"Сльози — це єдина щира річ". Колишній в’язень “Ізоляції” прокоментував інтерв’ю Романа Протасевича

"Сльози — це єдина щира річ". Колишній в’язень “Ізоляції” прокоментував інтерв’ю Романа Протасевича

"Сльози — це єдина щира річ". Колишній в’язень “Ізоляції” прокоментував інтерв’ю Романа Протасевича Станіслав Асеєв / Facebook

3 червня на білоруському державному телеканалі “ОНТ” показали годинне "інтерв’ю" із затриманим білоруським журналістом та опозиціонером Романом Протасевичем. Він сказав, що добровільно прийшов на нього та зробив низку гучних заяв щодо колег з опозиційного штабу, мітингів у Білорусі та поваги до Олександра Лукашенка. У кінці "інтерв’ю" Роман Протасевич заплакав.

Схоже "інтерв’ю" на тимчасово окупованій території Донецької області довелось дати журналісту та блогеру Станіславу АсеєвуЖурналіста, письменника і блогера Стаса Асєєва заарештували 11 травня 2017 року в Донецьку, де він жив і писав про життя в окупації. Його звинуватили в шпіонажі і 28 місяців катували в "Ізоляції" у 2018 році пропагандистському каналу "Россия 24". Тоді йому довелось сказати, що він "працює на українську розвідку". Станіслав Асеєв розповів Суспільному, які методи КДБ могло використати щодо Протасевича перед “інтерв’ю” та чому опозиціонер пішов на це.

Як оцінюєте відео "інтерв'ю" Романа Протасевича?

— "Інтерв'ю", звичайно, подивився, тому що мені дійсно цікаві такі речі, чи змінюються взагалі якісь принципи роботи КДБ, ФСБ, МГБ так званих. І насправді можу сказати, що я дійсно дивлюсь, наче в дзеркало. Тому що я колись сидів на місці Романа, тільки у Донецьку. І, власне, це одне і те саме.

"Єдина щира річ у інтерв’ю". Колишній в’язень “Ізоляції” прокоментував інтерв’ю Романа ПротасевичаДар’я Кінша, Суспільне

Журналіста Станіслава Асєєва звільнили з полону "ДНР" під час обміну 29 грудня 2019 року

Я розумію, що десь приблизно ті самі засоби впливу до нього застосовували. Я маю на увазі зараз навіть не побиття, не зап'ястя його рук (на відео у Протасевича синці та садна на зап'ястях — ред.), а маю на увазі перш за все його дівчину.

Тому що мене, власне, посадили в те крісло для того, щоб дати інтерв'ю (Асєєв у 2018 році дав інтерв'ю російському телеканалу "Россия 24" через погрози бойовиків розправитися з близькими — ред.), не погрозами, що ми тебе зараз будемо катувати, бити там в “Ізоляції”. Вони сказали, що у тебе тут є мама, не забувай про це, і ти зараз можеш її побачити просто у сусідній камері.

Я думаю, що точно такий же аргумент, тільки стосовно його дівчини, застосували до Романа. А те, що ми можемо побачити якісь елементи фізичного насилля, — я підкреслюю, що саме елементи, тому що ми не знаємо взагалі, що з його тілом там, можливо, він весь синій насправді під сорочкою, під штанами, —але навіть те, що вже можна побачити, пов'язане з тим, що вони просто отримували задоволення від того, що спіймали нарешті таку людину і просто мали якимось чином зірватися на ньому.

Якими методами можуть змусити говорити у в'язницях?

— Я б не казав про в'язницю. Тому що в офіційних СІЗО та в'язницях, тим більше у таборі, якщо потрапляють до колонії, до вас як правило не застосовують якихось засобів впливу. А коли ви потрапляєте до системи МГБ, то це однозначно або "підвал", або таке місце, як “Ізоляція”, і там межі немає взагалі. Її не існує. Система впливу побудована таким чином, що спочатку вас просто б'ють, але це можна пережити, це ще не тортури, звичайно.

Читайте також: Let My People Go. Як формують списки та кого повертають в рамках обмінів в Україну

Наступна стадія — це безпосередньо вже тортури. Частіше всього це електричний струм. Тобто, це так званий “тапік”, телефонний апарат з індуктивною котушкою, від якого йдуть два дроти, які закріплюють до будь-якої частини тіла. В моєму випадку це були пальці. І, до речі, якщо у Протасевича ми можемо побачити від наручників сліди, то тут залежить від того, наскільки сильний електричний струм іде. Тобто, у мене, наприклад, шрамів не лишилось. Але катування електричним струмом майже неможливо пережити. Тут питання просто у часі, коли ви втратите здоров'я.

Ще один засіб впливу — це погрози сексуального насилля, яке рідко застосовують, але дуже часто погрожують. І фінальна стадія — це погрози сексуального насильства стосовно членів вашої сім'ї. У когось мама, у когось сестра, у когось дружина. І вони кажуть, що зараз вони привезуть, і часто привозять дійсно, показують людині, що ще один крок — і все, і нас ніхто не зупинить. І на цьому все закінчують. Я думаю, що це те, що відбулось у ситуації з Романом.

Коли настала оця “грань”, що ви зрозуміли, що доведеться погодитись на інтерв’ю?

— По-перше, моє інтерв'ю (на камери каналу "Россия 24" Асєєв "зізнався"у співпраці з українською розвідкою — ред.). було пов'язане із голодуванням. Ви маєте розуміти, що мене показали через півтора року після арешту. Інформація про моє голодування в “Ізоляції” пройшла на підконтрольну територію і на Захід, і журналісти підняли ґвалт з цього, їм треба було розв'язувати цю проблему, і вони вирішили мене "засвітити".

Звичайно, що я був проти, та звичайно, що "фінальна стадія", як ви кажете, це був аргумент саме з мамою. Тобто коли мене вже вивели на подвір'я і мені сказали просто, що ти можеш побачити у сусідній жіночій камері свою маму, не забувай про те, що ти тут не один. І це зіграло ключову роль, звичайно, після цього я погодився, і ми поїхали до бібліотеки Крупської, де вже потім приїхав СладковОлександр Сладков — російський військовий журналіст, спеціальний кореспондент "Вести" та ВГТРК, військове звання старший лейтенант..

Як проходило ваше інтерв'ю?

— Ви маєте розуміти, що мене привезли співробітники так званих "МГБ контррозвідки". Це люди з пістолетами, які наділи мені пакет на голову, затягнули на останній поверх бібліотеки Крупської і стали поза камерами. Вони постійно казали: "Не дай боже щось, ти дивись, ми тут поруч". Сладкова ще не було, приїхала спочатку знімальна група. Вони почали розставляти якісь відеокамери. Потім наприкінці вже, безпосередньо перед інтерв'ю, приїхав Сладков і ми з ним поговорили 5-7 хвилин поза камерою.

Читайте також: Перший рік волі: як прожили 2020-тий колишні політв'язні

Мене не готували спеціально, тобто не давали зачитувати текст, як я думаю, і відбувалось з Романом. Тому що вони сказали, що якщо ти просто завчиш текст... По-перше, цей текст просто можна завчити на 1-2 хвилини, якщо інтерв'ю 15-20 хвилин і ти будеш весь час щось вчити, то це буде впадати в очі. Тому твоє завдання просто відповідати з огляду на ту карну справу, яка у тебе є. Тобто, якщо тебе запитують, чи шпигун ти, чи працював на головне управління розвідки, то звичайно, що ти кажеш "так". Не здумай казати "ні". Ну, і власне, все за справою відповідай. І так само десь будувалась наша розмова зі Сладковим.

Десь за такою аналогією проводилось і інтерв'ю з Протасевичем, на вашу думку?

— Так, однозначно. Але деякі елементи, наприклад, стосовно оренди квартир за 3 тисячі євро чи щось таке — це те, що було безпосередньо потрібно КДБ, щоб дискредитувати білоруську опозицію. Якісь такі деталі, я думаю, йому просто прописали. Тому що я маю сумніви, що він знає, скільки там коштує та квартира і такі от абсурдні речі. Але загалом я думаю, що так, звичайно. Ну, слухайте, понад годину він навряд чи отак вчив буква в букву. Тобто загальну йому форму сказали, як це має виглядати.

Яка мета такого інтерв'ю?

— У випадку з Протасевичем — це однозначно внутрішній споживач. Зрозуміло, що ні сама Білорусь, ні Лукашенко не мають якогось авторитету для західних політиків та власне споживачів інформаційних. Тому це інтерв'ю абсолютно розраховане на білорусів, яким треба показати, що, по-перше, ми будемо дуже жорстко діяти стосовно тих людей, хто виходить на вулицю, якщо ви ще раз зберетесь. І, по-друге, для тих, хто підтримав Лукашенка, — що ось, дивіться, я ж от сказав вам, що ми будемо жорстко розбиратися з ворогами.

"Сльози — це єдина щира річ". Колишній в’язень “Ізоляції” прокоментував інтерв’ю Романа ПротасевичаAssociated Press

Станом на 5 червня 2021 року в Білорусі визнані політичними в'язнями 471 особа

Але враховуючи наратив, про який казав Роман, мовляв, я сподіваюсь, там Лукашенко мене пожаліє, не відправить до ЛНР, — це взагалі повний фарс. Тому що про яку екстрадицію може йти мова? В них що, підписаний договір між Білоруссю та "Луганською народною республікою"? Тобто це був фарс, направлений на те, щоб його налякати. А потім щоб він попросив, щоб його не відправили до Луганська. І я думаю, що це буде виглядати як акт милосердя з боку Лукашенка.

Сльози в кінці як ви вважаєте, це теж була зрежисована річ?

— Я думаю, що це було щиро. Можливо, єдина щира річ у цьому інтерв'ю. Його просто довели до такого стану. Але це зовсім не пов'язане з тим, що він під час цього говорив. Тобто слова і раціональна сторона цього інтерв'ю, яке йому підготували певною мірою, це одне. А те, що людину просто довели до такого стану, розуміючи, що він не знає, що з ним буде і що буде з його коханою дівчиною, чим це все закінчиться і що він має сказати такі слова про людей, з якими вчора працював, — це дуже складно говорити. Тому я думаю, що це насправді щирі емоції.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди