Зниклий трактор і скриня Louis Vuitton 19 століття. Дивовижні музеї та де їх шукати

Зниклий трактор і скриня Louis Vuitton 19 століття. Дивовижні музеї та де їх шукати

Зниклий трактор і скриня Louis Vuitton 19 століття. Дивовижні музеї та де їх шукати Суспільне

Українські села вимирають: якщо в 90-тих щороку з карти зникало близько 10 сіл, то нині — вдвічі більше. Це загальноєвропейський тренд: молодь прагне до міського життя, бо там є робота. Але є в Україні села, життя в яких не завмирає, а вирує. І до цього причетні "музейні люди": UA:Культура продовжує цикл відеорозповідей про тих, хто натхненно створює, невпинно збирає і затято підтримує свої невеличкі музейчики в різних куточках України.

Три роки тому я б не повірив, що буду директором музею

Максим Булах, директор Музею етнографії Слобожанщини, с. Артюхівка, Харківська область

Максим живе в Змієві Харківської області. Десять років тому він вирішив, що йому потрібно хобі. Поїхав на риболовлю, сходив на полювання — не те. А потім товариш взяв його з собою на "коп" — це коли хлопці із металодетекторами по кілька годин ходять по лісах і полях, прислухаючись до кожного сигналу, що видає пристрій. І хоч найчастіше пошуковці знаходять проволоку, фольгу чи кришки від пивних пляшок, Максим захопився цим процесом і почав шукати свій скарб. Він добре пам’ятає, як "копнув" свою першу монету: радість від знахідки була значно більшою, аніж сума, за яку її можна було продати. Максим вирішив, що не буде продавати нічого з того, що знайде. Так почалася його колекція старовинних речей.

Максим Булах — директор музею етнографії Слобожанщини. Музей створила група людей, для яких пошук артефактів також став хобі, фото: СуспільнеСуспільне

Максим Булах — директор музею етнографії Слобожанщини. Музей створила група людей, для яких пошук артефактів також став хобі

З часом Максим відкрив для себе й інші не менш захоплюючі шляхи пошуку артефактів — по блошиних ринках, по горищах знайомих, по закинутих хатах. Спочатку він просто складав усе, що знаходив, до себе у гараж. Так само робили й деякі інші "копачі", адже це — ціле ком’юніті людей зі своїми правилами, байками, страшилками, злітами.

10 років тому Максим купив собі металодетектор. Хобі шукати старовинні речі переросло в колекціонування і відкриття музею, фото: СуспільнеСуспільне

10 років тому Максим купив собі металодетектор. Хобі шукати старовинні речі переросло в колекціонування і відкриття музею

Три роки тому в хлопців виникла ідея створити власний музей, де вони нарешті зможуть усім показати те, що вони познаходили за ці роки. Аби все було офіційно і солідно, вони створили громадську організацію. Скоро знайшлося й приміщення для музею в селі Артюхівка. Одразу ж вирішили, що вхід до музею буде безкоштовним.

Музей етнографії Слобожанщини розташований у селищі Артюхівка під Харковом, фото: СуспільнеСуспільне

Музей етнографії Слобожанщини розташований у селищі Артюхівка під Харковом

Коли люди з села довідалися, що Максим відкрив музей етнографії, то почали й самі нести туди різні експонати. За три роки існування експозиція виросла вдвічі. Деякі речі люди просто дарують музею, деякі — передають на тимчасове зберігання, залишаючи за собою право забрати їх у будь-який час.

Найвідоміший експонат музею — старовинна скриня Louis Vuitton 19 століття. Кілька років тому Максим купив її в місцевих селян, які просто зберігали в ній кукурудзу для своїх курей. Через неї до музею вже приїжджали журналісти чи не з усіх українських телеканалів. Звісно ж, Максиму не раз пропонували її продати. Відмовляється: «Ну, можна все це розпродати, і що? Нічого ж не лишиться від музею».

Скриню Louis Vuitton Максим купив у подружжя пенсіонерів, які зберігали у ній кукурудзу. У музеї кажуть, що скриня виготовлена наприкінці XIX століття і могла опинитися на Харківщині після того, як у цих місцях царський потяг потрапив в аварію у 1888 роціСуспільне

Скриню Louis Vuitton Максим купив у подружжя пенсіонерів, які зберігали у ній кукурудзу. У музеї кажуть, що скриня виготовлена наприкінці XIX століття

За час існування музею село ожило: сюди почали їздити туристи, по сусідству із музеєм виникла невеличка картинна галерея із резиденцією для художників. У дворі — майданчик зі сценою для фестивалів і концертів. Село невеличке, але Харків усього в 40-ка кілометрах. Містяни почали купувати в Артюхівці будинки, будувати нові.

Значну частину експозиції його засновники знайшли самостійно — у полях та лісах Харківщини, фото: СуспільнеСуспільне

Значну частину експозиції його засновники знайшли самостійно — у полях та лісах Харківщини

Ось оголошення, яке висить у музеї: "Шановні відвідувачі! Фотографувати — можна! Брати експонати до рук — можна! Знімати відео — можна! Розпитувати про експонати, цікавитися історією — треба!" Для Максима та його команди це — принциповий момент: музей має бути контактним, не можна відривати експонати від людей і ховати їх, навіть найцінніші, за огорожу із позначкою: "Не чіпати!" "І кожна дитина, що відвідує музей, отримує в подарунок монетку, знайдену артюхівськими пошуковцями.

