Макс Кідрук: "Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти"

Макс Кідрук: "Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти"

Макс Кідрук: "Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти" https://www.facebook.com/kidruk/

Чому книги з доповненою реальністю цікавіші сучасному читачеві та про що йтиметься у серії книг “Нові темні віки”, в ефірі Українського радіо розповів письменник Макс Кідрук.

Макс Кідрук — автор багатьох відомих книг та тревелогів, досвідчений мандрівник. Побував у 30 країнах, на різних континентах і островах, зокрема і у найвіддаленішому куточку світу — острові Пасхи. Враженнями від своїх мандрівок письменник часто ділиться у власних романах, які стають бестселерами.

Про роман “Доки світло не згасне назавжди”

Це книга з доповненою реальністю. На корінці є значок телефону, і є безкоштовний мобільний додаток, котрий завантажується з App Store чи Google Play і який значно розширює історію. Книга є самодостатнім твором. Проте додаток створює купу можливостей створити щось екстра, додати глибини самій історії. Найбанальніше – це інтерактивна обкладинка. Для цього потрібно навести телефон із завантаженим додатком на обкладинку, і вона оживає.

Ще одна проста річ – це можливість вставити певні піктограми в тексті, які виводитимуть на фотографії тих місць, які є реальними. Крім того, додаток дозволяє простежити додаткові сюжетні гілки у книзі. Здебільшого у всіх творах сюжет лінійний. Навіть якщо він і не хронологічний, то це однаково епізоди, які нанизані на одну нитку. А от додаток дає можливість створити сюжет у вигляді дерева. Тобто це певні відгалуження, які ніби не впливають на основний стовбур, але додають глибини.

Макс Кідрук: "Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти"https://www.facebook.com/kidruk/

Читач завертає в той чи інший поворот у додатку і читає історію, яка є боковим відгалуженням і значно краще розкриває героїв. Та найважливіше, що ми зробили в цьому додатку чат з персонажем. Цей персонаж перекочував з іншого роману — “Не озирайся і мовчи”.

Книги не пов’язані між собою, проте в них є спільний персонаж. В чаті читач може сам запитати, що відбувається з персонажем і той не просто відповість, а скине відео, аудіо чи навіть зателефонує. З технічної точки зору це просто чат-бот. Очевидно, що я усе це можу відстежувати у месенджері і навіть увійти під своїм персонажем в цей діалог, відписувати від його імені. Насправді зараз ми боремося не за читачів, яких залишилося дуже мало, а за людський час. Ти маєш дати щось екстра, щоб людина відірвалася від екрану або принаймні підклала книжку під екран.

Про подорожню літературу

Коли я починав подорожувати, для людей з мого покоління такі слова, як хостел, лоукостові авіалінії, були невідомими. Тоді було цікаво, що хтось може без мільйонних статків подорожувати світом. Зараз купа тревел-блогів. Відкритість світу, канали на кшталт National Geographic вбили тревелог (подорожня література) як жанр.

Цей жанр і без того має дуже вузькі межі. Це є форма блогу, тільки трішки більш розширеного на папері. А поява нових більш доступних речей ще більше звузила значимість тревелогів. Тому відхід від них був логічним, природним і зовсім не болісним. Крім того, я ніколи не був великим фанатом тревелога. Я професійний читач, тому цей перехід від тревелогів до книг, які я сам люблю читати, був дуже органічним.

Про серію книг “Нові темні віки”

Ця історія почала зароджуватися в моїй голові років п’ять тому. Першу книгу із серії, яка матиме підзаголовок “Колонія” я пишу третій рік поспіль. Ми плануємо її вихід на наступну весну.

Є історичні романи. Це книги, які через долі простих людей зображують певні важливі події в минулому. Я хочу зробити щось подібне, але про майбутнє. Тобто історичний роман навпаки. Я хочу через долі простих людей максимально реалістично зобразити те, яким буде наш світ через 100-150 років. Я перечитав багато книг про різноманітні галузі всього, що нас оточує для того, щоб у цій серії не було наївних і фантастичних технологій: телепорти, подорожі зі світловою швидкістю тощо. Моя мета – зробити все максимально реалістично.

Звісно, книга про майбутнє, отже, я описуватиму технології, яких наразі не існує. Але я зроблю їх такими, якими вони реально будуть через 100-150 років.

Щодо назви серії, то її песимізм я пояснюю так: очевидно, в майбутньому буде купа технологій, які значно покращать наше життя. Але так само буде багато не дуже хороших речей. Моя задача як автора зробити книгу-попередження, яка б описала найгірший варіант розвитку, яка б застерігала від певних вчинків сьогодні. Є об’єктивна реальність. Це не остання пандемія. Вона буде ще не одна, і це не через те, що я песиміст, а тому що я розумію, як вони виникають в результаті нашого поводження з природою, змішування видів, які так чи інакше спонукатимуть виникнення вірусів, які переходять від тварин до людей.

Макс Кідрук: "Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти"https://www.facebook.com/kidruk/

Про те, як заохотити читати книжки

Люди читають достатньо, аби я міг цим заробляти. Але очевидно вони читають менше, ніж хотілося б. Тут повинен бути особистий приклад батьків. Жодна програма розвитку читання не змусить дитину читати, якщо цього не роблять її батьки.

Мають бути взірці серед відомих людей. Тобто здебільшого читання асоціюється з очкариками. Має бути хтось, хто їздить на Феррарі і скаже: “Я досягнув цього, бо читав”. У нас цього немає. Має бути підтримка читання на державному рівні. Це підтримка програм для розвитку читання та підтримка бібліотек.

***

Що таке Український інститут книги і чим він займається

"Всі ці онлайн-стрімінги з виставок страшенно нудні". Інтерв’ю з Паскалем Ґіленом та Марліс Де Мунк

До 2025 року зросте кількість українців, які читають щодня: дослідження Інституту книги та МКІП

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше