Білоруська влада визнала Європейський гуманітарний університет (EHU) у Вільнюсі "екстремістською організацією", що викликало занепокоєння щодо безпеки його студентів і працівників, а також майбутнього університету.
Про це пише LRT.
"Кожен перетин кордону стає потенційним ризиком — люди можуть зіткнутися із санкціями або політичним переслідуванням через свої зв’язки з університетом", — каже ректор університету Вілюс Шадаускас в ексклюзивному інтерв’ю LRT.lt.
Університет був заснований у Мінську в 1992 році, але у 2004 році білоруська влада відкликала його ліцензію. З 2005 року він працює у Вільнюсі.
Що загалом змінює визнання EHU екстремістською організацією в роботі університету? Якою є ситуація зараз і як вона змінилася за останній тиждень?
Університет є дуже складною інституцією, тому в такій ситуації будь-кого, хто з ним пов’язаний, у той чи інший спосіб можуть звинуватити в екстремістській діяльності.
Тому в перші дні після того, як ми дізналися цю інформацію, хоча такий сценарій і передбачався, спільнота все одно була шокована.
Відповідно, ми докладаємо базових зусиль — насамперед для стабілізації емоційної ситуації і водночас для вирішення практичних потреб спільноти.
Що найбільше турбує спільноту? Що ви чуєте від студентів, викладачів і людей, загалом пов’язаних з університетом?
Головний виклик і ключове питання зараз — це рішення: чи мають студенти й викладачі залишатися в університеті та продовжувати навчання і роботу. Звісно, усі студенти й викладачі, які зараз перебувають у Литві, захищені правом ЄС і національним законодавством Литви.
Загалом ми — я як ректор, керівна рада і наші партнери — розглядаємо це рішення як безпрецедентне. Ймовірно, ми перший університет, який оголосили екстремістською організацією, хоча наша діяльність — це освіта, дослідження і суспільна взаємодія.
Попри те, що більшість нашої спільноти працює в Литві, можливість повернення додому створює фундаментальний виклик для студентів і викладачів, які мають родичів у Білорусі. Кожен перетин кордону стає потенційним ризиком — вони можуть зіткнутися із санкціями або політичним чи юридичним переслідуванням через свої зв’язки з університетом. Це найбільший ризик.
Саме ці ризики визначають вибір — продовжувати свою діяльність чи зупинити її тут і зараз.
Чи чули ви про конкретні випадки або інциденти за останній тиждень? Чи перетинали члени спільноти кордон?
Ми знаємо про кілька випадків, коли одразу після оголошення рішення студенти вже були в дорозі, перетинали кордон із Білорусі до Литви. На щастя, вони змогли безпечно прибути.
Наша головна рекомендація — як від університету, так і від литовських інституцій, з якими ми співпрацюємо, — категорично не їхати до Білорусі і не перетинати кордон без крайньої потреби. Гарантії безпеки, які забезпечує правова система Литви та університет, діють лише на території Литви.
Що може статися після перетину кордону, складно передбачити, а можливості допомоги в таких випадках фактично обмежені.
Чи очікуєте ви, що через це рішення кількість вступників зменшиться? Що це означатиме для університету?
Ми оцінюємо зміни в кількості вступників ще з минулого року, коли нашу діяльність у соціальних мережах визнали екстремістською. Ми вважаємо, що кількість вступників із Білорусі може зменшитися.
Водночас ми не вважаємо це неминучим сценарієм. Ми також спостерігали іншу тенденцію — деякі студенти через страх залишали навчання, але інші, навпаки, вирішували приїхати або повернутися з академічної відпустки, розглядаючи це як можливість переїхати до Європи.
Однак у нинішній ситуації ми вважаємо, що кількість вступників із Білорусі точно не буде нульовою, але вона буде значно нижчою. Це також відображається в нашій публічній комунікації та просуванні навчальних програм — ми активніше працюємо з іншими цільовими групами.
