"Робота важка, але я готовий перекривати дороги, якщо шахту закриють", – шахтар Олександр Сагаль

"Робота важка, але я готовий перекривати дороги, якщо шахту закриють", – шахтар Олександр Сагаль

"Робота важка, але я готовий перекривати дороги, якщо шахту закриють", – шахтар Олександр Сагаль Суспільне: Кропивницький

Робота на шахті забирає час з родиною, руйнує здоров’я та виснажує, говорить працівник Інгульської шахти Олександр Сагаль. Проте роботу свою любить і готовий перекривати дороги, якщо шахту закриють. Про особливості професії, проблеми та наслідки від можливого закриття підприємства Олександр Сагаль розповів Суспільному.

Що відомо: з 1 квітня уранові шахти Кіровоградській області можуть припинити свою роботу. Причина – не поновлений договір про закупівлю уранового концентрату між державною компанією "Енергоатом" та "Східним гірничо-збагачувальним комбінатом". Зупинка шахт означає, що 3,5 тисячі шахтарів залишаться без роботи, державний та місцеві бюджети недоотримають майже 700 млн грн, а підземні води області будуть забруднені через зупинку очисних споруд шахт.

Олександр Сагаль працює прохідником на Інгульській шахті 15 років. Прийшов працювати, коли йому було 25. На цій шахті працював його батько, обрав таку спеціальність і брат.

Батько відпрацював на Інгульській шахті 15 років. Він не хотів, щоб я теж був шахтарем, але я пішов проти його волі. Не пускав, бо знав наскільки це важка праця. Та потрібно було заробляти гроші.

Олександр під землею займається бурінням руди.

Я прийшов, молодий був. Все таке велике, важке. Все треба переносити вручну. Думав, не впораюсь, але навчився. В чому полягає моя робота: ми буримо, взриваємо та возимо руду. Працюємо на 395-му горизонті (метрів під землею,ред.) і вивозимо на 300-тий. Там його вантажать і відправляють на нуль, тобто на поверхню. Це дуже небезпечна робота. У мене травми були, але не на межі життя і смерті. Я не переживаю. Головне заробити гроші, щоб дітям було, що їсти.

Олександр керує бригадою з 15-х чоловік. Каже, разом перевиконують план з буріння, проходки і видобутку.

Я їм показую, як треба працювати. Вчу молодих, які приходять. Якщо я не буду нічого робити, то і вони не будуть. Одна із проблем шахти немає забезпечення. Треба, щоб людям було з чим працювати. Щоб ми не бігали, не шукали той кусок дроту, наприклад. Нам все потрібно: мастила, дизпаливо, запчастини. Цього дуже мало постачається немає грошей.

Робота на шахті важка, тому руйнує здоров'я, каже Олександр.

У нас уранове підприємство. Суглоби, спина, ноги... На все воно впливає. Але працюю. Налаштовувати себе потрібно на хороше. На погане не можна.

Прохідники працюють у три зміни: з 00.07 до 15.00, з 15.00 до 23.00, з 23.00 до 07.00. Через такий графік часто Олександр проводить вечори не з родиною.

Сьогодні у мене друга зміна. Жінка на роботі, діти в школі. Поїхав на роботу, вночі ліг спати о другій ночі, зранку прокидаюсь вже нікого немає. Так само і нічна зміна. Наніч пішов, зранку прийшов та ліг спати. Вони мене майже не бачать. Жаліються, що немає батька вдома ніколи. Дружині, звісно, не подобається, що я працюю на шахті, але підтримує мене, як може.

Втім, Олександр Сагаль говорить, що не хоче змінювати роботу. Тут у нього друзі, тут він має стабільний дохід. Якщо шахту закриють, будуть зі співробітниками перекривати дороги.

Половина моєї бригади молоді хлопці 25 років. Їм треба якось годувати свої сім'ї і жити далі. Де вони будуть шукати роботу? Вони звикли і хочуть заробляти тут. Я теж хочу, мені 40 років, і важко змінювати спеціальність. Якщо закриють, будемо дороги перекривати. Так що нехай готуються. Перекриємо всі напрямки з Кропивницького.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди