Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на український комікс “У м’яті”

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на український комікс “У м’яті”

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на український комікс “У м’яті”

Чи бувало у вас відчуття, ніби час загуснув? Не різко зупинився, а саме став густим і липким, наче свіжий асфальт. Щоби в цьому стані висловити власні емоції, треба докладати неймовірних зусиль. Зрештою, змінити одноманітну буденність виявляється неможливо – адже ви вже застрягли.

Саме в такій ситуації опиняються герої коміксу “У м’яті” автора Бориса Філоненка та художників Данила Штангеєва й Антона Резнікова, який вийшов у грудні 2020 року у видавництві IST Publishing.

Літкритикиня Суспільного Марія Бліндюк розповідає, чим цей мальопис може зачепити й чому він не вийде за межі своїй бульбашки.

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на “У м’яті” Бориса Філоненка

"У м'яті" Бориса Філоненка, Данила Штангеєва та Антона Резнікова

За інших обставин Іван і Марія могли би потрапити в романтичну комедію, але натомість вони п’ють м’ятний чай у гіпертекстовій інтелектуальній драмі. За сюжетом, Ваня вчиться стрибати на лижах і мріє подолати великий трамплін, а Маша планує зробити власну художню виставку. Їхнє спілкування замість емоцій насичене цитатами зі “Фрагментів мови закоханого” Ролана Барта. А їхній побут – переглядами азійського кінематографа.

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на “У м’яті” Бориса Філоненка

"У м'яті" Бориса Філоненка

Читачам, на відміну від героїв, майже відразу стає зрозуміло, що ці взаємини виснажили себе. Вони тривають за інерцією, від звички. Боячись банальності, Маша й Ваня уникають слів “я люблю тебе”, натомість грузнучи в культурологічній термінології. Стендап-комік Деніел Слос жартував про такий період стосунків: у певний момент з’являється відчуття, ніби ви в пастці, і найлегший вихід із неї… якщо ваш партнер просто помре. Адже у світі є 7,8 мільярда людей – серед них можна знайти когось, із ким буде краще.

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на “У м’яті” Бориса Філоненка

"У м'яті" Бориса Філоненка, Данила Штангеєва та Антона Резнікова

Зрештою, Борис Філоненко так і робить – звільняє Машу, вбиваючи Ваню. В українському контексті тут читається алюзія на трагедію героїв “Тіней забутих предків”. Але якщо Іван Михайла Коцюбинського так і не знаходить втіху після втрати коханої, Маша Бориса Філоненка має просто усвідомити, що її любов давно закінчилася. Для повноцінного звільнення їй треба прожити травму після втрати, подолати скорботу й змиритися з відчуттям неповносправності їхніх почуттів.

У пошуку способів для закриття пустки вона натрапляє на впізнаваний і повторюваний елемент її міста – дірки під ногами, які огороджують підручними предметами випадкові перехожі. Дослідження цих щоденних проявів урбаністики стає терапевтичним для героїні, вона знаходить у цьому свої символи та відповіді на запитання, які так і не наважилася поставити.

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на “У м’яті” Бориса Філоненка

"У м'яті" Бориса Філоненка, Данила Штангеєва та Антона Резнікова

Героям не тільки бракує мови, щоби висловити свої переживання, “мімічно” вони також залишаються доволі скупими. Художники Данил Штангеєв і Антон Резніков зробили обличчя Вані й Маші умовними, не надавши унікальних рис. Їхні губи майже завжди в рівній рисці, їхні втомлені очі глибоко занурені в повіки, брови трохи опущені – за винятком декількох сцен вони завжди мають жалюгідний вигляд безрадісних мешканців мегаполісу.

Але співпереживати їхній апатії непросто. У цьому коміксі більше гуманітаристики, ніж емпатії, і за першого прочитання читач постійно відволікається на культурологічний контекст, який тут звучить безперервним білим шумом. Спершу необхідно скласти пазл з усіх алюзій і цитат, а вже потім безперешкодно читати до болю знайомий сюжет про відчуженість найближчих людей.

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на “У м’яті” Бориса Філоненка

"У м'яті" Бориса Філоненка, Данила Штангеєва та Антона Резнікова

Український ринок коміксів стабільно розвивається. Видавництва намагаються заповнити не тільки нішу класики, яка не встигла перекластися, але й видати нові назви. З’являються й оригінальні українські комікси: із 163 виданих назв у 2020 році 21 – вітчизняні. Автори прагнуть створити свою міфологію, отже, шукають героїв у знайомих темах козацтва та російсько-української війни. “У м’яті” ж розповідає зовсім про інше, пропонуючи не актуальну тему сьогодення – пошук національної ідентичності, — а вічну історію непорозуміння між двома колись закоханими одне в одного.

Іноді простіше, якщо людина зникне. Рецензія на “У м’яті” Бориса Філоненка

"У м'яті" Бориса Філоненка, Данила Штангеєва та Антона Резнікова

Борис Філоненко писав претензійно “не масовий” сценарій, бажаючи створити український андеграундний комікс: не про супергероїв, не про козаків і не для підлітків. І це важливо, адже саме через андеграундні приклади зараз пояснюють комікс як мистецтво, щонайменше через “Мауса” Арта Шпіґельмана, “Персеполіс” Маржан Сатрапі чи “Пейшенс” Деніела Кловза. Проте, якщо ці три романи зрештою стали бестселерами, “У м’яті” дистанціюється від читачів надміром термінології та контексту, які є звичними тільки для дуже вузького кола людей.

У переході між лініями Івана та Марії з’являється мальописна адаптація картини Пітера Брейгеля “Падіння Ікара”. За сюжетом картини, орач на першому плані за роботою не помічає трагічного падіння Ікара, якому сонце розтопило крила. Окрім нього, також зайняті буденними справами пастух і рибалка. Борис Філоненко розповідає їхні побутові драми, що засмоктують їх у темну прірву повсякдення. Насамкінець нам про всяк випадок знову повторюють прислів’я: «Жоден плуг не зупиниться, коли хтось помирає».

Загалом, “У м’яті” показує камерну драму стосунків двох людей та наслідки їхньої обірваної комунікації. Читач може підгледіти за їхніми чаюваннями, переглядами фільмів та навіть сидінням на унітазі, але йому не відкриють палітру внутрішніх переживань Маші та Вані. Уся невисловленість консервується в термінах, що стають на заваді відчуттів – і героїв, і читачів. Але ця закритість і недомовленість ніби показує, наскільки складно розібратися у взаєминах двох інших людей.

Читайте також

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше