Торік Румунія перебувала в центрі уваги політичних оглядачів через президентські вибори. Верховний конституційний суд країни скасував їхні результати, коли переможцем у першому турі став проросійський кандидат Келін Джорджеску. Румунські спецслужби запідозрили РФ у втручанні у вибори, а Джорджеску заборонили балотуватися. Зрештою, у травні 2025-го румуни обрали проєвропейського та проукраїнського президента Нікушора Дана.
Але після цього драма почала розгортатися довкола румунського парламенту. 5 травня 2026-го парламент країни підтримав вотум недовіри уряду Іліє Боложана. Для цього соціал-демократи вперше обʼєднали зусилля з ультраправим “Альянсом за єдність румунів” (AUR). Куди ця криза може завести країну, чому на тлі цих подій зростає підтримка AUR та чи можна вже зараз говорити, що підтримка України у війні з боку румунської влади під загрозою? Пояснюємо у тексті.
Реформи, які зіграли проти уряду
У червні 2025-го, через місяць після обрання президентом Нікушор Дан висунув кандидатуру премʼєра — від правоцентристської Націонал-ліберальної партії (PNL). Іліє Боложану не вперше випадало “розрулювати” складні політичні історії. Так, із лютого по травень 2025-го він виконував обовʼязки президента країни. Тож на премʼєрство Дан вирішив призначити саме його — як “найбільш вдалу людину” для цієї роботи, зокрема для розв'язання бюджетної кризи в країні. Боложан заявив, що готовий до “нелегкого завдання” й усвідомлює відповідальність, яка звалиться на нього з цією посадою.
Одним із головних пріоритетів, які Боложан визначив для себе, було "відновити порядок у фінансах країни". Це було доречним: дефіцит бюджету, який сягнув понад 9%, став найвищим з-поміж країн Євросоюзу. Щоб подолати його, новий уряд почав підвищувати податки та втілювати одну з наймасштабніших програм реформ у новітній історії Румунії, спрямовану на державний апарат, держкомпанії та пенсійну систему. Зокрема, він почав скасовувати спеціальну пенсійну схему для членів судової влади та підвищувати пенсійний вік. Ця реформа викликала в румунів значний опір.
“Також Боложан запропонував частково вивести контроль держави з низки дуже важливих компаній — передусім енергетичних і фінансових, — каже Суспільному Маріанна Присяжнюк, аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва. — Держава зберігала б у них хіба що мінімальний контроль”. Критику цієї ініціативи посилила й ситуація довкола цін на енергоресурси — здебільшого через дестабілізацію на Близькому сході та російсько-українську війну. “Ми спостерігали це у всіх країнах, і в Румунії це також викликало хвилю занепокоєння, запиту на якусь, можливо, соціальну підтримку. Люди почали хвилюватися, — каже Присяжнюк. — І опозиційні партії почали використовувати цей момент на свою користь”.
Перед голосуванням, на якому Боложану оголосили вотум недовіри, він попередив членів парламенту: “Я можу піти, але проблеми країни залишаться”. Він має рацію, однак склад румунського парламенту специфічний. За підсумками виборів у червні 2025, до влади прийшла чотирипартійна коаліція, обʼєднана загальним проєвропейським вектором. До неї увійшли соціал-демократи (PSD), націонал-ліберали, прогресивно-ліберальний Союз порятунку Румунії (USR) та партія, що представляє угорську меншину країни — UDMR. Румунський соціолог Барбу Матеєску пояснює: найбільше реформ нового премʼєра не поділяли соціал-демократи.
“PSD втратили рейтинг в опитуваннях — великою мірою через заходи уряду в економіці. Реформи також вплинули на дуже добре оплачуваних бюрократів, а це важлива електоральна група для партії, що роками вважалась захисником їхніх інтересів, — розповідає Матеєску Суспільному. — До того ж соціал-демократична партія не мала посади прем'єр-міністра. А домовленість у коаліції була така, що ліберали мали б посаду прем'єр-міністра до наступної весни, а потім прийшла б черга соціал-демократів”.
Зрештою, 20 квітня соціал-демократи відкликали свою підтримку премʼєр-міністра та закликали його подати у відставку. PSD звинуватили Боложана в “руйнуванні економіки, зубожінні населення та шахрайському продажі державних активів”.
На думку Матеєску, історія з вотумом недовіри виявилась несподіванкою навіть для представників PSD. “Вони хотіли просто замінити прем'єр-міністра кимось набагато лояльнішим, хай навіть і з PNL. Але тоді вотум недовіри вдалося ухвалити й PSD вирішили не зупинятись”, — пояснює соціолог.
Шанс для AUR
Короткий термін роботи премʼєр-міністра — звична для Румунії річ. За підрахунками DW, востаннє там премʼєр відпрацював свій повний термін аж у 2004-2008 роках. А за останні 14 років у країні змінилося не менше 11 прем'єрів, сім тимчасових керівників уряду та 19 складів Кабміну. Ось і нинішній уряд Іліє Боложана пропрацював лише 10 місяців. Маріанна Присяжнюк пояснює цю тенденцію з “експериментом довкола національної коаліції” в Румунії, яка спричинила трансформацію головних проєвропейських сил в країні. Раніше багато років PSD та PNL були затятими конкурентами.
“Останніми роками, ще на тлі COVID-19, вони все частіше діють спільно. Як наслідок, вони просто почали втрачати свою ідентичність і, відповідно, свого виборця, — пояснює Присяжнюк. — На цьому тлі почали зростати претензії ядерного електорату цих партій — і рейтинги AUR. І зараз це триває, обидві партії продовжують працювати в форматі широкої національної коаліції”.
Нікушор Дан у своїй першій заяві після відставки уряду Боложана висловив упевненість, що наступний кабінет неодмінно продовжить прозахідний курс Румунії: "У нас буде новий уряд у розумні терміни. Тож я заперечую сценарій дострокових виборів. І наголошую: після завершення цих процедур уряд буде прозахідним. Ми спокійно це переживемо".
“Зараз критичний час: і війна, і ліміти з європейськими грошима. Також — власні амбіції Румунії, економічні проблеми. Вигадувати щось нове, окрім уже наявної коаліції, в них немає часу. Тож днями була ініціатива примирити ці дві партії під гаслом “широка європейська коаліція”, тобто наголосити, що ця коаліція залишиться європейською. Головним страхом залишається те, що Румунія перетвориться фактично на "Угорщину", якої ми здихалися після Орбана”, — додає Присяжнюк.
Своєрідну пастку вимушеної співпраці PSD та інших продемократичних партій визнають і соціал-демократи. “Сподіваємося, протягом наступних кількох тижнів ми зможемо знайти шлях уперед. Математично ми заблоковані в цій ситуації один з одним, якщо хочемо не пускати [до влади] AUR та інших екстремістів”, — зазначав головний депутат Європейського парламенту від PSD Віктор Негреску. І справді, AUR поступово зміцнює свій вплив на політику країни. “Палкий лідер ультраправих Джордже Сіміон торік програв президентські перегони, але оскільки центристська урядова коаліція країни розпадається, він тепер бачить альтернативний шлях до влади”, — так видання Politico Europe коротко резюмувало суть нинішньої політичної кризи в Румунії.
Саме постать Сіміона червоною ниткою повʼязує минулорічну епопею з президентськими виборами й те, що зараз відбувається в парламенті країни. Річ у тім, що на травневих виборах 2025-го Сіміону пророкували впевнену перемогу, але тоді влада вислизнула від нього. Румуни обрали проєвропейського кандидата, центриста від партії “Чесна Румунія” Нікушора Дана. А Сіміон пішов спробувати себе в парламенті зі своїм ультраправим проєктом "Альянсом за єдність румунів" (AUR).
AUR стали відкриттям парламентських виборів у Румунії в 2020-му: тоді на руку партії зіграв коронавірус. Вона виступала за зняття карантинних обмежень та проти вакцинації. Електорат партії — переважно громадяни без вищої освіти та люди, які підтримують ідею "єдності румунів, де б вони не були — у Бухаресті, Яссах, Чернівцях, Італії чи Іспанії". Сіміон же нині невʼїзний, наприклад, до України — з 2011-го, після зустрічі з агентом російського ФСБ у Чернівцях.
Під час передвиборчої кампанії Сіміон виступав за скорочення військової допомоги Києву, критикував керівництво ЄС та підтримував рух президента США Трампа Make America Great Again. За його словами, AUR — “природний союзник Республіканської партії США і майже ідеально ідеологічно пов'язаний з рухом MAGA".
На запитання журналістів, чи має на тлі кризи Сіміон премʼєрські амбіції, той відповідав скромно: “Не обов’язково. Звісно, в нас є люди, які можуть зайняти крісло прем’єр-міністра, кваліфіковані люди. Але зараз ми хочемо стабілізувати країну, тому що Європейська комісія дозволила соціалістам, лібералам і нинішній коаліції мати величезний бюджетний дефіцит”, — казав Сіміон. Маріанна Присяжнюк зауважує: наразі істотного зростання популярності AUR на тлі нинішньої кризи не помітно. Утім, на початку року їхня підтримка сягала рекордних показників.
Так, за даними опитування соціологічної компанії INSCOP у січні цього року, якби вибори відбулися просто зараз, майже 41% румунів віддали б свій голос за AUR. Це найвищий рівень підтримки ультраправої партії за понад три десятиліття. Рейтинг соціал-демократів відстає удвічі — 18,2%, а лібералів Іліє Боложана сягає лише 13,5%.
“На початку цього місяця був соціологічний прогноз, який продемонстрував, що AUR втратили один-два відсотки. Їхній рейтинг не падає, він вперся у певне плато. Ну, й наразі вони шукають, як використати цю ситуацію на свою користь. Намагаються показати себе як партія, що має рішення. Для них це була б можливість змінити свою токсичність на певну легітимність у політичному дискурсі”, — каже Присяжнюк.
Головні небезпеки та сценарії
На запитання, як цю політичну кризу загалом сприймає румунське суспільство, соціолог Барбу Матеєску відповідає: “Румуни зазвичай дуже негативно налаштовані [щодо влади], й це триває вже десятиліттями. Ми дуже критично ставимося до діяльності уряду, парламенту. А вкрай низькі очікування хороші тим, що вас ніщо не розчарує. Тому немає розчарування, немає шоку, немає гніву. Це все відбувається після, знову ж таки, року зниження купівельної спроможності, багатьох років інфляції. І істотно загальний настрій не змінює”, — пояснює соціолог. Він додає: якщо поглянути на ринки, вони, виглядає, теж поступово адаптовуються до ситуації — як і громадяни.
Втім, складно передбачити, скільки триватиме така ситуація. “Нині уряд Румунії очолює прем'єр-міністр, який програв через вотум недовіри, але й нового премʼєра призначено не було. Тож це певною мірою все ще старий уряд, який соціал-демократи не підтримують і вийшли з нього, — пояснює Матеєску. — Питання в тому, чи може цей тимчасовий уряд проіснувати місяцями. Це важливо в контексті стабільності, а також доступу до європейських фондів та програм. Уряд має ще зробити чимало непростої роботи. Той же бюджетний дефіцит так і не скоротився достатньо”.
Як може виглядати вихід із кризи для Румунії? Президент Нікушор Дан проводить консультації з усіма політичними силами: обговорюють всі можливі конфігурації того, як може виглядати новий уряд. Далі, коли буде рішення, новий уряд призначать шляхом голосування в парламенті. Якщо кандидатуру премʼєра, запропоновану Даном, відхилять двічі, в країні відбудуться дострокові парламентські вибори.
На думку Маріанни Присяжнюк, імовірним сценарієм за нинішніх обставин може виявитися уряд меншості, але це може стати навіть більшою проблемою за дострокові вибори, адже будь-яка ініціатива наштовхнеться на блокування в парламенті. Зберегти стабільну більшість без PSD буде складно в будь-якій конфігурації.
За будь-якого сценарію складності додає те, що у 2028 році в Румунії мають відбутися вже нові парламентські вибори. Це означає початок передвиборчої кампанії та новий виток дестабілізації вже наступного року. “Вважайте, що з наступного року це буде новий потужний конфлікт, потужна конкуренція між тими партіями, які зараз є. А зараз у нас є можливість спостерігати “на мінімалках”, як саме це відбуватиметься”, — застерігає Присяжнюк. Politico нагадує, що на майбутні парламентські вибори зробить ставку і Джордже Сіміон та AUR, враховуючи нинішню популярність. Або ж на президентські вибори, заплановані на 2030-й.
Як зазначає директор програми Регіональних ініціатив та сусідства Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергій Герасимчук у розмові з Європейською правдою, найбільш несприятливим сценарієм для України є дострокові вибори в Румунії — якраз через дуже ймовірну перемогу на них відверто проросійської AUR. За його словами, це фактично означатиме припинення підтримки України Бухарестом. Крім того, Румунія може стати каменем спотикання для ухвалення нових пакетів антиросійських санкцій на рівні ЄС та почне спекулювати на темі національних меншин. Збереження проєвропейського вектора в разі формування уряду меншості означатиме менше небезпек, одна тема України у такому разі може відійти на задній план як “незручна”.
“Тут важливо, щоб Румунія знову повернулась до робочого стану. Я вважаю, що всі рішення, які мали б бути укладені законодавчо, які визначають рамку двосторонньої співпраці з Україною, — їх вже укладено. Навіть попри те, що ультраправі були занепокоєні стратегічним партнерством [з Україною] й хотіли переглянути його — цього не робитимуть. Адже всі розуміють, що Україні зараз так само є чим поділитися з Румунією — зокрема спільним виробництвом в оборонному секторі”, — наголошує Присяжнюк.
