Сім місяців медики 115-ї бригади ТрО надавали допомогу пораненим військовослужбовцям та евакуйовували їх на Луганщині. Зі свого батальйону їм вдалося зберегти життя усім пораненим побратимам.
"Ці ноші, ось так щоб не збрехати... Вони вивезли близько двохсот людей. Особисто я вивіз, за підрахунками, десь 180 людей звідти, але бувало, що ми мінялись, тож ця машина вивезла десь 200 людей", — розповів фельдшер медичного пункту 115-ї бригади ТрО Сергій.
Фельдшер Сергій показує наші, на яких евакуйовували паранених військовослужбовців. Суспільне Житомир/Олена Ваховська
Сергій розповідає, що вони евакуйовували усіх:
"Це могли бути і прикордонники, і з сусідніх батальйонів. Ми не ділили. В нас немає такого, що поранений тільки наш, і ми веземо тільки нашого. Найбільше ми тут везли одинадцять поранених за раз. Вони тут позакривалися, а я кажу: мене не забудьте забрати. Але нічого, довезли всіх".
Цією автівкою медики 115-ї бригади ТрО евакуйовували поранених військовослужбовців. Суспільне Житомир/Олена Ваховська
Андрій, лікар медичного пункту 115-ї бригади ТрО, пригадує свою першу евакуацію:
"Прийшов Hummer з пʼятьма пораненими. Двоє з них були важкі. Як показав результат цієї ситуації, всі рішення були ухвалені правильні, усх пʼятьох доставили в передову хірургічну групу, усі живі. Один із них, на жаль, отримав інвалідність. Завжди, коли ти чекаєш вивіз пораненого з нуля, опановує страх. Страх перед тим, чи зможеш ти йому допомогти. І як тільки приїжджав транспорт з пораненим з нуля, як тільки ти доходив до нього, починав ним займатися, транспортувати, ці всі емоції відходили… І працюєш, як робот. Емоцій нуль, тільки робота".
Андрій, лікар медичного пункту 115-ї бригади ТрО. Березень 2024 року. Суспільне Житомир/Олена Ваховська
Андрій до початку вторгнення росіян мав досвід роботи в реанімації.
"Різниця між роботою в реанімації і військовим лікарем в тому, що коли до тебе поступає в реанімацію тяжкий пацієнт після ДТП, чи з виробничою травмою, чи ножове поранення, то на одного пацієнта "накидується" троє-четверо-пʼятеро людей. Тут усе навпаки: на одного медика стільки ж пацієнтів. Це кардинальна різниця. І дуже важливе усе-таки сортування, тобто розібратися кому першому допомогти. В цивільній медицині такого питання не стояло".
Усі сім місяців поранених евакуйовували на "УАЗі", розповідає водій Анатолій.
Авто, яким медики 115-ї бригади ТрО евакуйовували поранених військовослужбовців. Березень 2024 року. Суспільне Житомир/Олена Ваховська
"Так як нам пощастило і нам видали "УАЗ", проїжджали скрізь. Там під Луганськом місцевість дуже болотиста, глиниста, і машини всі сідають. Там пʼять метрів зʼїхав — і машина вже сидить. Навіть ця сідає, якщо на одному приводі їдеш, сідає. Два моста включив — і їдеш. Помаленьку, але вигрібається. Доріг там немає, все танки з'їздили, розбили".
Анатолій, водій 115-ї бригади ТрО. Березень 2024 року. Суспільне Житомир/Олена Ваховська
"У нас час займав від пункту евакуації до госпіталя польового хвилин 15 — коли дороги були хороші. Коли доріг не стало, танками розбили все — пів години, 40 хвилин. А дорога така, що в цьому уазику сам якщо не тримаєшся, то вилетиш. Бо доріг там немає", — говорить Сергій, фельдшер 115-ї бригади ТрО.
Сергій, фельдшер 115-ї бригади ТрО. Березень 2024 року. Суспільне Житомир/Олена Ваховська
Фельдшер Сергій розповідає: за цей час їм вдалося евакуювати живими усіх побратимів з батальйону. Не довезли живим лише одного військовослужбовця:
"Саме своїх хлопців з батальйону — довіз усіх. Дуже врізалось в памʼять… Це було за два тижні до нашого виходу, коли мені привезли хлопчика — не нашого. Я його прийняв, можна сказати, неживим. Я бачив, що він не виживе, в нього вже й тиску не було. Але я поставив йому катетер, в дорозі ми цого капали, приїхав і ще заінтубували. Просто дивляться люди, побратими і треба щось робити. Ну про війну що сказати… Тяжка дуже, зараза. Але ми виконуємо свою роботу. Працюємо, працюємо, і будемо працювати".
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