Це не означає, що університет змінює свою місію або цільову аудиторію, але ми готові збалансувати фінансову стабільність, залучаючи студентів з інших країн.
Чи можете детальніше прокоментувати фінансовий бік? Наскільки великою є частка студентів із Білорусі?
Наразі студенти з Білорусі становлять більшість — близько 74% усіх студентів університету. Тому значне зниження їхньої кількості неминуче вплине на наші ключові фінансові показники.
Водночас тривають переговори з керівною радою та донорами — ми шукаємо способи стабілізувати ситуацію і забезпечити фінансову стійкість.
А як щодо частки інших студентів? Якщо 74% — з Білорусі, хто становить решту?
Ймовірно, можна виокремити три основні групи. По-перше, це діти людей, які емігрували з Росії після 2022 року. Далі — українці. І в останні роки значну частку становлять російськомовні жителі Литви.
Це три основні категорії. Крім того, ми маємо дуже широке коло інших студентів.
Університет часто асоціюють із Білоруссю, просуванням свободи та демократії. Це змінюється?
Ні, це не змінює місію університету. Як під час заснування, так і сьогодні університет насамперед працює для забезпечення доступу до вищої освіти — особливо для тих, хто не має можливості отримати освіту, вільну від ідеологічних обмежень.
Однак коли йдеться про стратегічний розвиток і стійкість університету, поряд із білоруським компонентом природно виникає регіональний вимір. Це раціональний спосіб забезпечити стабільність інституції в академічному, фінансовому та стратегічному сенсі.
Ще одне важливе питання, пов’язане з університетом, — це безпека. Останніми роками повідомлялося про різні інциденти. Як ви оцінюєте цю ситуацію і які заходи вживаються для забезпечення безпеки студентів?
Більш помітні інциденти ми бачили минулої зими. Це були випадки за участі місцевих провокаторів — вони намагалися потрапити до університету, стверджуючи, що знімають документальний фільм.
Водночас ми побачили інтенсивнішу хвилю атак проти студентів, різні повідомлення в соціальних мережах і тиск.
Це не є постійним чи систематичним процесом, але експерти, які нас консультують, чітко оцінюють, що університет стає мішенню не лише сам по собі, а й у діяльності політичних сил, недружніх до Литви. Це видно і в інших інцидентах, наприклад у пропагандистських графіті, які можуть розпалювати ворожість у відносинах із литовським суспільством.
Тому я розглядав би ці процеси ширше — не лише як окремі інциденти в університеті, а як частину ширших інформаційних і політичних дій.
Як ви оцінюєте реакцію Литви та міжнародну реакцію на ваш новий статус — засудження, можливі санкції і підтримку з боку Європейського Союзу? Наскільки це важливо?
Це показує дві речі: по-перше, що університет у цій складній ситуації — ймовірно, другій найскладнішій після його закриття в Білорусі у 2004 році — не залишився сам. По-друге, що ця ситуація важлива для Литви та Європейського Союзу — її сприймають як атаку на вищу освіту, академічну свободу і свободу думки.
Ми бачимо реальну підтримку від наших партнерів і готовність допомагати в пошуку рішень.
Чого ви очікуєте найближчим часом? Як, на вашу думку, може розвиватися ситуація? Чого очікує спільнота?
По-перше, спільноті потрібен час, щоб усвідомити цей факт. Минулий тиждень був дуже емоційно складним — було багато напруги, невизначеності та шоку. Це відчуття ще зберігається.
Далі студенти почнуть ухвалювати рішення — дехто вже це зробив, але процес триватиме. Це рішення про те, продовжувати навчання чи припинити його.
Що стосується університету, ми продовжимо свою діяльність. Це наш обов’язок перед студентами і викладачами, які залишаються, але також і принципове питання — такі рішення, що суперечать принципам міжнародної та академічної свободи, не закриють університет.
Ми продовжимо те, що робили: прийом студентів, викладання і нашу місію.
Tomas Valkauskas / LRT.lt / 25 квітня 8:00 (CEST)