Музей працює неділями, Максим та інші засновники музею проводять екскурсії, розказують та показують експонати. Вхід до музею безплатний, фото: СуспільнеСуспільне

Музей працює неділями, Максим та інші засновники музею проводять екскурсії, розказують та показують експонати. Вхід до музею безплатний

Моє життя змінив трактор

Андрій Тараман, засновник музею історії села "Довкілля", с. Олександро-Калинове, Донецька область

Раніше Андрій був звичайним сільським ветеринаром: працював у місцевому колгоспі, і зовсім не цікавився громадською діяльністю. Поки одного прекрасного дня зі свого постаменту в селі не зник дореволюційний трактор "Універсал", у народі — Удик.

Андрій Тараман працював ветеринаром, але його життя змінив місцевий трактор «Універсал». Саме через нього у Олександро-Калиновому створили музей історії села «Довкілля», фото: СуспільнеСуспільне

Андрій Тараман працював ветеринаром, але його життя змінив місцевий трактор «Універсал». Саме через нього у Олександро-Калиновому створили музей історії села «Довкілля»

Цей трактор зображений на гербі села. Працював на ньому селянин Іван Баглай, і дбав про нього, як про дитину: на початку Другої світової війни навіть розібрав його по запчастинах і сховав у лісі, аби він не дістався німецьким окупантам. А коли у 2009 році в найближчому районному центрі — Костянтинівці вирішили робити музей історії району, то просто забрали цей трактор з Олександро-Калинового для експозиції. Ніхто не чекав, що селяни обуряться, і воюватимуть за повернення свого трактора в село наступні два роки.

Несподівано для себе саме Андрій очолив цю боротьбу. З цього почався громадський активізм, який нині займає більшу частину його життя.

Аби трактор повернули, Андрій вирішив створити власний музей історії села. Разом із однодумцями, вони заснували громадську організацію, і оголосили про створення музею.

«Капєц, що почалося! Люди несли експонати звідусіль, ми вже не знали, куди їх дівати!" — згадує тепер Андрій.

Трактор належав Івану Баглаю, який працював у місцевому колгоспі. У 2009 році його забрали із села, аби створити музей в районі. Проте місцеві жителі обурилися і створили власний музей, аби повернути трактор в Олександро-КалиновеСуспільне

Трактор належав Івану Баглаю, який працював у місцевому колгоспі. У 2009 році його забрали із села, аби створити музей в районі. Місцеві обурилися і створили власний музей, аби повернути трактор

За півтори тисячі гривень викупили занедбану хату в центрі села. На «толоку» зібралася вся громада: ремонтували приміщення й прибирали подвір’я всі разом.

Трактор повернувся в село за три дні до офіційного відкриття музею. Із того часу, стверджує Андрій, життя в селі завирувало. Виник співочий ансамбль, почали проходити багатолюдні свята й ярмарки. Музей виявився дуже потрібним: сюди приходили не лише селяни, почали їздити й туристи.

Андрієві стало геть зовсім не до ветеринарної практики: туристів треба було зустріти, розважати, проводити екскурсії, а ще чимось нагодувати і навіть десь поселити.

А це вимагало вже цілої інфраструктури: Андрій почав стрімко писати проєкт і подаватися на всі можливі гранти, аби поремонтувати і перетворити на туристичні об’єкти зупинку, криницю, аби відкрити в селі власну станцію швидкої та протипожежної допомоги. До того ж експозиція музею зростала: люди продовжували її наповнювати.

Музей історії села «Довкілля» це не одна будівля. Окрім самого музею з експонатами тут обладнали традиційну українську хату. У музеї кажуть — у того, хто поколисає цю колиску, народяться дітиСуспільне

Музей історії села «Довкілля» це не одна будівля. Окрім самого музею з експонатами тут обладнали традиційну українську хату. У музеї кажуть — у того, хто поколисає цю колиску, народяться діти

"Наш музей можна повністю розібрати за один день. Бо в кожного тут є свій експонат. Наш музей — ані державний, ані приватний. Він громадський", — пояснює Андрій.
Експонати — це речі місцевих жителів, які вони або подарували музею, або віддали на тимчасове зберіганняСуспільне

Експонати — це речі місцевих жителів, які вони або подарували музею, або віддали на тимчасове зберігання

Громада переорієнтувалася на сільський туризм, Олександро-Калинове готувалося до нового життя. Але замість нього отримало війну. Олександро-Калинове — в 40 км від лінії фронту. У 2014 році село пережило ще одну окупацію, під час якої на сільраді майорів російський прапор, а танк, що з часів Другої світової війни, був пам’ятником і стояв на постаменті біля сільського клубу, поїхав разом із бойовиками. Кілька років селянам було не до туристів: усі, хто не виїхав до Росії або центральної чи західної України, сиділи на валізах, готуючись тікати від обстрілів.

"Але зараз люди вже трохи звикли. Почали робити ремонти, щось планувати", — розказує Андрій.

Цей знак Андрій Тараман привіз з авдіївської промзони, де служив. Нині він зберігається у залі АТО, який створили у музеїСуспільне

Цей знак Андрій Тараман привіз з авдіївської промзони, де служив. Нині він зберігається у залі АТО, який створили у музеї

Потроху налагоджується й культурне життя: два роки тому поремонтували напіваварійну будівлю будинку культури. Тепер тут тепло, затишно, і співають "жіночки й мужички". А двічі на тиждень — безкоштовні заняття з йоги. І хоч Андрія в селі називають лідером, за яким усі пішли, він категорично це заперечує: каже, що це йому пощастило із громадою.

Ослиця Данка зустрічає туристів, що приїжджають до селаСуспільне

Ослиця Данка зустрічає туристів, що приїжджають до села

Дивіться також: Дивовижні музеї та де їх шукати. Фільм перший про Музей тоталітаризму і Фільм другий – про музей туалету і музей старовинних речей.

Авторки: Олена Зашко, Анна Єресько.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше