Ірина Ступка про горельєф та виставку до 80-річчя Богдана Ступки: "Він ніколи не хотів пам'ятника"

Ірина Ступка про горельєф та виставку до 80-річчя Богдана Ступки: "Він ніколи не хотів пам'ятника"

Ірина Ступка про горельєф та виставку до 80-річчя Богдана Ступки: "Він ніколи не хотів пам'ятника"

27 серпня виповнюється 80 років з дня народження Богдана Ступки. У цей день на стіні будинку, де він мешкав, відкриють його горельєф, а 28 серпня у Музеї імені Тараса Шевченка розпочнеться виставка "Код Ступки", де буде представлена унікальна колекція портретів, костюмів та афіш, пов’язаних з легендарним українським актором.

Ірина Батько-Ступка, голова благодійного фонду Богдана Ступки, розповіла сайту "Суспільне Культура", як вони готувалися до святкування, загадкову історію навколо портрету авторства Марчука, можливу появу музей-квартири та скверу імені Ступки, а також, чому підготовка відбувалася силами фонду, а не держави.

"Коли нічого не відбувалося – я сама почала щось робити"

Ірино, я так розумію, зараз закінчуєте монтаж конструкції виставки "Код Ступки". Розкажіть, будь ласка, про неї та концепцію святкування.

27 серпня об 11:00 ми відкриваємо горельєф [на вулиці Марії Заньковецької, 1/3, де мешкав Богдан Ступка].

Я від початку ставила задачу: це має бути Богдан Сильвестрович, який зустрічає людей, з ними вітається. У нього була така традиція: він виходив з дому – йому до театру 3-5 хвилин, – і йшов завжди цілу годину.
Ірина Ступка

Він зустрічав людей, розмовляв, спілкувався, завжди знімав капелюха, коли вітався. Казав, що його батько вчив так: "Ти, сину, можеш одітий бути, як хочеш, але завжди мусиш мати капелюха, тому що капелюхом ти зможеш привітатися з гарною людиною". У нього отака величезна колекція капелюхів є. Він насправді дуже сильно це любив. І я це енергетично хотіла передати саме цією скульптуркою, цим горельєфом.

А хто став автором?

Автор горельєфа – Микола Зноба. Це представник дуже відомої родини, покоління скульпторів. У його батька величезна галерея-майстерня, де можна у макетах та формах побачити всю історію, починаючи з 40-х років.

Процес створення був дуже цікавий. Ми [родина] брали безпосередню участь в цьому. Брали ці станочки, щоб розмазувати глину. Вкладали у цей зліпок свою енергію теж. Він каже мені: "Іра, тобі ніс не сподобався, те не сподобалося. Бери в руки і прав". Я спочатку боялася, а потім вже розійшлася – давай сюди зрізати, там добавляти (сміється).

Це так цікаво, коли не просто заплатила гроші і ви собі робіть, а береш участь весь час у цьому, спілкуєшся: як він ходив, як він вітався, як капелюха знімав. Ми разом проходили весь творчий процес.

Я дивилася різних скульпторів, але тут якось одразу приходиш і бачиш, що воно буде твоє. Відчуваєш, з якою людина робить це енергетикою.

"Там будуть роботи всіх художників, які його колись малювали"

У цей день також відкриється виставка "Код Ступки", що там буде?

Вона вийшла насправді спонтанно, тому що коли ми зустрічалися з певними представниками влади, вирішували, що і як, ще в квітні та травні, були плани одні. Потім я зрозуміла, що нічого не відбувається, тому почала сама щось робити.

Я, до речі, дуже сильно дякую прекрасним людям, які допомогли мені з горельєфом. Це колишній посол Грузії в Україні Грігол Шалвович Катамадзе, Важі Курідзе та інші друзі Богдана Сильвестровича. Коли вони зрозуміли, що у мене виникає проблема, як це профінансувати, всі включилися, підтримали Фонд Ступки. Без них би цього не було.

Щодо святкування у мене виникла така ідея. Ще на 5 років з дня смерті Ступки вийшла книга, яку я мала випустити на ювілей Богдана Сильвестровича, 70 років. Цей альбом створено на основі графіки Сергія Якутовича. Він намалював 40 робіт з його творчого життя – в театрі і кіно. Вийшло дуже цікаво. Всі їх можна буде побачити на виставці "Код Ступки". Буде лист, який брав участь у зйомках "Тараса Бульби". Сергій Якутович писав його своєю рукою.

Тарас Бульба

Кадр з фільму "Тарас Бульба"

"Знайшли портрет Ступки, який зник багато років тому"

Ще в одному залі будуть представлені роботи художників, які малювали коли-небудь Богдана Сильвестровича. Вони різножанрові взагалі. Наприклад, робота Івана Марчука, яку ми знайшли у Національному художньому музеї.

З нею пов'язана ціла історія. Її Марчук подарував Богдану Сильвестровичу ще у 1971 році, коли знімали фільм "Осяяння". Головні герої – біологи, які віддані цій роботі. Богдан Сильвестрович грав вірусолога, який шукав протидію раку на той час. Я думала, можливо, у фільмі прописаний пошук вакцин – як у нас зараз, але там насправді нічого такого немає. Просто розповідь про людину, яка одержима своєю роботою: вчені-романтики. Показано, як вони жили.

І є одна зі сцен, де герой Ступки заходить в галерею-майстерню до товариша. Там були роботи Івана Марчука. І одна з них – його портрет. На наступний день після зйомок Богдан Сильвестрович мав забрати свій портрет додому. Але не було чим везти, він його залишив, а через день цієї роботи вже не було. І тільки зараз ми з'ясували: кілька років тому Національний художній музей викупив цю картину в однієї  жінки, яку ніхто не знає.

Вражає.

Так, ми знайшли цю роботу чисто випадково. Запитали у Марчука – він розповів цю історію. І от, виявляється, вона в музеї.

Також будуть портрети авторства Александровича. Сергій Хімич створив триметрову шикарну роботу у незвичній техніці, яку я також використала на афіші виставки.

Ірина Ступка про горельєф та виставку до 80-річчя Богдана Ступки

Хочемо повернути в Україну фільми за його участі

Потім у нас будуть представлені різні старі афіші. Переважно 70-ті роки. Деякі зі Львова. Там написано, що Богдан Сильвестрович не актор, а студієць. Також нам зі Львова передали його перший костюм костюм з "Фауста", в якому він грав. Ще як студієць, а не повноцінний актор.

Будуть представлені костюми з вистав театру Франка  – "Тев'є-Тевель", "Енеїда", "Фауст", "Украдене щастя". Сподіваюся, буде цікаво людям.

Ірина Ступка про горельєф та виставку до 80-річчя Богдана Ступки: "Він ніколи не хотів пам'ятника"Театр імені Франка

Вистава "Тев'є-Тевель" у театрі імені Франка

Також я зробила нарізку з його фільмографії на 20 хвилин. Цей візуальний ряд буде в окремій кімнатці. Можливо, ще щось придумаю. Не знаю (посміхається).

Ця назва – "Код Ступки" – сама народилася. І я розумію, що завдяки його імені можна багато чого зробити саме для України. Я хочу відновити фільми за його участі, зняті ще до Незалежності. Витягнути їх з тих архівів, де вони є, але у нас нема. Повернути цю спадщину в нашу державу.

Це було б чудово. Але чи можливо за нинішніх умов?

Так, насправді це дуже складна річ, але ми можемо використати ім‘я Богдана Ступки,  незаангажоване політикою. І завдяки цьому повернути дуже багато всього назад. Я вже майже підписала домовленості про передачу цих фільмів нам. Як нам? Я не маю на них прав. Вони належать державі, але я можу отримати для неї ці відцифровані плівки. Зробити якомога більше, щоб майбутні покоління змогли це побачити.

Це пов’язане не тільки зі Ступкою. І Миколайчук, і Іллєнко, і Ступка – у цьому році всі вони ювіляри. Хороший інфопривід, щоби нагадати про наше коріння, культуру, повернути пам'ять про всіх інших. Вже й Сильвестровича забувають, якщо не нагадувати. Що говорити про всіх тих, хто пішов набагато раніше з життя.

Ірина Ступка про горельєф та виставку до 80-річчя Богдана Ступки

Кадр з фільму "Білий птах з чорною ознакою"

Я дуже сильно хочу це показати і відновити. Наступний крок – реставрація цих плівок.

"Якщо вийде, у Львові з'явиться музей-квартира Ступки"

Плани великі. Над чим ще зараз працюєте?

Потім, якщо вийде, у Львові з'явиться музей-квартира Богдана Ступки. Мої знайомі побудували дуже красивий готель на Краківській недалеко від Вірменської церкви. Один з номерів я перетворю на музей-квартиру.

Хочу зробити там творчу мапу: певні місця – дворики львівські, де гуляв Сильвестрович, пов’язані з певними історіями. З речима, які можна взяти в руки – перевертаєш, а там щось написано, пімпочка-кнопка або QR-код, який одразу скануєш та читаєш. Хочеться, щоб воно було цікаво різним поколінням. І, звичайно, супроводжувальні екскурсії музеєм українською та англійською мовами.

"Насправді я страшенний противник пам’ятника з самого початку"

А що із відкриттям пам'ятника у сквері біля театру імені Франка? Це поки що відклали?

Я вам скажу так. Коли ви побачите горельєф, вважайте, що це як мініскульптура. Не дошка – це фігура, яка виходить зі стіни. І насправді я страшенний противник пам’ятника з самого початку, тому що Бодя ніколи його не хотів. А тим паче десь біля театру. Там більше нікого не треба. То вже буде занадто.

Але я почала інше. Дай бог, якщо мерія доведе цю справу до кінця, відбудеться перейменування скверика імені Чкалова на сквер імені Богдана Ступки. Таким чином це місце можна буде зберегти. Захистити його ж іменем, бо там постійно збираються зробити забудову.

Він знаходиться поруч з Будинком письменника.Там є фонтан, як біля Франка. Богдан Сильвестрович туди часто приходив до письменників, з якими він дружив і які там проживали. Він просидів у цьому сквері не менше, ніж біля театру.

Там теж не потрібен пам’ятник Сильвестровича. У скверику має бути мистецький простір. Можна зробити красиву сцену. Показувати кіно, вистави, грати музику. Думаю, це була б непогана ідея. І місту плюсик в карму.

Коли це рішення про перейменування остаточно має бути прийняте?

Чекаємо вже місяць на засідання. Мають зібрати комісію, щоб це проговорити.

"Згадали всіх, а ім’я Ступки навіть не прозвучало"

Ви розповідаєте, що самі все організовуєте, допомагають меценати. А держава взагалі якось залучена в цей процес?

Я почала робити все сама, коли зрозуміла, що ніхто нічого не робить. Ніхто – ні держава, ні місто – не приєднався.

Дуже дивно.

Чого тут дивуватися? Коли [до Дня Незалежності] виступав президент – згадали всіх, а ім’я Ступки навіть не прозвучало. Хоча ми зустрічалися. Я хотіла на 27-ме робити концерт, щоб приїхало багато людей з різних країн. Це був шикарний проєкт, але оскільки я зрозуміла, що фінансування ніхто не дає, а копієчку на всі ці речі треба було витратити, вирішила зробити все по-своєму.

Так виросла ця виставка. Там зберуться художники, різні люди. Заразом Сергія Якутовича згадаємо, який дуже багато працював в кіно. Робив декорації для "Тіней забутих предків", "Мазепи", польського "Вогнем і мечем", "Тараса Бульби". Він витягнув все на той рівень, на який було потрібно. Ви побачите його графічні роботи. Там неймовірно тонко все намальовано ручкою. Прийдіть подивіться, це щось нереальне.

Але якщо не буде карантину, ми з міністром культури Ткаченком розмовляли про те, щоб зробити фестиваль "Код Ступки". Там мають бути поєднані всі мистецькі напрямки – художники, музиканти, кіно. Але насамперед театри з різних країн світу, які популяризували свою країну і націю, прославили щось своє.

Просто так щось робити, освоювати якісь кошти мені нецікаво. Я хочу об'єднати всі ці жанри та зробити фестиваль на постійній основі, все це розвивати. Започаткувати певну нагороду імені Сильвестровича – але просто за внесок, а не хто гірший або кращий.

Читайте також

У Києві пройдуть урочисті заходи з нагоди 80 років від дня народження Богдана Ступки

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше