Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка"

Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка"

Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка" foto.ua

Кримськотатарський художник та кераміст Рустем Скибін в ефірі Радіо Культура розказав про розвиток кримської кераміки після анексії півострова; про старовинний стиль роботи з керамічними виробами, який використовується лише у чотирьох країнах світу; та про символи у вишивці та розписі кримськотатарського мистецтва.

Наталія Грабченко: Пане Рустеме, ви народилися в Самарканді, вірно?

Рустем Скибін: Так, в місцях депортації, куди були депортовані мої дідусь і бабуся по материнській лінії. Мама народилася в Тулі. Спочатку їх депортували в Тулу, а потім, коли зняли обмеження, бабуся поїхала в Узбекистан. Шукала своїх родичів, а дідусь приїхав трохи пізніше, і вони почали там облаштовуватися і будувати будинок.

Наскільки у вашому житті були присутні кримськотатарський традиції? Звідки, власне, народився художник, який поєднує традицію кримськотатарського мистецтва і сучасність?

Це пошук себе, пошук самоідентифікації. Я з багатонаціональної родини. У мене батько наполовину німець, наполовину українець, і це питання "Хто я?", "Чому я такий?" у мене з дитинства. І народившись в Узбекистані, в цьому культурному середовищі, насиченому любов'ю до національного, до народного, громадян цієї країни, цей мій інтерес до прикладного мистецтва, творчості. Це сформувало мене і як художника, і як людину, яка цікавиться етнографією і культурою.

Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка"www.foto.ua

Пане Рустеме, коли ви і ваша родина повернулися до Криму?

У нас в сім'ї завжди батьки, старше покоління, сусіди, всі родичі – кримські татари – говорили про Крим, про повернення на батьківщину. Я дуже люблю Узбекистан, цю культуру, людей, проте відчуття, що ти не вдома, що ти в гостях, було завжди. І після розвалу Союзу, коли держави почали отримувати незалежність, в цей момент якраз я навчався в училищі мистецтв в Самарканді на художника-педагога з мальовничим ухилом. Я бачив національний підйом серед узбеків, серед таджиків, друзів, які мене оточували. І розумів, що тут не мій будинок.

Як тільки з'явилася можливість приїхати, ми це зробили. Це був 1991 рік. Я вступив до цього училища на перший курс. Ми приїхали влітку в Крим, щоб почати будувати будинок. І вже по закінченню училища, через 5 років, ми повернулися остаточно.

Мені довелося бути у відряджені в Криму у 1992 році, ми знімали сюжет про повернення кримських татар до Криму. І тоді ми бачили, що було досить непросто. Непросто, тому що намагалися селитися ближче до поселень українців. Росіяни не сприймали кримських татар, які поверталися, – відрізали електроенергію. Ми тоді достатньо гострі сюжети про це робили. Коли ви повернулися в 1996, то ситуація була інакша?

Кримським татарам доводилося самоповернення організовувати, тому що земля, яка видавалася, була в степовому Криму, в селищах, дуже далеко. Кращі місця на південному березі були під забороною. І до сьогоднішнього дня створені такі умови, при яких практично нереально отримати. Весь мій рід по маминій стороні – з південного берега. Мій дядько був учасником і організатором такого самоповернення під Сімферополем – Ак-Мечеть. І ми ось там проживали.

Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка"

Розкажіть, хто такий Мамут Чурлу? Що це за мистецтвознавець – знаний, відомий серед кримських татар.

Це людина з великої літери, навіть більше, ніж учитель для мене. Людина, яка пробудила у мені інтерес і відкрила шлях до національного.

У нашій багатонаціональній родині, кримськотатарську культуру я черпав тільки з контактів з бабусею та з дідусем, і це було на рівні фольклору, мови, музики, але не більше. Тому що дуже багато постраждало, особливо матеріальної культури, якщо говорити про ремісничі практики. Я не міг ніде цього отримати. І ось на одній з виставок у 1996 році я познайомився з Мамутом Чурлу. Він запропонував мені зробити кілька робіт в кримськотатарському стилі – орнаментика. Я, будучи фахівцем в кераміці, пропрацював п'ять років на одному з підприємств і володів технікою. з цього моменту я повністю занурився в культуру.

Я бачив великі проблеми з браком фахівців і матеріалів, в зборі, дослідженнях. Включився в цю команду, яку організував Мамут Чурлу, – "Кримський стиль" (Чатир-Даг) – і до сьогоднішнього дня ми працюємо.

Є такий український дослідник Володимир Підгірняк, він досліджує українську вишивку і стверджує, що українська вишивка ніщо інше, як текст. А кримськотатарська вишивка так само?

Будь-які предмети, якщо їх розглядати в контексті життєдіяльності, є атрибутами. Майстриня, яка вишивала щось в придане, закладала в орнамент свої думки, побажання добра, багатства, здоров'я для сім'ї. І досліджуючи це, збираючи по крихтах, аналізуючи, ми почали будувати ці композиції на основі знань, які отримували, говорити цією мовою.

Чи є певні символи? Знаю, що у вас є символи квітів, рослин, плодів, які напряму щось означають. Розшифруйте, будь ласка, що це?

Якщо ми говоримо в конфесійному контексті, бо кримські татари – мусульмани, то є правила, заборони і сюжети, які не суперечать цій релігії. Зображення живих істот не віталися, тому великий розвиток в кримськотатарській орнаментиці отримав рослинний орнамент, каліграфія, геометричний орнамент. Проте до ісламського періоду були зображення живих істот, і вони збереглися в предметах побуту, вишивки, металокераміки.

Цю спадщину ми як художники теж використовуємо відповідно до якихось норм. Якщо говорити про вишивку, то завдяки одній з вишивальниць, Зулейсі Бекіровій, яка передала цей наратив семантики, ми знаємо, що древо композиції символізує сім'ю, рід, квіти чи плоди – це люди, явища. Наприклад, гранат символізує сім'ю. Насіння всередині нього – це множинність, багатство. Троянда – жіночий символ.

Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка"

Ви створили власний стиль поліхромного розпису керамічних виробів. Що це?

Я освоїв технологію перегородчатої емалі. Сьогодні у світі існує чотири центри, де таке виробляється: в Ірані, Туреччині, Іспанії і в Україні. Це стара техніка і у нас вона зберіглася у вигляді класичної кераміки. Це період Золотої Орди.

Опанувавши цю технологію, сучасні матеріали, наклавши це на кримськотатарську орнаментацію, ми з'явили стиль, який назвали "Куру ісар". "Куру" – сухий, "ісар" – бар’єр, перегородка. На сухому черепку проведена суха лінія. Коли ви заливаєте глазур або емаль, ця лінія схожа на зрошувальний канал, який перешкоджає потраплянню вологи та змішуванню двох глазурей.

Ви сказали, що орнамент запозичується не лише з вишивки. А звідки ще? З архітектурних пам'яток? Скажімо, з того, що ми бачили в Бахчисараї, чи є ще якісь джерела?

Я збираю і вивчаю всі напрямки. Наприклад, геометричний орнамент зберігся у розписі предметів інтер'єру. Збираючи, прорисовуючи, аналізуючи, ти дивишся на художні риси, їх схожість, стилістику, і розумієш, що це цілісне явище, яке з'явилося в Криму із цим народом.

Чи є у вас у Києві майстерня?

Так, коли у 2014 року я приїхав у Київ, то став орендувати офіс, де відкрив майстерню. Але займаюся я не тільки керамікою, а й громадською діяльністю – я є головою організації "Ель чеберя".

Це перекладається як "Країна майстрів"?

Є кілька значень. Одне з них – "ель" як "країна", або район, або місцевість, або рука. "Чеберя" – це "умілий", тобто це по відношенню до людини. Ось така гра слів і це по аналогії до невеликих міст і селищ в Криму, які починалися з цього слова "Ель". Наприклад, Ель Бузлу – країна холоду. І там дійсно прохолодніше, ніж в інших селищах.

Рустем Скибін: "В кримськотатарській вишивці гранат – це сім'я, а троянда – жінка"

Чи вдалося вам вивезти якісь артефакти з Криму у 2014 році, коли переїжджали в Київ?

Так, у мене є колекція і сучасного кримськотатарського мистецтва, і артефакти, які довгий час збирав. На даний момент частина з них передана в різні музеї України, наприклад, в музей Другої світової війни. Ми в минулому році зробили блок, присвячений депортації кримських татар. Через предмети ми розповідається про ці трагічні події. На основі цієї колекції проведено безліч виставок. І матеріали використовуються в дослідженнях іншими фахівцями.

Свого часу вам довелося брати участь у презентаціях своєї творчості в рамках потужних заходів у Страсбурзі, Торонто. На сьогоднішній день в умовах пандемії відбуваються подібні заходи? Тому що важливо заявити про кримських татар, про кримськотатарський народ через мистецтво на міжнародніх форумах.

У міру можливості ми, якщо самі не можемо виїхати, відвідати, відправляємо свої роботи. У ці дні проводиться виставка у Львові, присвячена депортації. Матеріали вислали поштою.

Зараз один з великих проєктів в Україні, який присвячений кримськотатарській культурі, розвивається за підтримки Українського культурного фонду, Кримського дому та Українського інституту. Ми до нього підготуємо колекцію декоративно-прикладного мистецтва і сучасного мистецтва у всіх напрямках. І ці експонати будуть базою матеріальної культури, яку можна використовувати на різних майданчиках. На сьогоднішній день, на жаль, такої колекції в Україні практично немає. Є окремі артефакти в музеях, які збереглися, але вони дуже в малій кількості і розкидані.

Чи багато є кримських татар в Києві у вашому оточенні? Тих, які займаються спільною з вами справою?

Так, достатньо. Є майстри з вишивки, дерева, метала. Але якщо говорити про ремесло, то воно молоде. Фактично все було втрачено з моменту першої анексії Криму царською Росією. Все кримськотатарське знищувалося, переписувалося. На сьогоднішній день у нас є проблеми з атрибуцією досліджень, тому що матеріал який є, описується ким завгодно, приналежність кому завгодно, але не кримським татарам. Тому ті музеї, ті фахівці, які є на материку і за кордоном, які займаються цією темою, ми всіх об'єднуємо, і намагаємося показати правду.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше