Ницо Потворно, він же Сергій Гусак, представив третій альбом "Чистий", присвячений боротьбі музиканта з алкозалежністю. В ефірі "Радіо Промінь" виконавець розповів про відмову від алкоголю, для кого пише свої пісні та чому приховує музичну кар'єру від колег-лікарів.
Я випив шампанського на честь Нового року і от вже пів року не п’ю
Раз на рік ти видаєш мініальбом. Минулого року це була "Реанімація", цього року – "Чистий". Що тобі допомагає бути продуктивним?
Перший альбом вийшов рік тому, потім вже – "Реанімація" у вересні та через пів року "Чистий". Тобто приблизно за два роки – три альбоми. Перший альбом дійсно можна вважати повним альбомом, а останні два – це ЕР, по 6 і 5 пісень відповідно. "Чистий" взагалі 14 хвилин наче, важко назвати це альбомом, тому не така вже й продуктивність.
Є артисти, від яких треба чекати нову пісню чи кліп по кілька років, тому ти – продуктивний. З тебе просто все це пре?
Це пре тому, що були в мене події в житті, які треба було описати в чомусь – у віршах чи піснях.
Альбом "Реанімація" – відголос інциденту в барі, після якого ти прийшов до тями у лікарні. А якщо говорити про "Чистий" – це часом не про те, що ти оговтався і будеш обережнішим?
Оговтався, так, з 30 грудня 2020 року. 29 грудня я випив шампанського на честь Нового року і от уже пів року не п’ю.
І ти вже пів року без шкідливих звичок?
Так. Хіба що палю цигарки.
Не сумуєш за часами, коли працював не самотужки, а в команді "Леді Джанк" (з 2014 по 2019 рік Сергій Гусак Ницо Поворно був вокалістом попрок-гурту “Леді Джанк”, – авт.)?
Отут в мене відповідь однозначна – одному працювати зручніше. Може, важче, але зручніше. Ти не їдеш в маршрутках з гітарами на репетиційні бази по два рази на тиждень. Прокинувся, встав у трусах і написав якийсь біт, придумав текст, записався вдома – і вже пісня готова, лишилося звести. Все робиться вдома, і це додає творчої атмосфери, тобі не треба міняти місце перебування для того, щоб написати якусь пісню. Ти відчув якийсь вайб і пішов його записав.
Тобі не хочеться попрацювати з кимось на студії чи проконсультуватися з якимось саунд-дизайнером?
Консультуватися – точно не хочеться. Їхати на студію теж не хочеться. Кожен приїзд на студію – це стрес. Ти приїздиш і відчуваєш якусь відповідальність, в тебе обмежений час, тебе слухають люди. Ти думаєш, як вони тебе сприймуть, чи така вже в тебе класна пісня, чи правильно ти співаєш. А скільки ще треба буде заплатити за цю студію, скільки ще залишилося часу. І тільки потім вже думаєш про пісню, яку прийшов записати. Це не дуже комфортно.
А на кого ти рівняєшся у творчості?
Я слухаю багато музики, рівняюсь на те, що мені подобається. А подобається мені маса музики. Не можу сказати, що я рівняюся, наприклад, на Іво Бобула і все. Хоча на нього, може, зачіскою рівняюсь.
Про що історія мініальбому "Чистий"?
Про нове життя, напевно. Чи, може, про закінчення старого життя. Або про цю межу між ними. Бо я потрапив у реанімацію в травні 2020 року. І через пів року, під Новий рік, стався зі мною подібний інцидент. І я зрозумів, що це не просто випадковість, а вже якась система. І вирішив, що треба щось міняти.
Злякався?
Не знаю, чи злякався, мені обідно якось стало. Невже я такий морок?
Музика допомагає в першу чергу мені
Пісні мініальбому “Чистий” – це окремі треки чи вони є частиною однієї історії?
Це все логічна історія. Не можу сказати, що якась пісня мені більше подобається, вони всі мені якісь рідні. Наприклад, пісня "Визволи": я взагалі не хотів її включати в альбом, але, судячи з соцмереж, пісня заходить найкраще, її репостять. Кажуть, що пісня схожа на треки з "Реанімації", про щось таке гостреньке, і там речитатив. І постійно пишуть, що схоже на "Кровосток". Це чомусь заходить. А інші пісні з "Чистого" пахнуть якимись прям піснями, а не читкою. Там наспіви, може, навіть схоже щось на ранній "Леді Джанк". Мені вже хотілося щось поспівати трішки.
Якщо ти не дослухаєшся ні до кого з музикантів, то до відгуків слухачів дослухаєшся?
Я просто слухаю, сприймаю, мені або приємно, або неприємно. Це ніяк абсолютно не впливає на те, що я пишу. Бо в першу чергу я все пишу для себе. І було б дивно, якби я все просто клав у шухляду. Я просто опубліковую. Комусь подобається, комусь ні. Те, що мені кажуть, – це абсолютно полярні враження, тому особливого сенсу дослухатися немає. До речі, ніхто особливо поганого мені не писав. Коли кажу про полярні, то маю на увазі, що комусь подобається щось попсове, а комусь – темне.
Чи відстежував ти таку тенденцію, що комерційну музику продукують люди, які ідеальні у соцмережах? А ти масок на себе не вдягаєш, зізнаєшся у проблемах, з якими борешся. Як тобі – бути аутсайдером, який продукує музику, але справжнім, щирим?
Я пишу для себе все-таки, а не для людей. Ця музика допомагає в першу чергу мені.
Як елемент терапії?
Так, самоаналіз, психотерапія. Можна називати по-різному. Я точно не хочу заробляти цим. Тобто, якщо я зароблятиму музикою гроші, то добре, але якщо не буду, то в мене й не було таких цілей. А оскільки я давно слідкую за українською музичною культурою, мені постійно не вистачало чогось на противагу "любовь-морковь". Не хочеться писати знову щось про "соціально важливе". Я пишу про те, що мене зачіпає, і цьому важко не повірити. Я просто людина, яка працює над собою і шукає себе. І моя психотерапія зараз лунає по радіо.
Я отоларинголог, але мені надсилають фото абсолютно всіх органів
Ти маєш медичну освіту. Скажи, Ницо Потворно і лікар Сергій Гусак – чим відрізняються ці люди?
Я ходжу на роботу, лікую людей. Приходжу додому і пишу пісні. Але не завжди так: на роботу я ходжу постійно, а пісні пишу, коли є натхнення.
У мене є знайомі лікарі, які соромляться свого захоплення музикою і випускають пісні під псевдонімами, щоб від музики не страждала репутація серйозного спеціаліста. А як твої колеги реагують?
Я стараюсь робити так, щоб вони навіть про це не знали.
Тобто ти погоджуєшся з тим, що це може зашкодити репутації лікаря?
Так, сто відсотків. На жаль. Як виявилося.
У теперішніх реаліях медицини в Україні ти не розчарувався у професії лікаря?
Я розумів, куди йду. Надія була, що може щось змінитися, але нічого не змінилося. У мене просто батько лікар, я знаю, що це, і коли вчився, весь час бачив, що відбувається в лікарнях. А ким би я працював, крім лікаря, – не знаю. Я просто хотів вступити кудись, де, якщо я не буду навіть працювати за фахом, мені освіта щось дасть. Якби я вступив на юридичний, на менеджера чи економіста, і працював би не за фахом, то особливо, може, я б не користувався тими знаннями, які отримав. А так я можу працювати хоч у фастфуді, але надати комусь допомогу завжди зможу. Тобто, якщо я вже йду вступати до ВНЗ, то щоб отримати конкретні практичні навички.
Часто тобі стають в пригоді ці практичні навички не на роботі?
Не було критичних випадків, але телеграм у мене свистить постійно від повідомлень друзів. Я отоларинголог, але мені надсилають фотографії абсолютно всіх органів. Тому однією спеціальністю не обмежишся. Особливо, якщо ти один знайомий лікар в усій компанії, а так найчастіше і буває у всіх компаніях, то тобі обов’язково щось покажуть, щось спитають. Хоча б для того, щоб я сказав, що з цим робити далі, якщо не вилікувати.
Курити, колотись, нюхати – це така сама хвороба, як грип чи COVID
Чи маєш поради для тих, хто прагне позбавитися від шкідливих звичок, зокрема алкогольної залежності?
Треба до цього прийти. Це довга розмова, двома словами не розповісти. Треба цього дійсно захотіти. На силі волі ніхто нічого не кине, не перестане вживати. Перший крок – зрозуміти, що алкоголізм – це хвороба. І працювати з собою як з хворою людиною. І потім вже приходити до того, що тобі треба вилікуватись, а не кинути. Курити, колотись, нюхати що завгодно – це хвороба, така сама, як грип, COVID, ВІЛ, гепатит.
Я хочу ще раз тебе привітати із твоїм таким вольовим рішенням. Думаю, це класний приклад для всіх наших слухачів. Можливо, наступний мініальбом буде вже навіть з нотками кохання.
Так, я вперше в житті завів серйозні стосунки. Чотири місяці зустрічаємося вже, уявляєте?
Читай більше
Найкращі українські музичні альбоми 2020 року: вибір експертів
Wellboy: "Коли Юрій Бардаш запропонував скинути демки, я спочатку злякався"
