Після двох місяців дискусій США та Україна підписали угоду про корисні копалини. Згідно з документом, створять Інвестиційний фонд відбудови України, а американські компанії зможуть інвестувати, зокрема, в розробку українських родовищ мінералів. Чому це дипломатична перемога України, чим угода вигідна США і до чого тут Китай — Суспільне зібрало огляд іноземної преси.
"Поки Путін продовжує говорити "ні" мирним зусиллям Трампа, Україна знову сказала "так", — зазначає Даг Кляйн, аналітик аналітичного центру Atlantic Council. Інший же аналітик центру, Ед Верона, висловлюється скептичніше: "Так звана угода про партнерство є такою обтяжливою, що дорівнює вивертанню кишень у жертви пограбування".
Обох експертів цитує польська Gazeta Wyborcza і пише, що за 100 днів правління Трамп нарешті здобув щось, що може представити як свій великий успіх.
Польське медіа звертає увагу, що Україні вдалося вилучити з остаточного тексту документа багато невигідних для себе положень: передання до фонду частини газопроводів або атомних електростанцій; вирішення спорів на основі американського законодавства або сприйняття уже наданої військової підтримки США як боргу.
Італійська Corriere della Sera зауважила, що Київ підписав угоду про надра в "аж ніяк не звичайні часи". На думку автора статті Лоренцо Кремонезі, якби не війна Україна ніколи б не уклала таку угоду за таких умов, де поступається американцям правом розподілу своїх природних багатств. Не підписала б ні з Вашингтоном, ні з будь-ким, додають в медіа.
Проте на 12-й рік війни угода про корисні копалини, пише італійське видання, зміцнює український суверенітет та опосередковано зберігає американську оборонну парасольку.
Corriere della Sera теж наголошує, що Україна на останніх етапах перемовин домоглася від американців деяких покращень угоди: ресурси залишаються під керуванням України, інвестиційний фонд розподіляє управління 50/50 (хоча США хотіли мати контрольний пакет акцій), військова допомога Штатів Україні не згадується як борг.
Пітер Доран, старший науковий співробітник Фонду захисту демократій, у колонці New York Post відзначив, що угода — корисна для США. Зокрема, це сигнал для Китаю, який, за словами експерта, розглядає можливість участі у післявоєнній відбудові України (угода передбачає інвестиції у відбудову країни після війни — ред.). До того ж з цією угодою Штатам було б складніше розірвати відносини з Україною без втрати своїх стратегічних інвестицій.
"На жаль для Росії, угода Трампа знижує ймовірність зникнення України. Трамп вважає ділові зв'язки більш зобов'язувальними, ніж традиційні гарантії безпеки", — пише Доран.
Редакційна колегія The Washington Post міркує, що поки угода потенційно дає зиск обом сторонам, проте є сумніви, чи зможуть як США, так і Україна заробити на видобутку корисних копалин у найближчі десятиліття. Як і інші медіа, WP каже, що угода робить Америку зацікавленою в суверенітеті України. В статті теж згадують Китай, але більш відносно США: угода про копалини, на думку редколегії, допоможе Штатам компенсувати залежність від КНР в питаннях мінеральних ресурсів.
А от щодо сумнівних нюансів угоди, то WP перелічило такі:
- з'ясувати, де залягають корисні копалини в Україні, — це виклик. Комплексне геологічне картування країни не проводилося близько 50 років. А, згідно з наявними мапами, значна кількість літію, титану, графіту тощо — зараз на українських територіях, що перебувають під контролем російських військових;
- неясно, чи можна видобути ці мінерали досить дешево, щоб конкурувати з Китаєм. Новий видобуток вимагає щонайменше 10 років: потрібні початкові дослідження, розчищення територій, будівництво об'єктів інфраструктури;
- видобуток потребує багато електрики, а російські обстріли зменшили потужність української електромережі приблизно наполовину.
Про протистояння США з Китаєм стосовно рідкісноземельних металів написав у колонці для Anadolu і Неджметтін Акар, завідувач кафедри політології та міжнародних відносин Університету Мардіна Артуклу.
"Торгівельна напруженість між США та КНР підживлюється не лише тарифами, але й боротьбою за світове лідерство, особливо у високотехнологічних галузях", — пише Акар. Китай — світовий лідер із видобутку та перероблення РЗЕРідкісноземельні елементи. Періодичні погрози Пекіна обмежити експорт цих копалин свідчать, що вони стали такою ж стратегічною зброєю, як нафта чи природний газ. Реагуючи на таку поведінку Китаю, США намагаються збільшити внутрішні виробничі потужності та створити альтернативні ланцюги постачання, зауважив науковець.
Кореспондент британської Guardian у Центральній та Східній Європі Шон Вокер оцінив угоду про мінерали з обережним оптимізмом. Він зауважив, що її умови не ставлять під загрозу євроінтеграцію України і не підпорядковують країну правовій юрисдикції США. Також угода не прив'язує Київ до партнерства лише з Вашингтоном і гарантує для американських компаній лише доступ до тендерів на справедливих умовах.
Про успіхи України ідеться також у коментарях експертів для Al Jazeera. Вони називають угоду "дипломатичною перемогою" Києва. Проте додають, що вона не є гарантією безпеки, хоча тепер США залишатимуться зацікавленими в Україні: "Це, безумовно, має бути стримувальним фактором для майбутньої російської агресії, оскільки означатиме, що якщо росіяни розпочнуть нову війну, США неодмінно запровадять суворі санкції та нададуть Україні військову допомогу".
