Примітка: у цьому репортажі Суспільного з міста Родинське під Покровськом показано, як військові під час комунікації між собою використовують цифрові шифри. Кожне число означає різні обʼєкт чи подію: населений пункт, підліт FPV-дрона, пуск КАБу на напрямку, евакуаційну машину тощо. З міркувань безпеки військових, справжні цифри замінено на вигадані. Решту ж викладено без змін.
Описані в репортажі події відбулись у середині липня 2025 року.
Підірваний хаммерМова про військову версію позашляховика – Humvee. Раніше США у рамках військової допомоги надали Україні тисячі таких автівок. Для зручності надалі називатимемо автомобіль так, як його кличуть військові – хаммером. із привареною металевою антидроновою сіткою лежить передом униз посеред порожньої вулиці. Від цієї точки до вказаної на карті DeepStateВолонтерський проєкт, який у співпраці з Міноборони показує зміни на карті бойових дій. сірої зони — менш ніж 2 кілометри, до червоної — менш ніж 5. У багажнику позашляховика купою лежать міни для скидів, ящики з боєкомплектом, дрони, вода, картонні коробки з різним батареями, стяжками та іншим майном. Майже все неушкоджене. Окрім екіпажу.
Менш ніж пару хвилин тому гул хаммера, який мчав вулицею, перервав сильний звук вибуху. Автівка наїхала на протитанкову міну — одну з кількох, що лежали поперек вулиці, прикриті свіжим зеленим листям. Звідки на цій вулиці взялися міни — невідомо, адже ще за пару годин до підриву їх там не було.
Пʼятеро військових, що були в хаммері, лежать вздовж узбіччі вулиці по кущах. Попри те, що вони закривавлені, дезорієнтовані та з травмами різного ступеня тяжкості, усі живі. Один накладає на зламану ногу турнікет, інший витирає кров з обличчя й намагається сфокусувати погляд. До поранених біжать бійці спецпідрозділу "Омега". Їхня позиція — найближча до місця підриву.
Гроб, Угольок, Матвєй, Крим, Сармат і Прапор повністю екіпірувалися протягом хвилини після того, як пролунав вибух. Прапор із рацією лишився на позиції, решта побігли до хаммера, роззосередилися довкола, аби контролювати небо і будь-який зайвий рух — і почали допомагати пораненим.
— Прапор, Прапор, над вами під*р-мавік, ви зараз будете в під*р-стрімі, — повідомляє в рацію голос розвідника.
— Плюс, прийняв, — каже Прапор і одразу гукає своїм. — Під*р-мавік!
Пораненим допомагають встати. Перший із них стрибає на одній нозі, друга без кросівка, він не може на неї ступити. В іншого скривавлена голова. Ще один, здається, не розуміє, що відбувається.
— Американець? — питає його Угольок.
— Ноу, британський, — відповідає йому той.
Усі біжать в бік укриття. За їхніми спинами лягають міни. "П*дар-стрім" — геть не те кіно, в яке хочеться потрапити.
Десятьма годинами раніше у кілзоніКілзона — ділянка від лінії зіткнення до близько 20 кілометрів углиб, де через активність дронів та інших видів зброї противника практично одразу помічають — і намагаються знешкодити.
Родинське — містечко на півдорозі від Покровська до Добропілля. Ще рік тому це було прифронтове, але доволі спокійне поселення. З початку липня фронт підкотився сюди так близько, що заїхати в містечко й не натрапити на FPV-дрон майже нереалістично. Залежно від специфіки, дрони можуть залітати вглиб від фронту до 20 кілометрівУ вказаному районі станом на липень 2025-го.. Таким чином Родинське швидко стало частиною добропільського напрямку, оскільки саме через це містечко пролягає основний логістичний маршрут Сил оборони від Добропілля до Покровська. Від цієї дороги до лінії бойового зіткнення — менш як 7 кілометрів.
Аби дістатися з Добропілля до Родинського, рошелюКанадський бронеавтомобіль Roshel Senator. Україна отримує їх як військову допомогу від канадійського уряду. Він уже став загальною назвою. треба менше 10 хвилин. Але час розтягується. Щойно в небі зʼявляється натяк на виліт російського FPV по маршруту бронемашини, екіпаж спішується в будь-якій прикритій деревами місцевості й чекає. Небо контролюють постійно — це вже стандарт роботи на цьому напрямку для Першого загону Центру спеціального призначення "Омега" Національної гвардії України.
Бійці "Омеги" Прапор і Сармат ведуть нас вузькими вуличками міста до своєї позиції на східній околиці Родинського. Далі тільки шахта, терикон і густа зелень, крізь яку до міста вже намагалися проходити росіяни. Біля входу в підвал поряд із позицією нас зустрічає побратим Сармата і Прапора — Крим. Цивільних у цьому будинку давно немає.
Прапор — командир розрахунку. Він каже, що не памʼятає, що таке цивільне життя, бо фактично 13 років зі своїх 31, відколи пішов у військо, його не мав. Служив в АТО, раніше працював і в штабі, й на бойових завданнях. Тепер більше на бойових.
Сармат мобілізувався невдовзі після початку повномасштабного вторгнення й спершу тренувався на снайпера. Працював на різних напрямках, в тому числі й на Луганщині, в інших бригадах. А на Донеччині — вже з "Омегою".
Крим ніколи не жив у Криму. Його бабусю, кримську татарку, в 1944 році депортували з півострова. Родина повернулася в Україну на початку 1980-х, але тоді в Криму не прописували й придбати житло було неможливо. Сімʼя оселилась на материку, на півострів повернулась тільки бабуся. Крим приїжджав до неї на літо. Він мріє повернутися до Ак-Кая, Білої скелі на сході Кримських гір.
"Прапор", Сармат і Крим — бійці мінометного розрахунку "Омеги".
— Дивіться, міномет стоїть замаскований поки. Таке, що роботи немає, буває дуже рідко. Щодня ціль знаходиться. Як буде наказ працювати, будем працювати. Цивільні тут є, але в підʼїзді вже ніхто не живе. Ми спілкуємося по рації шифрами, тому просто запамʼятайте цифри, що означають підліт FPV — це 111, розвідувального дрона — 222. КАБ на Родинське — це "вогник на 911". Коли чуєте щось по рації з цих шифрів, по можливості — в укриття, — спокійно пояснює Прапор.
Часом на самій позиції буває безпечніше, ніж в дорозі до неї. Бійці "Омеги" під час руху використовують РЕБ, інформування, виставляють власне ППО. Все через дрони.
— Я зустрів повномасштабне вторгнення на сході й коли ми там уперше побачили FPV, подумали, що це такий комар великий, — каже Прапор. — Ми більше за артилерію переживали. Зараз у моменті руху вже боїшся не так артилерії, як різних дронів, які реагують швидше і яких у противника багато. Вони патрулюють наші логістичні шляхи. Та якщо дотримуватись правил і протоколів, то можна принаймні мінімізувати втрати серед особового складу. У нас це виходить. Не завжди на 100 відсотків, але виходить.
Коли розвідка повідомляє, що фіксує рух росіян і потрібен міномет, Прапор командує заряджати. Крим і Сармат одягають екіпірування, виходять на вулицю. Ледь вони встигають повернути за ріг, як із дискордуЗахищений чат Discord, яким за наявності інтернету користуються військові. Первинно створювався для геймерів. лунає голос:
— Увага, увага, 111 на 911, 111 на 911.
FPV дзижчить, ніби великий комар і з ляскотом приземляється приблизно за 100 метрів від позиції. А слідом:
— Увага, увага, вогник на 911, вогник на 911.
Шурхіт авіабомби розсікає повітря. КАБ лягає приблизно за кілометр, вибухова хвиля зносить скло в будинках на вулиці. За першим КАБом летить другий. Пил летить в обличчя, а Сармат і Крим вже знімають з міномета маскування й починають заряджати. В дискорді запитують:
— Ви в укритті чи біля міномета?
— Біля міномета, — відповідає Прапор.
— По готовності — доповідь.
— Ми готові, — передає в рацію Сармат.
— Вогонь, — командує Прапор. Міномет підстрибує на місці й міна летить.
— Кабачок у небі, — говорить Сармат. — Прапор, якщо є "очі", можемо працювати далі.
"Очі" — це розвідувальний дрон, який спостерігає, чи влучила міна в ціль, чи був розрив і чи потрібно ще.
— Плюс, вогонь, — командує Прапор.
— Взагалі чітко й туди, куди потрібно, — каже голос "очей" у дискорді. — Повторіть один.
— Повторні вогники на 911, увага, увага.
— Плюс, вогонь, — командує далі Прапор у рацію. Сармат із Кримом продовжують заряджати гармату. Від чергового КАБу стіни укриття дрижать так, що сиплеться штукатурка.
— Є розрив, давайте поки в укриття, — каже голос у дискорді.
Сармат і Крим повертаються, маскують міномет і спускаються в підвал. Знімають броню, з обох стікає піт. День дуже спекотний. Із вулиці, на горизонті праворуч видно високий чорний димовий гриб. Ліворуч — такий самий.
— Підвал вбереже від осколків FPV. КАБ? Не бачу причин боятися КАБів, — каже Прапор. — Він або пролетить повз, або прилетить сюди й тут уже не думаю, що й підвал поможе.
Рожева кімната
На іншій позиції поряд працюють Угольок, Гроб і Матвєй. Їхній гранатомет визирає з вікна рожевої кімнати. Колись це була дитяча для дівчинки. Тепер тут ніхто не живе. Вікна немає, штори звисають з карнизу. Дітей у Родинському офіційно не лишилось, будинок давно порожній. У рожевій кімнаті стоїть ручний гранатомет і чекає на команду.
Угольок — командир розрахунку RDS40Гранатомет виробництва турецької компанії Repkon Defenсe.. Гранатомет дивиться в бік терикону. Шахта "Родинське" — важлива висота. Якщо туди зайдуть росіяни, їм відкриється шлях до міста. У місцевих чатах вже були повідомлення, що в Родинське заходила російська ДРГ, але підтвердити це офіційно ніхто не може.
Коли в кущах і чагарниках фіксується рух, Угольок і Матвєй піднімаються до гранатомета й чекають на команду. На рації працює Гроб. Він передає координати руху Угольку й Матвєю, ті наводять приціл.
— Взагалі, він працює на ближчих відстанях за міномет, вони не мають бути так поруч, але вже як є, — пояснює Гроб. — Умовно, якщо працює гранатомет, то рух противника спостерігається в менш ніж за три кілометри від позиції. Тобто ситуація вже набагато складніша. Це очевидно.
— Угольок, ви навелись? По готовності вогонь, — лунає у дискорді.
— Плюс, — відповідає Гроб і повідомляє в рацію Угольку. — Вогонь, вогонь.
RDS40 вистрілює кілька черг. Жовті гранати вилітають у бік шахти. Патрони з дзенькотом падають на підлогу рожевої кімнати. На відміну від мін, розриви гранат чути набагато чіткіше. Ніби на сусідній вулиці вибухає феєрверк.
— Чую розриви, — кажуть у дискорді.
— Ми теж, — усміхається Гроб.
— Молодці. Спробуйте повторити трохи далі.
— Я зараз спробую припідняти гранатомет і вистрілити далі, ніж він розрахований, — говорить Угольок. — Це трохи неправильно, так робити. Невідомо, чи буде в цьому сенс, бо нормально прицілитися вже не вийде. Максимум гранатомета — 2 кілометри, ми спробуємо на 3. І ще одне, — додає. — Моє лице не показувать. Мама вже три роки думає, що я на полігоні.
— Вогонь-вогонь, — передає Гроб на позицію і Угольок знову вистрілює кілька черг.
— Плюс, пішло, є розриви. Спостерігаємо.
— Тільки що два тіпа на елекросамокатах проїхали по терикону.
— Наші чи ні?
— Наші.
— Угольок, просять повторити.
— Плюс-плюс. Вогонь-вогонь.
Дорогою, що видно з вікна, постійно їздить техніка. Доки розрахунок відстрілюється, в бік терикону впевнено мчить сірий джип, навіть не намагаючись сховатися.
— Увага, увага, вогник на 555, вогник на 555, — передають цифровий шифр у дискорді.
— 555 — це Родинське? — питає Гроб.
— Ні, це через нас. Забий, — відповідає йому Прапор.
— Хлопці, дякую вам, поки наразі рух не фіксується. В укриття, — чути в дискорді.
Складно сказати, з чого почався Добропільський напрямок загалом — але і для мінометників, і для розрахунку RDS40 він почався з Коптєвого. Це маленьке село за 10 кілометрів на схід від Родинського, куди за день могло прилетіти 27 КАБів. Ще пару тижнів тому було Разіне, за 6 кілометрів від Родинського. Там позиція протрималася недовго: піхота залишилася, але міномет довелося переносити, бо в ближньому бою він неефективний, а ситуація була не на боці Сил оборони. Якби почався стрілковий бій — і міномет, і гранатомет не можна було б забрати, їх довелося б знищити.
— Нам трохи вже набридло переїжджати за цю ротацію і шукати нові місця під позиції, — каже Прапор.
Угольок сідає біля рації, всміхається й каже:
— Але, знаєте, я в дитинстві мріяв у халабудах всяких жити — а тут постійно хати міняєш. Це класна робота: гроші дають, гранати дають, "арку"Ґвинтівка — зазвичай моделі AR-15, але не обовʼязково. дали яку гарну, на свіжому повітрі постійно. Ще й рускіх валить можна абсолютно легально.
Мінний шлагбаум
У Родинському сутеніє. Прапор повідомляє усім, що навряд чи сьогодні ще буде робота. Стріляти вночі означає дуже швидко демаскувати позицію через спалахи. У дискорді — перевірка звʼязку. Кожна позиція відповідає, отже всі на місці. Військові курять біля укриття й сушать мокрі від поту футболки.
Прапор говорить із розвідувальниками через дискорд і дізнається, що на дорозі за менш ніж 300 метрів від позиції лежить протитанкова міна. Це та ж дорога, якою ще вдень активно й швидко їздила різна техніка.
За кілька хвилин переговорів зʼясувати, звідки ця міна взялася, так і не вийшло.
Ще за кілька хвилин — викликають саперів. Лунає вибух, але невідомо, чи це знешкодження міни, чи щось інше.
Ще хвилина — і розвідка присилає фото місцевості. Кругла оливкова міна зі зведеним зарядом лежить на асфальті. Поряд приблизно ще пʼять таких самих, замаскованих зеленими гілками з листям.
"Омега" починає екіпіруватися.
— Якого кольору на них скотч?
— Не видно, ніби немає скотчу.
— Це точно не скид? Може, випало в когось по дорозі?
— Невідомо, але вони там рядком лежать. Навряд чи скид.
— Тим паче, вони не прикривали б листям. Тим паче свіжим.
— І вранці, і вдень такого не було. Ми ж там ішли.
З протилежного боку вулиці чуи гул. Дорогою, що веде просто на міни, з боку Добропілля мчить хаммер. Угольок зривається з місця і біжить попередити водія про мінний шлагбаум. Але не встигає. Біля укриття чути звук вибуху. Угольок хапається за голову.
Усі біжать до хаммера. Пʼятеро поранених лежать уздовж дороги під кущами. На дорозі зʼявляється сірий джип — той самий, який ще вдень летів у бік терикону. "Омегівці" маякують йому зупинитися, аби джип теж не підірвався. Двох важкопоранених закидають в машину, пояснюють водію, що їм треба евакуація в госпіталь. Автівка обʼїжджає міни і мчить на Добропілля.
Коли в рацію передають, що над місцем підриву хаммера висить російський мавік, починається стрілянина. Не встигнувши розібратися, де саме висить розвіддрон, "омегівці" почали цілити в борт наших.
— Це наш мавік, не стріляти, не стріляти! П*дарський мавік за пару кілометрів.
— Це наш мавік! Не стріляти! — гукає Прапор до всіх.
Стрілянина припиняється, але починаються важчі й дзвінкіші вибухи. Це вже російський міномет. "Омегівці" збирають поранених. Забрати боєприпаси з хаммера вже немає часу. Угольок допомагає британцю, який взагалі не говорить українською. Поранений із пошкодженою ногою сам стибає на одній нозі до будинків. Бійці ховаються в сусідньому укритті. Ще одного пораненого — дезорієнтованого через контузію — заводять у наступний підвал.
— Ви не бачили теемкиПротитанкова міна, від ТМ — класу радянських і російських протитанкових мін.? — питають його "омегівці".
— Не знаю. Водія забрав джип, — розгублено відповідає він, витираючи пил і кров з голови.
— Як ви взагалі тут опинилися? Куди ви їхали?
— У нас "ВампірВеликий український вантажний дрон, використовують як для скидів вибухівки на ворога, так і для доставки необхідного бійцям на передовій.". Ми їхали на позиції. Там повний хаммер боєкомплекту.
— Ну, вам дуже сильно пощастило, що нічого не розірвалося. Який твій позивний?
— Воля. Нас би звідси вивезти. Бо взагалі туман в голові. Я в ах*ї. Ніби перед мною щось вʼїб*ло. Я розумію, що так воно і є — але, бл*дь, я ніхуя не памʼятаю.
— Набирай командира, хай за вами їде евакЕвакуаційний бронеавтомобіль.. Поясни, що твій побратим — у сусідньому підвалі, далеко ходити не може. В нього, здається, зламана нога.
— Так а як там на дорозі зʼявилися теемки? Хтось щось бачив?
— Ні. Але, думаю, якби той, хто розклав на дорозі теемки й прикрив їх гілками, був трохи розуміншим — то він би ще й почекав, поки ми всі зберемося після підриву і влаштував би засідку. А так нам просто пощастило, що цього не трапилося.
— Тепер, думаю, той хаммер треба просто спалити. Один скид — і все.
— Тобто, ДРГ зайшла, розклала міни й вийшла?
— Х*й його зна. Просто скидом з дрона так розкласти не вийшло б.
— Шо каже командир?
— Каже, треба все забрати з хаммера.
— Це не варіант. По-перше, невідомо, чи там не буде засідки. По-друге, там може будь-що здетонувати, що ще не здетонувало. Скажи це командиру. За вами приїде евакЕвакуаційний бронеавтомобіль.?
— 15 хвилин, — відповідає Воля. — Пацани, а ви взагалі хто?
— Нацгвардія. НГУ.
Гроб і Угольок виводять Волю надвір і йдуть у сусіднє укриття по ще двох поранених. Вони проводять їх до точки посадки на евак.
— Пацани, я вам так вдячний, що ви тут, — каже Воля.
— Єб*ть, я за ці два тижні стільки раз уже це чув, — зітхає Угольок.
Коли евак із пораненими їде, в укритті виставляють чергування. Прапор іде говорити з командуванням, і оскільки версія про захід російської ДРГ на вулиці Родинського — найбільш імовірна й змінює ситуацію для "омегівців", він повертається з новинами:
— Завтра нас забере машина. Але треба буде почати збиратися раніше, бо вирішили забирати звідси все — міномет, гранатомет, БК — все.
— Тобто ми будемо міняти позицію?
— Саме так, — відповідає Прапор, повертає голову до нас із фотографом і, ніби прямо в камеру, каже:
— Вам може здатися, що це нестандартна ситуація й ми не знаємо, як діяти. Але абсолютно всі тут все знають і повністю спокійні.
Авіалінії Донбасу
Близько третьої години ночі бомбер "Вампір" остаточно знищив підірваний хаммер. Ще з годину міни й патрони, яким була напакована броньована машина, детонували в тиші порожніх вулиць Родинського.
— Ви знаєте, що? — весело запитує вранці Угольок. — Ви ж чули вночі, як детонували патрони в тому хаммері? То вже в чатах пішов поголос, що тут був стрілковий бій уночі.
— Весь цей переїзд — просто вишенька на торті з гівна, — констатує Гроб, пакуючи речі.
Військові зносять майно на точку евакуації. Вся зброя — близько 30 мін до міномета, боєкомплект до гранатомета, спальники, каремати, генератор, бензин та інше — лежать великою купою під деревами. Прапор повідомляє, що вони згортають старлінк і залишаються тільки на рації чекати на машину. Рошель має бути за 7 хвилин.
Минає 7 хвилин. А машини немає.
— Вогник на 911 зі східного напрямку! — повідомляє рація.
— А ми з якого?
— Зі східного, — відповідає Прапор одночасно з тим, як за його спиною в небі вже шелестить 250-кілограмова авіабомба.
А потім ще одна. Не розрив. Ще одна. Ще. Іще.
Земля під долонями гуде, з гілок дерев сиплеться листя. Скло в крамниці неподалік починає тріщати. "Не бачу причин боятися КАБів", — крутяться в голові слова Прапора, які він казав рівно 24 години тому.
За 5 хвилин усе стає, як зазвичай: вибухи чути часто, але десь далеко.
— Вам не здається дивним, що як тільки ми кудись приїжджаємо, то зразу всі магазини закриваються? — жартує хтось із хлопців, обтрушуючи землю й гілки з долонь.
Детектор дронів фіксує FPV поблизу. Він дратівливо пищить, а коли стихає, в рацію повідомляють, що 111 буде за 3 хвилини. А рошель вже в Родинському. Угольок іде зустрічати машину на дорогу.
Коли БТР приїжджає на точку вигрузки, його напаковують під стелю за менше ніж пару хвилин. Крим залазить углиб кузова, за ним — ми із фотографом. Височезний Сармат лягає зверху на купу мін, зброї та речей. Прапор заскакує останнім. У коліна впираються хвости мін. Угольок, Гроб і Матвєй залишаються в Родинському на наступну ходку.
— Дядя Коля, можем їхати, — гукає Угольок, закриваючи двері кузова ззовні.
Дядя Коля, позивний "Балу", заводить рошель, дає по газах і летить на виїзд. Прапор перехрещується і машина віддаляється від Родинського.
***
— Дякую, що скористалися нашими авіалініями, — жартує Балу. Прапор, Сармат і Крим знімають бронежилети, перекладають їх у бус і, мокрі від поту, видихають.
Коли вони заберуть із кузова речі, Балу повернеться по Уголька, Гроба й Матвєя. За годину командир загону на позивний "Самурай" повідомить, що всі виїхали. А на зміну зайшов інший розрахунок.
