3-4 жовтня чехи голосували на парламентських виборах, які завершилися поверненням у премʼєрське крісло Андрея Бабіша. Він — олігарх, популіст і опонент "снарядної ініціативи для України", яку запропонував президент Чехії Петр Павел. Як зазначає Politico Europe, за підсумками цих виборів "може розширитися блок антиістеблішменту в серці Центральної Європи". Бабіш, хоча й не є відверто проросійським політиком, усе одно ідеологічно ближчий премʼєрам Угорщини й Словаччини — Віктору Орбану й Роберту Фіцо.
За результатами виборів, партія експремʼєра Чехії (2017-2021) та екскандидата у президенти країни Бабіша ANO здобула 34,5%. Крім того, до оновленого парламенту потрапила ультраправа партія SPD та ще низка партій з "екзотичними" назвами, як-от "Автомобілісти за себе" та "Пірати". Розповідаємо, яких змін варто очікувати після виборів у Чехії, зокрема — чого остерігатися Україні.
Екскомуніст, бізнесмен, прагматик
"Я хочу відновити нормальне управління державою. Люди знають, що ми досягли результатів: ми керували країною, як компанією", — зазначав Бабіш під час передвиборчої кампанії. Якщо оминути факт, що його перше премʼєрство, яке тривало з 2017-го по 2021 роки, запамʼяталося масовими протестами по всій країні, то Бабіш знає, що про каже. 71-річний політик — сьома найбагатша людина в Чеській Республіці, чий чистий капітал, за даними Forbes, становить 3,9 мільярда доларів. Ще в середині 19-х він став власником агрохімічного холдингу AgrofertЯк пише DW, Бабіш наводив кілька версій того, як саме він заволодів підприємством — і їх усіх об'єднує те, що вони є розпливчастими та неправдоподібними: аж надто раптовим виявився його економічний зліт., до якого нині входить приблизно 250 компаній по всьому світі.
Саме через свій бізнес протягом практично всієї своєї політичної карʼєри Бабіш мусив "відхрещуватися" від закидів щодо конфлікту інтересівУ 2017 році він передав свою холдингову компанію Agrofert в управління трастовій компанії. Пізніше суд визнав, що таким чином він лише приховував те, що залишався керівником бізнесу. У 2023 році через закон про конфлікт інтересів Бабішу довелось продати свої медіакомпанії, зокрема й MAFRA — одну з найвпливовіших чеських медіагруп.. У контексті свого бізнес-підходу до державного управління він відкрито називає себе "трампістом", а медіа, з огляду на його популістичні лозунги, радше порівнюють його з експремʼєром Італії Сільвіо Берлусконі чи нинішнім премʼєром Угорщини Віктором Орбаном. Роман Мака, чеський експерт з дезінформації та російського гібридного впливу на запитання Суспільного, чим Бабіш так імпонує чеському виборцю у своїй риториці, підтверджує: "він справжній популіст" і легко підлаштовує свої заяви до того, що хочуть почути виборці.
"Його партія ANOУ 2011 Бабіш заснував рух ANO, який є абревіатурою від "Акція незадоволених громадян", і водночас чеською мовою означає "Так". Відтоді найважливішим гаслом ANO є "Так, буде краще!". Найголовніша обіцянка партії з того часу — що її лідер Андрей Бабіш усе в країні виправить. ("Акція незадоволених громадян") починала свою діяльність як така собі політсила для малих підприємців, ліберальна. Потім вона, як пилосос, зібрала електорат від Соціал-демократичної партіїОдна з головних "історичних" партій у Чехії, заснована в 1878 році., яка була впливовою в Чехії, а зараз прийшла радше до консерватизму й націоналізму, — розповідає Мака. — Отже, в Бабіша немає жодних проблем із тим, що він одного дня каже ось це, а за кілька днів — уже щось протилежне. В нас є така приказка: ніхто не зможе вам дати більше, аніж Андрей Бабіш — наобіцяти. Він обіцяє, що все буде безкоштовно, ми все вирішимо, все зробимо. Життя у вас буде як за капіталізму, а працюватимете як за соціалізму".
Павел Гавлічек, науковий співробітник дослідницького центру "Асоціація міжнародних справ" у розмові з Суспільним підтверджує думку Романа Маки: "Бабіш і ANO уважно стежать за настроями в суспільстві, регулярно проводять опитування громадської думки з різних політичних питань і формують свою позицію на основі цих результатів". Крім того, таким чином Бабіш влучно обирає теми для боротьби з нинішньою владною коаліцією. Передвиборчі публічні виступи Бабіша були переважно спрямовані проти "системи" й "корумпованих політиків", він звертав увагу на некомпетентність та неефективність чинного політичного істеблішменту, те, як він нібито нехтує інтересами народу. Також Гавлічек звертає увагу й на інші сильні сторони Бабіша: він досвідчений політик, якого добре знають чехи й двічі обіймав посади у попередніх урядах — був міністром фінансів і премʼєром.
У цьому ж, правда, й слабкість експосадовця: перебування Бабіша у владному істеблішменті запамʼяталося численними скандалами. Один із найвідоміших — так звана справа Лелечого гнізда. Так називався оздоровчий курорт під Прагою, для якого Бабіш, використовуючи, ймовірно, шахрайську схему, намагався отримати субсидії від ЄС — вивівши компанію зі свого ж бізнесу Agrofert, аби та відповідала критеріям для отримання європейських коштів. Справа розглядається в чеському суді вже понад десятиліття і за цей час обросла ще й драматичними родинними подробицями: наприклад, виявилося, що Бабіш-старший використовував імʼя свого сина для махінацій без його відома, а коли той почав опиратися, назвав сина "психічно хворим".
Роман Мака пригадує ще один неприємний (хоча й не підтвержений Бабішем) факт із його біографії. "Перш ніж Бабіш став бізнесменом, він був, скажімо так, представником комуністичного режиму в Чехословаччині — співробітником секретної комуністичної поліції", — каже Мака. Справді, у Словаччині в судовому порядку було доведено, що Бабіш працював агентом чехословацької служби держбезпеки, мав позивний "Бурес" із 1982 року. Бабіш ці звинувачення заперечував, називаючи їх політичним замовленням.
"Найголовніше, що треба знати про Бабіша, — що він прагматичний політик і завжди був таким. Ми не можемо бути цілком впевнені, чи це залишиться на 100% і впродовж його потенційного наступного мандату. Але, на відміну від багатьох інших політиків — того ж Віктора Орбана — Андрей Бабіш не має жодного грандіозного порядку денного. У нього немає чіткої ідеології. Він орієнтується на думки громадськості й дотримується популізму, тому його партію і називають “всеохопною”. Але головною перешкодою для нього особисто є його приватні інтереси, які він також привносить у свою посаду. Зокрема, бути одним із провідних бізнесменів одночасно з політичною діяльністю", — підсумовує Павел Гавлічек.
Вибори гаманця й геополітики
Як відзначає Politico Europe, нинішні вибори у Чехії матимуть відчутний міжнародний вплив. По-перше, у контексті підтримки України — зокрема, українських біженців, яких Чехія за уряду чинного премʼєра Петра Фіали прийняла найбільше в ЄС у перерахунку на душу населення (понад 390 тисяч — ред.) та подальшого постачання озброєнь Україні. За нещодавніми підрахунками, загалом допомога Україні з боку нинішнього уряду Чехії становить 0,8% ВВП країни — це один із найбільших показників з-поміж країн ЄС.
2024 року Бабіш разом з угорським премʼєром Віктором Орбаном став співзасновником нового альянсу "Патріоти за Європу" в Європейському парламенті. Це стало значним відходом від ліберальної групи Renew, до якої він раніше належав. "Патріоти за Європу" критикують політику ЄС щодо міграції та зміни клімату й підтримують захист національного суверенітету. Бабіш заперечує, що поділяє проросійську позицію багатьох членів цієї групи, але не приховує: він хоче припинити чеську ініціативу, яка дозволила придбати мільйони артилерійських снарядів для України. Також він відмовляється підтримувати зобов'язання НАТО щодо значного збільшення витрат на оборону, зокрема щоби підтримувати Україну в довгостроковій перспективі.
Під час президентської кампанії 2023 року, в якій Бабіш програв чинному главі державі Петру Павлу, політик наголошував: він хоче бути президентом миру і "не втягуватиме Чехію у війну". "Я дипломат, а не солдат", — іронізував Бабіш над військовим бекграундом свого опонента, генерала й ексголови військового комітету НАТО. Павла Бабіш звинувачував у "роздмухуванні війни".
Критики Бабіша вважають, що його позиція може вплинути на загальну картину настроїв щодо України у Центральній Європі і долучити Чехію до компанії відверто проросійських урядів Угорщини й Словаччини. До того ж, застерігає Politico, вперше з часів падіння комунізму у 1989 році екстремістські партії, які виступають за вихід Чехії з ЄС та НАТО, можуть опинитися в коаліційній єдності з ANO або щонайменше пройти до парламенту. Втім, як зізнається в розмові з Суспільним Філіп Нерад, аналітик і директор з комунікацій аналітичного центру GLOBSEC, зовнішньополітичні питання значно менше турбують чехів на цих виборах, аніж більш прагматичні.
"Для більшості людей найважливіше — це гроші, економічні питання. Багато людей були розчаровані нинішнім урядом, який підвищив пенсійний вік. А ще на все зростають ціни. Це сталося через зовнішні причини: російську агресію в Україні, енергетичну кризу тощо — але для багатьох людей життя стало дорожчим, тому вони були незадоволені цим урядом, — пояснює він. — Нинішня опозиція, головним чином партія Бабіша, обіцяє, що багато речей стануть дешевшими. Він, мовляв, підвищить зарплати, знизить або знову підвищить пенсійний вік, збільшить пенсійні виплати. Гаманець зазвичай є найважливішим на виборах".
Бабіш представив чехам доволі амбітну економічну програму, де, як каже Нерад, пообіцяв "усім майже все" — тобто і вищі зарплати, і вищі пенсії, і при цьому зниження пенсійного віку з 67 до 65 років. "Але проблема в тім, що ніхто не знає, звідки він хоче взяти на це гроші, бо ці обіцянки обчислюються мільярдами крон. Бабіш лише каже, що буде "краще збирати податки", але цього недостатньо. Його економічний план доволі нечіткий", — додає аналітик. Але багато чехів додаткових запитань не ставлять, особливо покоління, що ностальгує за суспільними благами, які памʼятає з часів комунізму, додає Роман Мака. Це стосується і економіки, й позиції лідерів виборчих перегонів щодо російсько-української війни:
"Ми ще недостатньо вилікувалися від комунізму. Чехія жила в ньому ще 35 років тому, була окупована. Тут була радянська армія: останній радянський солдат покинув Чехію в 1991 році. І досі ми думаємо, що безпека й подібні речі даються безкоштовно і автоматично. Якщо ми будемо тут казати, що важлива підтримка України, і що треба виділити кошти на власну безпеку — натомість пролунає риторика, що ми не виділяємо грошей для своїх же пенсіонерів, для інших вразливих категорій, і все йде на війну. У цих питаннях легко маніпулювати суспільством. І це небезпечно", — каже Мака.
Навесні цього року Бабіш прямо заявляв: справжнє завершення війни в України він бачить не в наданні більшої кількості зброї Україні, а в дипломатії. При цьому він чітко називає Росію "агресором, який розвʼязав конфлікт". "Звісно, необхідно реагувати на поточні загрози, але стабільного миру можна досягти лише через дипломатію, готовність слухати та шукати компроміси", — наголошував Бабіш. Павел Гавлічек радить не називати Андрея Бабіша проросійським політиком, зокрема нагадує, що він мав конструктивні й "добрі" стосунки з президентом Зеленським, ще коли був при владі минулого разу.
Яким буде новий парламент
Великою мірою на формування позиції щодо України нового чеського уряду може вплинути склад нової владної коаліції. Хоча ANO здобули перемогу, але все одно недостатню кількість мандатів для формування парламентської більшості (для неї необхідно мати 101 мандат, в ANO - 80, - ред.). На наше запитання, який формат нової коаліції наразі найімовірніший, Роман Мака каже: “Найімовірніший сценарій такий, що ми не знаємо, що буде”. Досі владну коаліцію складав блок Spolu (“Разом”) чинного премʼєра Петера Фіали, який обʼєднує три правоцентристські та ліберально-консервативні партії, а також Альянс “Пірати та старости”Ідеться про партію STAN — центристську ліберальну партію, яка зосереджена на муніципальній політиці, має своїх представників у обох палатах чеського парламенту та в європейському парламенті..
“Пірати”, щоправда, вже вийшли з нинішньої владної коаліції і “знайшли своє місце між владою і опозицією”, як каже Мака. “Це була незначна політична сила. На останніх виборах чотири роки тому вони отримали лише чотири місця. Але тепер “Пірати” досить добре зміцнили свою виборчу позицію. Це була успішна кампанія для них”, — пояснює Гавлічек. За підсумками виборів “Піратська партія”, яка йшла на вибори в альянсі із “Зеленими” набрала 8,97%.
Чи не найяскравіший учасник цих виборів — партія SPD (“Свобода і пряма демократія”), яка балотувалася в союзі з кількома меншими ультраправими партіями, отримала 7,78%. SPD - це ультраправа партія, яка виступає проти ЄС та НАТО й просуває антимігрантські настрої.
Парадоксально, що при цьому лідером SPD є Томіо Окамура, який народився в Токіо й має наполовину японське походження. У серпні чеська прокуратура висунула Окамурі та самій партії обвинувачення в розпалюванні ненависті через передвиборчі плакати партії, розміщені під час кампанії до регіональних рад і Сенату. На одному з плакатів було зображено темношкірого чоловіка з ножем і в закривавленій сорочці поруч із гаслами: “Проблеми в медицині не вирішать “імпортні хірурги” та “Стоп міграційному пакту ЄС”. Інший плакат показував двох ромських хлопців із цигарками й текстом: “Кажуть, що ми маємо ходити до школи, але нашим батькам це байдуже” і “Підтримка – лише для сімей, чиї діти відвідують школу”.
“Андрей Бабіш не має добрих стосунків з лідером ультраправої партії Томіо Окамурою. Вони пересварилися під час минулої президентської кампанії, в якій Окамура відмовився підтримати Бабіша у другому турі президентських виборів”, — каже Гавлічек, пояснюючи, чому SPD — небажаний коаліційний партнер для переможця виборів.
“Партія Томіо Окамури — суто пропутінська. Запитуєш її представників: “Росія — агресорка?” Вони кажуть: “Ну, це не так ясно, не чорно-біло”. Вони прагнуть, щоби підхід Бабіша був таким: для України грошей недостатньо, бо їх бракує і для наших людей. Вони вважають, що військова допомога для України тільки розпалює цю війну ще більше, і в ній винен Захід, адже допомагає Україні — але не винен агресор, який щодня бомбить міста й людей. При цьому вони запевняють, що хочуть миру та переговорів, але ніколи не скажуть: “Росія — агресорка, вона має повернутися до себе додому й тоді завтра буде кінець війні”, — каже Роман Мака.
“Водночас “легким уловом” для Бабіша буде нещодавно створена партія “Автомобілісти за себе”. Це невелика політсила, але це люди з досить подібними поглядами"Автомобілісти" — це правопопулістська та євроскептична партія., як в ANO: у Європейському парламенті вони сидять у тій же секції “Патріотів за Європу”. Тож це природні союзники для нього. Якщо вони увійдуть до парламенту (“Автомобілісти” набрали 6,77% і потрапили до парламенту, — ред.) — певно, будуть найлогічнішим партнером для Андрея Бабіша. Але навіть із ними голосів буде недостатньо, щоб сформувати робочу більшість. Тож у цьому сенсі точно знадобиться ще один партнер”, — каже Гавлічек.
Філіп Нерад каже про ймовірність ще одного варіанту, який може бути вигідним для ANO: “Я гадаю, що Бабіш віддав би перевагу своєму уряду меншості з парламентською підтримкою [ультраправих та “Автомобілістів”], а не їхньому єднанню в коаліцію. Тоді він міг би винагороджувати ці партії за їхню підтримку в парламенті певними функціями в ньому, у певних державних фірмах та інституціях, — пояснює Нерад. — Бабіш — політик, який любить керувати справами, тримати все під контролем і все вирішувати. У своїй партії він бос, його голос найпотужніший. А в коаліційному уряді доведеться домовлятися з партнерами. Бабіш уже мав такий досвід і йому це не дуже подобалося”.
