6 травня в історії транспортної інфраструктури Європи має особливе значення, оскільки цього дня 1994 року відкрили підводний Євротунель, що пролягає під Ла-Маншем. Цей проєкт став проривом для пасажирських і вантажних перевезень, з’єднавши Велику Британію з європейським континентом залізничною колією.
Сьогодні цим тунелем щодня курсують пасажирські та вантажні поїзди, а сама підземна магістраль вважається однією з найскладніших інженерних споруд сучасності. Розповідаємо історію будівництва Євротунелю та як він працює.
Першу серйозну пропозицію про будівництво тунелю під Ла-Маншем запропонував французький інженер Альбер Матьє у 1802 році. Його проєкт передбачав будівництво підземного проходу між Францією та Великою Британією, але не для поїздів, оскільки тоді ще не було залізниці, вона зʼявилася за 20 років.
За задумом, тунель мали освітлювати масляні лампи, а пересування відбувалося б кінними екіпажами. Посередині маршруту інженер пропонував створити штучний острів або вентиляційний пункт, де можна було б зупинятися і змінювати коней.
Згодом розглядали пропозицію побудувати підвісний міст завдовжки понад 38 кілометрів, проте від проєкту відмовилися та перейшли до будівництва тунелю під дном протоки.
12 лютого 1986 року прем’єр-міністерка Сполученого Королівства Маргарет Тетчер та президент Франції Франсуа Міттеран підписали міжурядовий договір, яким дали "зелене світло" на будівництво тунелю. Цей документ визначив базові правила реалізації проєкту:
- тунель будують і експлуатують приватні компанії, без прямого фінансування з держбюджетів;
- створення Міжурядової комісії як орган контролю;
- встановлюються правила безпеки, юрисдикції та прикордонного контролю;
- визначається, що об’єкт буде постійним транспортним сполученням між двома державами.
Будівництво розпочали за два роки після підписання договору в 1988-му. Понад 13 тисяч людей впродовж шести років за допомогою гігантських бурових машин побудували три тунелі: два для перевезення та один сервісний. Він менший за діаметром і розташований між двома основними. У разі аварії пасажири евакуюються саме туди. Там підтримують вищий атмосферний тиск, щоб дим із залізничних тунелів не потрапляв усередину.
Загальна протяжність кожного тунелю сягає близько 50 кілометрів, з яких приблизно 37 — саме під морським дном. Він є одним із найдовших підводних тунелів у світі.
Будували одночасно з обох берегів — французького та британського. 1 грудня 1990 року француз Філіп Козетт і британець Грем Фаг потиснули руки в отворі сервісного тунелю. Це було перше сухопутне з'єднання Британії з Європою з часів Льодовикового періоду.
Коли тунелі "зустрілися" під землею, похибка становила лише 35 сантиметрів по горизонталі та 6 сантиметрів по вертикалі. Це вважається тріумфом тогочасної геодезії.
6 травня 1994 року Євротунель офіційно відкрили королева Єлизавета II та французький президент Франсуа Міттеран. Саме королева була першою офіційною пасажиркою, яка проїхала тунелем під Ла-Маншем, проте поїзд затримався на 7 хвилин через проблеми із сигналізацією.
Як працює Євротунель зараз
Через Євротунель курсують кілька типів поїздів, які відрізняються за функцією та технічними характеристиками. Основні з них — швидкісні пасажирські поїзди Eurostar, автомобільні шатли Le Shuttle та вантажні поїзди.
Пасажирські поїзди Eurostar можуть розвивати швидкість до 300 км/год на звичайних ділянках і близько 160 км/год у самому тунелі, йдеться на сайті оператора. Вони спроєктовані з урахуванням підвищених вимог безпеки, зокрема мають посилену систему герметизації та можливість швидкої евакуації пасажирів у разі надзвичайної ситуації. Потяги проходять маршрут між Лондоном, Парижем і Брюсселем, а поїздка під Ла-Маншем займає близько 20 хвилин.
Le Shuttle — це спеціальні поїзди, які перевозять транспорт разом із пасажирами. Вони складаються з довгих вагонів, у які заїжджають автомобілі, автобуси та вантажівки. Довжина такого поїзда може перевищувати 700 метрів. Водії та пасажири залишаються у своїх авто або переходять у спеціальні пасажирські вагони. Шатли рухаються зі швидкістю до 140 км/год і забезпечують швидке перевезення між терміналами у Франції та Великій Британії.
Окрім цього, тунелем регулярно курсують вантажні поїзди, які є частиною європейської логістичної системи. Вони транспортують контейнери, автомобілі та інші товари між Британією та континентом. Завдяки цьому Євротунель став ключовим елементом торгівлі та постачання між країнами.
Будівництво Євротунелю разом з інфраструктурою обійшлося приблизно у 14-15 мільярдів доларів і значно перевищило початкові оцінки, пише The Guardian. Через великі борги проєкт довго залишався збитковим, і лише у 2007 році компанія-оператор вперше вийшла на прибуток, а з 2008 року почала стабільно заробляти.
