Гід по дитячому контенту: від Біллі Айліш до Майнкрафту

Гід по дитячому контенту: від Біллі Айліш до Майнкрафту

Гід по дитячому контенту: від Біллі Айліш до Майнкрафту

Стрімкий розвиток технологій змінив усе. Раніше дитяче дозвілля обмежувалось іграми на вулиці та секціями у будинках культури. Сучасні діти народжуються з планшетами в руках і орієнтуються в інтернеті краще за батьків. Ми вирішили скласти своєрідний путівник, який допоможе знайти спільну мову зі своєю дитиною та покладе край так званому "generation gap" — споконвічній проблемі непорозуміння батьків і дітей.

Чим захоплюються діти, на що витрачають час в інтернеті і чи варто про це хвилюватись? А головне, який український контент можна їм порадити (або подивитись разом)? Про все це — в нашій статті.

Якщо маєте доповнення, пишіть у коментарях — ми обов’язково розглянемо та додамо ваші найцікавіші варіанти!

Читайте також: "Як скласти святковий плейлист, який сподобається всім друзям"

Біллі Айліш

Мабуть, головна сенсація світової поп-музики, яку по-справжньому розуміють та відчувають лише слухачі молодше 20-ти. Біллі Айліш усього 17 років, а її дебютний альбом "When We All Fall Asleep, Where Do We Go?" вже встиг очолити головні американський (Billboard 200) та британський (UK Albums Chart) чарти. Сингл Айліш "Bad Guy" у серпні піднявся на першу сходинку пісенного чарту Billboard Hot 100 — завдяки цьому досягненню співачка стала першою в історії людиною, народженою у XXI сторіччі, якій вдалось очолити Hot 100. Варто також зазначити, що зараз у Айліш декілька мільярдів переглядів на YouTube та контракт із Universal Music Group, найпотужнішим світовим лейблом.

У чому ж її секрет та чому Біллі не люблять або не розуміють батьки? В першу чергу, співачка привертає увагу своїм іміджем. Вона рідко усміхається, носить речі великого розміру і загалом справляє враження похмурої дівчини. Айліш порушує непрості та, на перший погляд, абсолютно "недитячі" теми. Наприклад, у пісні "bellyache" вона розповідає історію вбивства усіх своїх друзів — звісно, вигадану. "Wish You Were Gay" — дуже сумна розповідь про розпач, який охоплює під час нерозділеного кохання, коли тебе відштовхують, і немає іншого виходу, окрім почати сумніватися в собі та шукати власні недоліки.

Айліш точно не мила поп-зірка на кшталт Брітні Спірс, яку всі люблять (і яка, у свою чергу, любить всіх), але й часи пластикових поп-кумирів давно минули. Біллі добре розуміє, про що співає, адже ніхто не вигадував за неї образ депресивного підлітка. Від самого початку дівчина відверто розповідала про свої проблеми у соцмережах: від нервового тіку до синдрому Туретта, який переслідує її з дитинства.

Ця чесність допомогла співачці набрати колосальну аудиторію. Депресія, непевність у власних силах, незадоволеність зовнішністю, суїцидальні думки — дорослі часто намагаються оминати важкі теми, адже вважають, що дітям зарано про це знати. Але прискорений темп сучасного життя доводить протилежне: з дітьми варто обговорювати це вже зараз — тільки віднайти правильні слова.

Якщо вже говорити про певний персональний маніфест співачки, коли вона не ховається за своїми вигадками, ним може слугувати хіт "Xanny". Це пісня-попередження, присвячена нездоровому захопленню однолітків наркотичними та фармацевтичними препаратами — зокрема, ксанаксом. У ній Біллі наголошує, що їй усе це не потрібно, аби відчувати задоволення від життя. Якщо згадати, що Айліш — музичний кумир і рольова модель дітей та підлітків, це подає надію на краще.

Мультсеріал «Свинка Пеппа»

Рожеве поросятко Пеппа та її сім’я (молодший братик Джордж, мати Свинка і батько Свин) разом потрапляють у пригоди вже протягом 15 років. І якщо на початку це був суто англійський феномен, то сьогодні малюки по всьому світу не уявляють собі життя без чергової серії.

Чому це цікаво дітям? Через відсутність набридливої моделі "батьки-розумники та діти, які завжди помиляються". Батько Свин, мати Свинка, дідусь, бабуся, виховательки — у світі цього мультсеріалу всі-всі-всі без винятку роблять помилки і чогось не знають, але в кінці того чи іншого епізоду все налагоджується.

Герої "Свинки Пеппи" постійно дізнаються щось про навколишній світ, навіть якщо це більш-менш очевидні речі: що по-французьки означає "бонжур" та, скажімо, чому стрибати по калюжах краще в чоботях. Але ось що важливо: у серії про калюжі батьки Пеппи не сварять її за стрибки, а зізнаються, що "усі це люблять!". Просто треба надійно взутися, аби не застудитись та не забруднити одяг.

Загалом цей "метод Пеппи" — втрапити в ситуацію, а потім спокійно віднайти її рішення — вкупі зі стовідсотковою безпосередністю персонажів допомагають глядачам осягнути важливі речі: від впливу солодощів на вагу тіла до вирішення певних суспільних конфліктів. До того ж, на відміну від "реальних" героїв, ставлення до яких залежить від симпатії, наймолодшим глядачам простіше асоціювати себе з тваринкою — це може будь-яка дівчинка чи хлопчик.

Гра Minecraft

Одна з найпопулярніших ігор усіх часів. Minecraft збирає близько 100 мільйонів гравців щомісяця, а загалом від моменту її створення в 2011 році було продано більше 154 мільйонів екземплярів. Краще розходиться хіба що "Тетріс" (на першому місці за кількістю продажів).

Якщо спробувати пояснити дуже схематично та просто, Minecraft побудована на ідеї "кубічного простору". В основі всієї гри — велика пісочниця, яка складається з кубиків. За схожим принципом влаштований конструктор Lego, але, на відміну від нього, у Minecraft немає інструкції, як і що потрібно складати. Натомість є 5 інтуїтивно зрозумілих режимів гри:

— виживання (необхідно добувати ресурси та рятуватися від "монстрів", які можуть вбити гравця);

— творчість (гравець отримує необмежену кількість ресурсів і блоків-кубиків та можливість літати; в цьому режимі монстри відсутні);

— пригода (щось схоже на режим виживання, але з певними особливостями й ускладненнями: деякі речі неможливо зламати самостійно, а лише за допомогою певних предметів);

— хардкор (тут надається тільки одна спроба — "одне життя", після чого "світ" гри змінюється);

— спостереження (в цьому режимі можна споглядати безмежний світ Minecraft, навіть "вселятися" в інших гравців, але відсутня можливість втручатись у нього і щось робити).

Схоже на справжнє життя, чи не так? Minecraft відмінно розвиває системне і стратегічне мислення, комп'ютерну грамотність та хист до стратегічного планування. Гра може виявитися непоганим трампліном для опанування дитиною більшості технічних професій. Загалом, те, що приховує ця гра від дорослих, які в неї ніколи не грали — безмежні можливості для творчості. Просто варто засвоїти, що Minecrat не схожий на "стрілялки", "аркади" чи будь-яку іншу комп’ютерну гру і не ставитися до "майнкрафтового захоплення" як до залежності, якщо вона не перейшла певних меж.

Лишень слідкуйте, щоб малий гравець не мандрував світами Minecraft, де дозволяється використання "чіткодів" — спеціальних команд для ледацюг, які не хочуть самостійно "крафтити" (так на майнкрафтовій мові звучить "видобувати"). Адже через таку вседозволеність гра перетворюється лише на гонитву за кількістью надбаних ресурсів та втрачає свою суть. Зрештою, дитині, яка опанувала Minecraft, буде легше освоїти комп'ютерну освіту на високому рівні — і в ідеалі через кілька років почати вивчати програмування, архітектуру або дизайн.

Мультсеріал «Щенячий патруль»

Дитяча любов до цього канадського мультику нагадує справжню манію. У "дорослому" сегменті інтернету (особливо, англомовному) вже декілька років точиться дискусія з приводу феномену цього шоу. Батьки обурюються, що це дуже агресивна реклама іграшок героїв "Щенячого патруля". Дехто вважає, що мультик — нервова й похмура лібертаріанська пропаганда. Інші просто жаліються на справжню залежність, яку викликає анімаційне творіння у їхніх дітей. Але про все по порядку.

Щенячий патруль — це група собак, кожна з яких обіймає певну посаду. Життєрадісний далматин Маршал — головний пожежник/механік міста. Гонець (Чейс) — німецька вівчарка, співробітник поліції. Здоровань — англійський бульдог, будівельник. Зума — лабрадор-ретривер, експерт із водних видів спорту. Скай — дівчинка кокер-спаніель, яка виконує функції авіаторки-рятувальниці. Дворняга Рокі — фахівець з утилізації та рециркуляції.

Усю цю команду очолює десятирічний хлопчик на ім’я Райдер, який компенсує те, що він не собака, відсутністю будь-яких навичок та рис характеру (буквально). Звісно, в офіційних описах Райдера представляють як здібного й розумного винахідника, але по факту серії "Щенячого патруля" виглядають так: цуцикам щоразу доводиться рятувати містечко від якоїсь проблеми, й усе, що робить хлопчик — скликає загін та (після того, як місто врятоване) повторює "Кожен раз, коли у вас трапляються проблеми, просто кричіть про допомогу!".

За кілька років існування "Щенячий патруль" став справжнім хітом. Дітям припало до душі, що кожен песик представляє окрему породу і виконує конкретну функцію, тож не потрібно витрачати час на "розпізнавання", хто є хто у дивному світі мультсеріалу. А ще кожна серія працює за незмінною формулою: представники "Щенячого патруля" насолоджуються звичним життям, отримують терміновий виклик, збираються разом і вигадують "план спасіння". Авжеж, їм трапляються кілька перепон, але зрештою вони завжди знаходять спосіб урятувати місто від неминучої катастрофи.

Ця "формула" і є причиною дуже аддиктивної дитячої любові до шоу та обурення батьків, які дуже швидко втомлюються від постійного її повторення. Справа в тому, що відсутність нюансів і деталей, певних змін є недоліком у світі дорослих, а для дітей це часто, навпаки, дуже добре: вони знають, чого очікувати, та раз у раз повертаються до перегляду.

Якщо трохи більше заглиблюватись у суть "Щенячого патруля" і батьківського занепокоєння, головне, що бентежить дорослих — це персона 10-річного Райдера. Хлопчик відверто користується своїм панівним становищем і талантами пухнастих друзів, аби примножувати владу в містечку. Більшість проблем, які потребують втручання собак, насправді дуже легко уникнути за допомогою реальної "влади", якої в мультику немає. Бухта пригод з соціологічної точки зору видається таким собі колоніальним форпостом, який приховано керується невиразним лідером. Звичайно, дітям завжди подобаються цуцики та пригоди, але якщо манія вашого малюка з приводу "Щенячого патруля" переходить межі, варто пояснити йому важливі нюанси, які творці шоу опускають заради спрощення.

YouTube Kids

21 лютого 2019 року для українських дітей був запущений спеціальний додаток YouTube Kids для смартфонів, планшетів і смарт-ТВ. Він допомогає у виборі спеціалізованого дитячого контенту: можна обмежувати пошук (аби діти не натрапили на "темну сторону" YouTube), обирати канали та знаходити відео для перегляду. YouTube Kids має чотири напрямки: "Шоу" (Shows), "Музика" (Music), "Навчання" (Learning) та "Огляд" (Explore). Це постійно оновлювані плейлисти, які курують фахівці YouTube. Вони ж ретельно перевіряють контент на основі спеціалізованих фільтрів та відгуків користувачів.

Завантаживши додаток, можна створювати до восьми профілів, підлаштовувати під кожен параметри, блокувати або відбирати певні відео. YouTube Kids абсолютно безкоштовний: як і на звичайному YouTube, там є реклама, але вона також фільтрується, щоб діти не побачили ролики з алкоголем або табачними виробами.

Який український контент можна показувати дітям?

Книга-мандрівка. Україна

У 2017 році видавництво "Книголав" разом із креативною агенцією Green Penguin випустило "Книгу-мандрівку" — 30 унікальних авторських карт українських міст та областей, які у легкому розважальному форматі знайомлять із найцікавішими сторінками історії України. Особистості, що надихають, дива природи, важливі історичні події та архітектурні шедеври — загалом усе, що потрібно знати про нашу Батьківщину, автори виклали у 1200 цікавих фактах. Книжка стала бестселером, і в листопаді 2018 року було вирішено створити на її основі мультсеріал.

Як зазначають автори, "Книга-мандрівка. Україна" — це перший український мультик, заснований на реальних подіях та нереальних пригодах дивовижних українців. "Полтавщина у творах Миколи Гоголя", "Що треба знати дітям про Чорнобиль?", "Що може розповісти про Богдана Хмельницького його булава?", "Хто, коли і навіщо створив борщ?" — ці та багато інших цікавинок української історії можна побачити у мультику. Озвучували його багато відомих українців — від актора Остапа Ступки до письменниці Ірени Карпи й телеведучого Майкла Щура.

Дивацька історія України

"Дивацька історія України" — спільний проєкт Національної суспільної телерадіокомпанії України та інтернет-ресурсу WAS, який працює на стику жанрів історичної довідки і сторітеллінгу. Основна його мета — популяризація історії України як сучасної та цікавої дисципліни.

Нерідко школярі сприймають сам предмет "історія України" як привид минулого: набір сухих фактів, нецікаві довідки про суспільних діячів — дітям незрозуміло, навіщо варто вивчати цю інформацію, а головне, що з нею робити. Дорослих це теж стосується: у важкі для суспільства часи думка про "маніпулювання історією" є дуже токсичною і потребує сучасної відповіді. Саме тому для проєкту був обраний діджітал-формат (відео для Facebook і YouTube) — використання свіжих фактів та цікавої динамічної подачі, який має відродити інтерес до вітчизняної історії і довести, що вона приховує ще безліч сюрпризів для тих, хто хоче в неї заглибитись.

Сюжети охоплюють період давньої історії (від динозаврів до Русі), козаччини, гетьманщини та сучасності. Також у "Дивацькій історії України" приділено увагу ключовим особистостям і розвіюванню поширених історичних міфів. Усього вийшло 12 частин, в кожній — по три коротких сюжети, тобто 36 коротких випусків по 2 хвилини.

Додолики

Перше українське лялькове шоу для наймолодшої аудиторії — дітей віком від 2 до 6 років. У форматі лялькового театру "Додолики" розповідають глядачам про дружбу, взаємопідтримку та вирішення конфліктів, з якими вони встигли стикнутись у своєму віці.

Ось що розповідала про цей проєкт його співсценаристка Ольга Куровець: "Персонажі шоу походять із фольклору, але при цьому відповідають сучасності. Наприклад, у нас є героїня з зеленим обличчям, яка асоціюється з мавкою (Мія). Загалом маємо 8 мешканців, кожен з яких є прототипом героїв українських народних казок чи пісень. Серед фольклорних прототипів: Кобиляча голова, Мавка, Лісовик, Пан Коцький. Наші мешканці абсолютно сучасні, користуються гаджетами, вкорінені у теперішнє життя".

Персонажі "Додоликів" дійсно максимально наближені до сучасних дітей та їхньої поведінки. Гікі постійно щось гуглить і проводить багато часу в планшеті, він допитливий і трохи інтровертний хлопчик. Мія — його абсолютна протилежність, говірка й непосидюча дівчинка. А є Тістечко — просто шматочок тіста, але ви здивуєтесь тому, скільки у вас із ним спільного.

UA: Казки

2 березня 2019 року Національна суспільна телерадіокомпанія України запустила онлайн-платформу UA:Казки, яка складається з одноіменного сайту з аудіозаписом казок у виконанні відомих людей та цілодобового україномовного радіо "Казки".

У першому сезоні для сайту казки записали актор театру кіно та дубляжу Євген Малуха, вокаліст гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк, учасник гурту "ДахаБраха" Марко Галаневич та лідерка гурту "Крихітка" Саша Кольцова. У другому сезоні казки прочитали співаки Аліна Паш, Вова зі Львова, Alyona Alyona, Юлія Юріна з дуету Yuko, Марта Любчик із гурту "Правиця", Мар’яна Головко, журналісти Майкл Щур і Дмитро Щебетюк, а також кінорежисер, член правління Суспільного Ярослав Лодигін.

Загалом до кінця 2019-го року на сайті UA:Казки буде опублікована сотня нових історій: 70 українських народних казок, 20 історій народів світу та 10 казок національних меншин.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше