9 березня 2001 року силовики остаточно придушили акції протесту "Україна без Кучми". Про події 20-річної давнини та причини протестів в ефірі Українського радіо розповів один з організаторів та учасників акції "Україна без Кучми" у Києві, політв’язень у "справі 9 березня" Микола Ляхович.
Ситуація в Україні початку "нульових"
“Якщо згадати 1999-2000 роки, другий прихід Кучми, то багато людей щиро за нього проголосували, тому що повірили в нового Кучму. Але це був не новий, а оновлений Леонід Данилович, який почав з ще більшим розмахом організовувати комуно-олігархічні схеми. Він змінився в той бік, в який чекав від нього олігархат, зароджений, власне, при кучмізмі. Це не могло не відобразитися на соціальному чи економічному стані пересічного громадянина”, – розповів Микола Ляхович.
Він пригадує, що на українській периферії дійшло до того, що люди не бачили грошей готівкою: “Вони жили за рахунок обмінів і записували, хто кому що заборгував. Люди були надзвичайно озлоблені”.
Про об'єднання політсил проти Кучми
Ляхович зауважив, що об'єднання політичних сил для супротиву політиці Леоніда Кучми розпочалося ще до резонансного скандалу з "плівками Мельничука".
У листопаді 2000 року лідер Соцпартії Олександр Мороз оприлюднив «плівки майора Мельниченка» — записи з кабінету президента Кучми, що давали підстави звинуватити його у замовленні викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
“Десь за місяць до того, як оприлюднили плівки Гонгадзе, “Соціалістична партія” почала проявляти у всіх регіонах активність щодо об’єднання навколо соціально-економічних проблем. І ліві, і праві тоді максимально об'єднувались, бо всі були голодні та роздягнуті. Єдині, хто не долучався, – це комуністи. Це зумовлено тим, що долучались націоналісти і комуністи "включали" принциповість. Крім того, на той час комуністи були вже банальними фріками Кучми, які повністю контролювались кучмівським режимом, і їхнім завданням було провокувати конфлікти”, – пригадує Ляхович.
Про "злив" акцій протесту
Микола Ляхович переконаний, що лідери "злили" акції протесту після досягнення домовленостей з Кучмою, ще до 1 березня. За його словами, представники "Соцпартії" погодились, що не чинитимуть спротиву, і "з комунальними службами приходять міліцейські підрозділи і просто всіх акуратно виносять”.
Як додав він, далеко не всі лідери підтримували ідею супротиву силовикам 9 березня
“Треба було поставити якусь крапку. Ті, хто приймали в Координаційній раді стратегічні рішення, дуже сильно боялись. Були радикальніші люди, як Степан Хмара чи Левко Лук’яненко, які хотіли, щоб ми вийшли масово і дійсно не пустили Кучму. Частина одразу злякалась і почала задкувати. Від соціалістів приходили люди, які взагалі намагались нас вмовити, щоб 9 березня ми нікуди не виходили. Але ми пішли”, - розповів Микола Ляхович.
Він зауважив, що багато хто думає, що бійки почались від УНА-УНСО чи інших праворадикальних організацій, але, за його словами "насправді бійки почались біля пам’ятника Шевченка зі студентами, бо їх не пропускали, вони пробували проштовхнутись і їх почали бити”.
Читайте також
- "Донкіхотська сутність". Колеги та близькі згадують про Георгія Гонгадзе
- Чому "плівки майора Мельниченка" не стали доказами у справі Гонгадзе
