Перше засідання пленарного тижня Верховної Ради закінчилось під вигуки “Уряд – геть!” вже через 30 хвилин після початку. Це народні депутати від “Європейської солідарності” заблокували трибуну з вимогою змінити уряд після публікацій матеріалів операції НАБУ “Мідас”, яка стосується корупції серед топпосадовців і вже призвела до кількох гучних відставок. Але навіть без вимог 26 депутатів “ЄС” у Раді почалась політична криза, про що відкрито з трибуни парламенту говорять депутати від “Слуги народу”.
У цієї кризи є кілька причин. Народні депутати, зокрема від президентської партії, мають питання до низки міністрів, до проєкту Держбюджету на наступний рік — а головне, до своїх реальних повноважень і прав. Роками парламент фактично займався не так самостійною законотворчістю, як схваленням розробленої в Офісі президента політики. Літня криза зі спробою скасувати незалежність НАБУ й САП, яку провели через народних депутатів, обурила десятки доти лояльних до президента "слуг". Тоді депутати описували атмосферу в парламенті як стиснену пружину. Операція "Мідас" стала приводом привести цю пружину в рух. Народні депутати почали вимагати субʼєктності, тобто більше влади.
“Заручником” теперішнього стану став бюджет України на 2026 рік, який проголосували із затримкою. У депутатів, зокрема від "Слуги народу", були як питання до окремих статтей бюджету, так і до тих, кому його виконувати: парламентарії вимагають звільнити кількох урядовців, яких вважають скомпрометованими "Мідасом". При цьому ухвалення бюджету — умова для отримання від міжнародних донорів десятків мільярдів євро допомоги. Міжнародний валютний фонд очікував на прийняття головного державного кошторису не пізніше 2 грудня.
При цьому запити "Слуги народу" іще помірковані порівняно з запитами опозиції.
Чого саме вимагають парламентарії та чому — в матеріалі Суспільного.
22 жовтня Верховна Рада підтримала проєкт Держбюджету на наступний рік у першому читанні. Це минуло відносно легко: за нього проголосували 256 депутатів, підтримавши більшість позицій.
Через півтора місяця від минулої легкості не лишилось і сліду. Бюджет зрештою підтримали, але з вибиттям із графіку. У народних депутатів раптом зʼявилось до документа і до урядовців та кількох інших чиновників принципові запитання. Причин у цього дві: уряд та Офіс президента скомпрометовані скандалом через операцію "Мідас", а голова ОП Андрій Єрмак залишив посаду.
Проєкт Держбюджету-2026, поданий Кабміном, не надто відрізняється від попередніх бюджетів років повномасштабної війни, каже Суспільному економістка Центру економічної стратегії Олександра Мироненко. Єдина значна його зміна — збільшення зарплати вчителям. Це, за словами Мироненко, збільшує видатки на освіту на 30%. І саме це питання нині є найбільш дискутивним. В іншому ж бюджет, як і попередні, через воєнні витрати дуже залежить від надходжень від іноземних донорів.
“Якщо ми подивимося на "цивільну" частину бюджету — без видатків на війну — то наші внутрішні надходження перевищують витрати. Тобто якщо ми приберемо видатки на війну, то ми в профіциті,” — каже Мироненко.
“Справді, питання зарплат вчителям викликало чимало дискусій, — підтверджує Суспільному народна депутатка від монобільшості Галина Янченко. — З одного боку, щодо цього вже почалась публічна комунікація. Але досі не зрозуміло, що буде джерелом цих виплат та якою буде процедура”.
Інші співрозмовники Суспільного з-поміж народних депутатів, які побажали залишитись анонімними, розповідають, що на зустрічі з Кабміном у понеділок, 1 грудня, порушували питання й щодо збільшення видатків на сферу безпеки, зокрема на зарплату військових, і закриття програми “Національний кешбек”, яка нібито не принесла бажаного економічного ефекту, і зменшення видатків на телемарафон.
При цьому високопоставлений співрозмовник із фракції "Слуга народу" називає бюджет фактично “заручником”, який депутати хотіли використати для тиску на уряд та ОП. Основні вимоги — звільнити з державних посад людей Єрмака. Мова йде, зокрема, про віцепремʼєра, міністра розвитку громад і територій Олексія Кулебу, голову Держфінмоніторингу Філіпа Проніна і голів Одеської та Львівської обласних військових адміністрацій Олега Кіпера й Максима Козицького. Також ідеться про потенційне перезавантаження Державного бюро розслідувань.
Як назрівала криза монобільшості
Перші публічні ознаки про початок суттєвих проблем із голосами в парламенті зʼявились після липневого голосування за фактичну ліквідацію незалежності САП та НАБУ. Тоді, як розповідали Суспільному кілька джерел у фракції “Слуга народу”, ініціатива надійшла саме від Офісу президента. Тоді цей законопроєкт представили як невідкладний та необхідний Володимиру Зеленському.
"Ти довіряєш [керівництву фракції] та йдеш на те, що руйнує твою особисту репутацію. Я усвідомлював, які можуть бути наслідки, але думав, що, можливо, президенту це треба для торгів з європейцями, щоб вони надавали більше допомоги, — розповідав тоді Суспільному на правах анонімності депутат зі "слуг". — Але це була помилкова думка".
Через кілька днів після голосування видання “Українська правда” запевняло, що цей закон міг виникнути після того, як у владі дізнались про ймовірне прослуховування антикорупційними органами квартири давнього партнера й близького знайомого президента, співвласника студії “Квартал 95” Тимура Міндіча , і що НАБУ й САП готують йому підозру. Через чотири місяці так звані плівки Міндіча таки опублікують, невдовзі оголосивши підозру бізнесмену в корупції в енергетиці.
Проте вже через два дні після ліквідації незалежності САП та НАБУ та масових вуличних протестів Зеленський вніс до Ради новий законопроєкт, який скасовував більшість норм попереднього закону. За кілька днів депутати голосуванням відновлюють незалежність антикорупційних органів, часом незграбно пояснюючи це публічно.
Непублічно депутати обурювались, що їх можуть зробити єдиними винними в атаці на антикорупційні органи. Голова фракції "Слуги народу" Давид Арахамія тоді ще сказав членам фракції, що "не дасть вирішити цю кризу суто за рахунок депутатів, підставивши їх під удар".
Втім, тодішній голова Офісу президента Андрій Єрмак непублічно, під час спілкування зі студентами, зробив якраз те, чого обіцяв не допустити Арахамія. Він поклав усю відповідальність за законопроєкт та його швидке підписання саме на депутатів.
"Це депутати проголосували зміни, які хтось там десь вносив і т. д. Сьогодні неможливо просто подзвонити і сказати: "Ану давайте всі голосуйте" [...] Що стосується цього закону, я не можу вам сказати, як це (швидкий підпис президента, — ред.) відбувалося, тому що я був по дорозі в Туреччину. Але мені здається, депутати, які проголосували, напевно, надали якісь аргументи, чому президент вирішив саме в той день підписати цей закон", — казав студентам Єрмак.
Тоді, за словами співрозмовників Суспільного всередині фракції “слуг”, ситуація з єдністю стала складнішою. Наприклад, ще у серпні на одному з пленарних тижнів депутати не змогли проголосувати за законопроєкти, необхідні для продовження втілення програми підтримки України Євросоюзом Ukraine Facility.
Тоді опитані Суспільним "слуги" оцінювали ситуацію як "стиснуту пружину", адже більшість депутатів тоді ще терпіли. "А коли знімуть воєнний стан, то почнуть відкрито показувати своє невдоволення", — розповідав один зі співрозмовників Суспільного у фракції. Зрештою, вирішальним фактором стало інше.
Втім, до початку розкриття операції "Мідас" 10 листопада монобільшість ще змогла відновити стабільну роботу й знаходити близько 180 голосів на законопроєкти. Так було проголосовано закон про військового омбудсмена, а Тетяну Бережну призначено на посаду міністерки культури.
У перший пленарний день після оприлюднення перших матеріалів розслідування депутати на порядку денному мали лише два питання: про звільнення з посад фігурантів справи, міністрів Германа Галущенка й Світлани Гринчук. Втім, до їх розгляду нардепи так і не дійшли, бо депутати від “Європейської солідарності” заблокували трибуну з вимогою відставки всього Кабінету міністрів.
19 листопада депутати все ж змогли проголосувати за звільнення Гринчук та Галущенка конституційною більшістю. І наразі це єдині рішення, які парламент зміг прийняти після виходу розслідування від САП та НАБУ. Засідання 20 та 21 листопада в Раді скасували.
Окрім опозиції, відкрите невдоволення почали виказувати й представники “Слуги народу” Так, депутат монобільшості Микита Потураєв заявив про необхідність створення “коаліції національної стійкості” між усіма проукраїнськими фракціями у Верховній раді та обрання уряду “національної стійкості” з фахівцями “без партійних квот”.
Пізніше, під час зустрічі фракції “Слуга народу” із президентом депутати напряму запитували в Зеленського, чи не планує він звільняти Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента, адже на той час вже зʼявилась інформація про ймовірну залученість голови ОП до координованої Міндічем (за версією НАБУ й САП) корупційної схеми.
Тоді Єрмака Зеленський не звільнив. Проте вже за тиждень, після обшуків антикорупційних органів у тодішнього голови ОП президент приймає це рішення. Цю новину нардепи від монобільшості сприйняли з неприхованою радістю, та називають таке рішення “хоч і запізнілим, але безумовно правильним”.
Сам факт зустрічі премʼєр-міністерки з монобільшістю перед прийняттям Дежбюджету — вже нетиповий для останніх років. Але тепер уряд не може дозволити собі нехтувати парламентаріями, й це помітно за залученістю премʼєрки Юлії Свириденко до лобіювання голосування за бюджет. Окрім окремої зустрічі з фракцією, премʼєр-міністерка відвідувала кілька погоджувальних рад парламенту як перед засіданням, так і після його завершення, коли депутати “ЄС” заблокували трибуну.
Затягувати прийняття бюджету було небезпечно, адже він — один із головних маркерів у програмі від МВФ на 8 мільярдів доларів.
“Від програми МВФ залежить все інше наше зовнішнє фінансування. І це може бути фінансовим колапсом. Тож у грудні необхідно знайти якийсь консенсус”, — казав Суспільному співрозмовник зі “Слуг народу”.
Розуміють це й інші представники монобільшості, проте додають, що стосунки між ОП, урядом та парламентом ще не набули рівноваги. І депутати прагнуть більшої комунікації та діалогу з урядом.
“Шість років до депутатів доводили рішення, які потрібно було прийняти. Вони не завжди були правильними. По них монобільшість одразу давала фідбек, що їх не варто приймати — але фракцію перетискали, дотискали, — каже Галина Янченко. — Ці рішення приймалися, тоді відмотувалися, тому що або були неефективними, або отримували жорстку критику від суспільства. Але зараз парламент починає потроху відчувати свою суб'єктність”.
Однією з таких ознак субʼєктності стало рішення про затвердження кандидатів на посаду міністрів юстиції та енергетики, а також на посаду голови Фонду держмайна. Профільні комітети мають приготувати списки кандидатів, далі їх обговорить фракція "СН", тоді їх узгодять у премʼєр-міністерки та президента. І лише після цього за кандидатів голосуватимуть на засіданні Ради.
На фоні кризи відносин монобільшості з урядом та Офісом президента нові можливості відчули й опозиційні фракції. Фракції і “Батьківщини”, і “Європейської солідарності” заявляють про необхідність відставки уряду та створення “уряду національної єдності”, куди ввійдуть представники різних фракцій.
“Опозиція наполягатиме на новому уряді, бо вважають цей "людьми Єрмака". Тож всередині парламенту відбувається невеличка революція. Доведеться сідати за стіл перемовин, домовлятися з усіма фракціями. Попереду дуже складний час”, — прогнозує Суспільному один із депутатів від “Слуги народу”.
Щоправда, налагодження взаємин між партією президента і його командою для відновлення роботи Ради може вистачити. В останні роки в парламенті, навіть попри те що кількість голосів від самих лише депутатів “Слуги народу” зазвичай не перевищує 190, їм систематично допомагають добрати до 226 фракції та групи “Довіра”, “За майбутнє”, “Платформа за життя та мир” та “Відновлення України”. Якщо ця підтримка збережеться, "Слуга народу" може й надалі обходитись без підтримки партій Петра Порошенка та Юлії Тимошенко.
Текст оновлено в деталях після того, як 3 грудня Рада таки схвалила бюджет у другому читанні.
