніше ловили тільки на вудку.
"Риби було дуже багато. Тоді ми більше відпочивали, коли працювало підприємство… На риболовлю піти – це як відпочинок був. Зараз уже, перетворився, на заробіток. Люди хочуть вловить риби, щоб продати, щоб усе-таки якось вижити".
Місцевий житель селища Ірдинь Петро Стеценко пригадав, що рибалив з дитинства:
"Як малим був, почав з вудочки, вибачте, будь ласка, і закінчив сіткою. Браконьєрнічав, як кажуть. Ну, самі бачите, виробництва ніякого немає, людям виживати якось треба. Беруть, ідуть, браконьєрнічають. Сітками ловлять. Везуть продають рибу, щоб прогодувати сім’ю".
За словами Тетяни Іванової, останній раз торфовидобувне підприємство працював у лютому вісімнадцятого року. Торфовидобуток офіційно закінчився у шістнадцятому році. Через те що в нас закінчилася дія спецдозволу. Спеціальний дозвіл на видобуток.
Читайте також: Як пов'язаний "зелений" тариф із щорічною загибеллю риби у річці Рось на Черкащині – розслідування
А тепер підсумуємо: болото і його унікальні мешканці спокійно існували тисячі років до першої половини минулого століття. Тоді люди навсправжки взялися за видобуток торфу. Спочатку робили це вручну, а потім за допомогою механічних машин, паралельно змінюючи річище та будуючи греблі. Апогеєм цих процесів стає будівництво торфобрикетного заводу. У цей час селище Ірдинь неабияк розростається, будує свої лікарню, школу, пологове відділення, стоматологію, пожежне депо, власну пекарню та їдальню. Люди мають роботу та все необхідне для комфортного життя. Але з розпадом Союзу торфовидобуток зупиняється. Усе починає розпадатись, люди втрачають роботу і, щоб вижити, масово виловлюють та продають рибу. Фактично займаються браконьєрством.
Черкаський еколог Олександр Спрягайло зауважив, що нині екологічний стан Ірдинського болота бажає кращого:
"Знятий шар рослинності, запущена техніка, яка призначалася для того, щоб розрити оцей торфовий шар, його добувати, вивозити, ну і, зрозуміло, що ці порожнини заповнюються водою. Тому говорити про багатий видовий склад риб або інших водних мешканців, про якісь цінні водні угруповання, рідкісні види, в таки місцях взагалі не доводиться. І річка сама по собі навряд чи швидко відновиться. Тобто на це піде дуже багато часу. Вона не може відновитися за рік, за два, за п’ять років, якщо вибите все".
Після експедиції Ірдинським болотом учасникам експедиції стало відомо, що товариство "Черкаський торфобрикетний завод" перемогло у конкурсі публічних закупівель на отримання того самого спецдозволу, який надалі дозволить власникам заводу видобувати торф на цій місцевості.
За матеріалами проєкту "Народжені рікою", що створений у межах програми "Створюй з Суспільним" на замовлення Черкаської регіональної дирекції АТ "НСТУ".
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Що відомо
«Створюй із Суспільним» — це відкритий відбір творчих проєктів для трансляції на регіональних телеканалах Суспільного. Взяти участь у мистецькому конкурсі можна подавши заявку до 30 вересня.
Замовлення Суспільного для творчого відбору охоплює телевізійні програми п'яти напрямів:
- особливості локального дозвілля;
- історія регіону;
- розвиток та навчання представників громад;
- довкілля: флора та фауна регіону;
- рівність, доступність, різноманіття та сталий розвиток.
