Уже понад два роки під арештом перебуває Нестор Шуфрич — старожил української політики та чинний народний депутат, обираний від проросійської "Опозиційної платформи — За життя". У вересні 2023 року СБУ оголосила Шуфричу підозру в державній зраді.
Слідство закидає політику, що в 2021 році він виконував вказівки Володимира Сівковича, заступника Ради національної безпеки й оборони часів президентства Віктора Януковича, який після перемоги Майдану втік до Росії та, як вважає СБУ, був завербований ФСБ.
Пізніше Шуфрича запідозрили ще й у "фінансуванні дій, вчинених із метою повалення конституційного ладу та зміни меж територій". Так слідство розцінило те, що компанія депутата заплатила за охорону земельної ділянки в окупованому Криму фірмі, яка підпорядковується Росгвардії.
Шуфрич провини в обох злочинах не визнає та стверджує, що його переслідують через політичні мотиви. 24 вересня Шевченківський суд Києва почав розглядати його справу по суті.
Суспільне розповідає, як саме, за версією слідства, Шуфрич працював на Росію та як депутат доводить протилежне.
Чат із втікачем
24 вересня 2024 року, Шевченківський суд Києва. Родичі та члени команди Нестора Шуфрича заходять до зали засідань. Депутат, посміхаючись, махає їм рукою зі скляного боксу для підсудних, оточеного нацгвардійцями. Тиждень тому виповнилося два роки відтоді, як він опинився під арештом. 15 вересня 2023-го СБУ приїхала з обшуком до його маєтку в Кончі-ЗаспіІсторична місцевість на півдні Києва, де розташовані елітні маєтки багатьох українських бізнесменів та політиків. та оголосила підозру в державній зраді, а згодом ще й у "фінансуванні зміни дій, вчинених із метою зміни меж території України". Крім того, в січні 2025 року президент Володимир Зеленський застосовував до депутата ще й персональні санкції.
Прокуратура передала справу Шуфрича до суду ще минулого літа. Понад рік тривала стадія підготовчого засідання, і 24 вересня суддя Олексій Глянь нарешті оголосив про розгляд справи по суті. Прокурор Ігор Іванцов почав оголошувати обвинувальний акт — документ, в якому слідство описує, хто, як і коли вчинив злочин.
Судячи з нього, обвинувачення Шуфрича у державній зраді базується на його листуванні в Telegram із Володимиром Сівковичем, народним депутатом трьох скликань від "Партії регіонів". Під час президентства Віктора Януковича з 2010 по грудень 2013 року Сівкович був заступником голови Ради національної безпеки оборони. Після перемоги Євромайдану він залишив Україну. Невдовзі Генпрокуратура запідозрила його в участі в силовому розгоні протестувальників та оголосила в розшук.
Після повномасштабного вторгнення, у липні 2022 року СБУ оголосила Сівковичу ще одну підозру — в державній зраді. За версією слідства, він належить до шпигунської групи, створеної 9-м управлінням департаменту оперативної інформації 5-ї служби ФСБ. Вона, зокрема, "здійснювала інформаційно-психологічні операції на території України, метою яких була дестабілізація суспільства та загострення протистояння між політичними силами держави". Як стверджує СБУ, завданням Сівковича було вербувати впливових людей на території України, щоб ті "впливали на суспільну думку та важливі процеси у державі в інтересах Росії". Зокрема, за даними слідства, Сівкович ще в 2019 році завербував колишнього голову кримського управління СБУ Олега Кулініча, якого наразі теж судять за звинуваченням у держзраді. У квітні 2023 року Держбюро розслідувань оприлюднило записи, на яких, за даними слідства, Сівкович просить Кулініча вплинути на кадрові рішення всередині СБУ.
Прокуратура вважає, що "не пізніше липня 2021 року" Сівкович, "будучи достовірно обізнаним із проросійськими поглядами Шуфрича, озвучив йому план ФСБ щодо дискредитації військового та політичного керівництва". За словами прокурора Іванцова, Шуфрич погодився і його завданням було "поширювати в ЗМІ інформацію, а також робити офіційні звернення щодо діяльності українських силових відомств з метою звільнення їхніх керівників в інтересах РФ".
За версією слідства, 9 липня 2021 року Сівкович відправив Шуфричу в Telegram текстовий файл "Про вчинення КП-1". Документ містив проєкт звернення з вимогою відкрити кримінальне провадження щодо посадовців Головного управління розвідки та Офісу президента, які можуть бути причетними до викрадення з Молдови колишнього судді Дніпровського районного суду Києва Миколи Чауса. Останньому в 2016 році оголосили підозру в тому, що він взяв хабар у 150 тисяч доларів. Його не змогли одразу взяти під варту й невдовзі суддя опинився в Молдові, де попросив політичного притулку. Згодом молдовська влада йому відмовила, і в квітні 2021-го його викрали в Кишиневі. Тоді видання "Слідство.інфо" з посиланням на джерела в молдовській поліції повідомляло, що, імовірно, суддю викрали українські розвідники й вивезли в Україну машиною з дипломатичними номерами. Невдовзі Чаус знайшовся в Україні за загадкових обставин. В самих шортах він прийшов до сільради села Мазурівка на Вінниччині, після чого його затримали працівники СБУ. Фото напівоголеного судді тоді розлетілося мережею.
11 липня 2021 року Шуфрич відповів Сівковичу в месенджері: "Это я оформляю как депутатский зарытТак вказано в обвинувальному акті. Вочевидь, мова про депутатський запит.!!". Таким чином, за версією прокуратури, він "погодився на виконання завдання Сівковича". 13 липня нардеп скинув у чат "зображення депутатського запиту до генерального прокурора" про те, чи відкрито кримінальне провадження щодо викрадення Чауса". 16 липня цей запит, а також аналогічні запити до РНБО та Державного бюро розслідувань було оголошено у Верховній Раді, після чого їх за підписом спікера скерували до адресатів. Того ж дня Шуфрич скинув Сівковичу відео оголошення цих запитів, чим, за даними слідства, "підтвердив виконання поставленого Сівковичем завдання".
В обвинувальному акті йдеться, що пізніше Сівкович також скинув проєкти запитів щодо викрадення Чауса до керівників розвідки, прикордонної служби та поліції. Шуфрич відправив ці запити й у вересні надіслав Сівковичу скан відповіді на один із них.
Також Сівкович надіслав Шуфричу повідомлення з текстовим файлом під назвою "Довідка про виклик Ч. (Чауса — авт.) у 2016 році. Тези". В обвинувальному акті йдеться, що цей файл "містив відомості, які дискредитують керівництво Офісу президента України, ГУР, Служби зовнішньої розвідки та Офісу генерального прокурора". На думку слідства, Сівкович хотів, щоб Шуфрич коментував ситуацію з Чаусом на основі тез із цього файлу.
12 липня Сівкович написав нардепу: "Прессрелизы по запятую брось плиз". У обвинувальному акті написано, що так "він наказав надати відеозаписи виступів на виконання поставленого завдання".
Пізніше Шуфрич відправив відео зі своїми виступами на телеканалах "Перший незалежний", "НАШ", "Україна 24" та "Росія-1". На думку слідства, у промовах на цих відео Шуфрич "акцентував суспільну увагу на подіях у державі, висвітлити які поставив завдання Сівкович". Зокрема, на думку обвинувачення, політик "звинувачував президента України в політичній неспроможності, непрофесійній кадровій політиці та ескалації конфлікту через відвідування останнім військових у зоні АТО".
Прокуратура вважає: виконуючи завдання Сівковича, Шуфрич був "агентом впливу російських спецслужб і сприяв їхній підривній діяльності в Україні". А саме, на думку слідства, він "завдав шкоду державній та інформаційній безпеці, дискредитував керівництво країни та формував суспільну думку серед громадян України на користь РФ".
"Я не відрікаюсь, що я з ним спілкувався"
Шуфрич протягом усіх двох років заперечує звинувачення. Він підтверджує, що дійсно давно товаришував та листувався з Сівковичем. Але, наполягає, що це було звичайне спілкування двох давніх знайомих і вказівок він ніколи не виконував.
"Я не відрікаюсь, що я з ним спілкувався. Я його знаю 20 років. Я з ним працював в уряді: він був віцепрем'єр-міністром, я був міністром. Я з ним працював у секретаріаті Ради національної безпеки і в трьох скликаннях Верховної Ради України ми були народними депутатами. І, до речі, ще до сьогоднішнього дня суд не встановив що він є зрадником і агентом ФСБ, тільки про це говорять", — сказав Шуфрич на суді, коментуючи обвинувальний акт.
Депутат звернув увагу, що СБУ оголосила Сівковичу підозру в держзраді тільки в 2022 році, а він спілкувався з ним до цього й не міг знати, що той співпрацює з ФСБ. Шуфрич заявляє: якщо СБУ знала про роботу Сівковича на ворожу спецслужбу, то мала його попередити, щоб він був обережний.
Водночас захист стверджує, що листування Шуфрича з Сівковичем, яке лягло в основу обвинувачення, слідство сфальсифікувало. За словами адвоката Віктора Карпенка, СБУ знайшла це листування на флешці під час обшуку в іншій справі — ексголови СБУ Криму Кулініча. Тому, на думку захисту, цей доказ неналежний.
Але Шуфрич наполягає, що навіть якби це листування було справжнім, воно не доводить, що він робив щось незаконне. На думку політика, йому закидають те, що він просто виконував свої депутатські обов’язки — зокрема, відправляв депутатські запити.
"Йдеться про просте питання: депутатський запит із приводу того, чи є кримінальне провадження стосовно судді Чауса, якого в доволі непритаманний спосіб знайшли в Вінницькому лісі — в спідньому. А я не хочу, щоб суддів України в спідньому знаходили в наших лісах, і в закордонних лісах теж. Це погана практика: суддів возити за кордон в один бік в 16-му році, потім в 21-му в інший бік, а потім у спідньому знаходити в лісі", — сказав Шуфрич.
Він заперечує, що відправляв ці запити за завданням Сівковича. Також депутат наполягає, що не узгоджував із ним свої виступи в ЗМІ. За словами Шуфрича, в інтерв’ю, які фігурують в справі, він виступав за те, щоб продавати воду з Дніпра в окупований Крим, вимагав розслідувати втрату півострова в 2014 році, критикував владу за неефективну боротьбу з епідемією ковіду та переповідав звіт ОБСЄ про відсутність на Донбасі регулярних військ Росії з 2016 по 2021 роки.
"Жодна моя позиція не узгоджувалась ні з ким: ні в Брюсселі, ні в Вашингтоні, ні в Москві. Це була моя позиція. За кожне слово я готовий нести персональну політичну відповідальність!" — сказав Шуфрич.
Охорона від Росгвардії
Поки що прокурор оголосив тільки першу частину обвинувального акту щодо державної зради. Але у справі є ще другий епізод — щодо "фінансуванні зміни меж кордонів України". До нього прокурор ще не дійшов, але його викладено в одному з попередніх рішень у справі.
Цей епізод стосується родинного маєтку Шуфрича в курортному селищі Сімеїз окупованого Криму. Раніше на його місці був дитячий протитуберкульозний санаторій імені Баранова. У 2000-х роках заклад закрився й згодом там побудував маєток проросійський політик Віктор Медведчук. У 2012 році, за два роки до анексії Криму Медведчук разом із дружиною, телеведучою Оксаною Марченко, приймав там президента Росії Володимира Путіна.
За даними проєкту "Схеми", у 2013 році частину цієї території в Медведчука придбала компанія "Авто Бізнес Груп". Вона належить офшору батька Шуфрича, зареєстрованому на Британських Віргінських островах. Компанія отримала ділянку по сусідству з маєтком Медведчука із недобудованим будинком. Сам політик підтвердив Суспільному, що землю купила його родина, але каже, що продавцем був другий президент України Леонід Кучма, а Медведчук лише посередником.
Після окупації Криму родина Шуфрича зареєструвала в Москві компанію "Естейт холдинг груп" та перереєструвала на неї ділянку в Сімеїзі. Але зараз ця земля їм уже не належить. До повномасштабної війни Шуфрич виступав за зближення з Росією, але в 2022-му дії Кремля засудив. У лютому 2023 року голова окупаційного парламенту Криму Володимир Константинов заявив, що майно Шуфрича та його компанії "Естейт холдинг груп" буде націоналізовано, тому що він перебуває в числі "іноземних громадян, які здійснюють недружні дії щодо Росії".
Претензії українського слідства щодо цієї ділянки стосуються події 2016 року. Тоді "Авто Бізнес Груп" найняла для охорони об’єкта держпідприємство "Охрана", яке підпорядковується Росгвардії. Фірма політика заплатила за послуги 648 763,06 рублів (252,1 тисячі гривень). На думку слідства, тим самим Шуфрич профінансував "незаконне збройне формування, діяльність якого полягала в насильницькій зміні та поваленні конституційного ладу, захопленні державної влади, зміні меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України".
Юридичним супроводом "Авто Бізнес Груп" займався адвокат Віктор Литвиненко, який працював на Шуфрича з 2002 року. У лютому 2023-го СБУ провела в нього вдома обшук у цій справі. Він дав свідчення проти Шуфрича, через що слідчі звільнили його від кримінальної відповідальності. У відповідь нардеп подав на Литвиненка скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області за те, що той розголосив адвокатську таємницю. У відповідь комісія позбавила Литвиненка адвокатської ліцензії на рік, але нещодавно суд скасував це рішення.
За версією слідства, Шуфричу допомагав управляти кримською ділянкою його давній друг та помічник В'ячеслав Черепаня. Йому теж оголосили підозру в "фінансуванні насильницької зміни конституційного ладу". Він вини не визнав, Черепаню судять разом із Шуфричем. У квітні 2024 року його заарештували, але в лютому 2025-го він вийшов під домашній арешт.
Версія захисту
Шуфрич не визнає провини і в другому епізоді. Його захист наполягає: у справі немає договору між компанією-власником ділянки та охоронною фірмою, а також документів про платежі. Тому адвокати вважають факт оплати недоведеним.
Шуфрич каже, що за охорону ділянки відповідав колишній директор "Авто Бізнес Груп" Сергій Гринь, який помер за кілька років до оголошення підозри. За словами депутата, у справі є листи Гриня, які доводять його невинуватість. У листі до юриста "Авто Бізнес Груп" Литвиненка від 13 квітня 2016 року Гринь запропонував підписати договір з підприємством "Охрана". Через п’ять днів він у ще одному листі він написав: "Минулого тижня підписав договір на охорону об'єкту. Як я попередньо повідомляв, він нічим не відрізняється від аналогічного у сусідів. В договорі фігуруємо як замовник без визначення юридичної особи. Я прийняв таке рішення, бо не отримав від вас інструкцій, хто буде платником: київська чи московська фірма".
У травні директор надіслав юристу Шуфрича ще одного листа з текстом: "За вашим дорученням минулого тижня займався питанням охорони об'єкта. Державну службу охорони проінформував стосовно скасування доручення договору з 1 червня. Питань немає. Єдине, треба підготувати офіційний лист".
Шуфрич каже: це листування підтверджує, що підписання договору з підприємством "Охрана" було ідеєю покійного директора. Коли власники ділянки дізналися про це, вони одразу наказали йому розірвати контракт і доручити охорону приватній фірмі.
Водночас, Шуфрич не вважає підписання договору з підприємством "Охрана" незаконним. На думку його захисників, українське законодавство 2016 року цього не забороняло. Стаття "передача матеріальних ресурсів незаконним воєнізованим формуванням на окупованій території" з’явилася в Кримінальному кодексі лише у 2022 році, але вона не має зворотної сили.
Те, що прокуратура прирівняла сплату за охорону земельної ділянки до фінансування повалення конституційного ладу, захисники Шуфрича вважають неправильним і планують доводити це під час судового розгляду.
Процес продовжиться 30 вересня. Очікується, що на цьому засіданні прокурор дочитає обвинувальний акт, а судді вирішуватимуть, чи продовжувати Шуфричу арешт.
