28 січня на майдані Корольова у Житомирі рідні, близькі та друзі полонених військовослужбовців вийшли на мирну акцію "Не мовчи! Полон вбиває!". На підтримку українських захисників у полоні та зниклих безвісти зібралися понад півсотні людей.
За словами співорганізаторки Анни Лобової, це зібрання, на яке люди прийшли із плакатами та портретами своїх рідних, приурочили сумній події, яка сталася в Україні півтора року тому на території колишньої колонії в тимчасово окупованій Оленівці на Донеччині.
"Саме сьогодні сумна річниця — минає півтора року від моменту теракту в Оленівці, який спровокували росіяни і під час якого загинули понад 50 військовополонених та ще понад 130 були тяжко поранені і досі перебувають в полоні разом із тисячами військових та цивільних. Сьогодні ми виходимо на вулицю задля того, щоб нас почули: суспільство, влада, міжнародні інституції і допомогли нам повернути рідних із полону. А також ми хочемо донести інформацію про порушення Третьої Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими", — розповіла Анна Лобова.
Жінка також сказала, що з Житомирщини у підірваному бараку в Оленівці були двоє захисників Маріуполя та "Азовсталі", які потрапили у полон за наказом. Один із них Євген, на жаль, загинув під час теракту, інший — Олег Лобов — її чоловік, оборонець "Азовсталі" отримав важкі поранення і досі перебуває у полоні. Останні півтора року вона представляє спільноту "Родини Оленівки". Про те, що її чоловік живий, каже, дізналася з відео в інтернеті.
"17 серпня 2022 року на відео з лікарні ми побачили, що він живий. З того, що він перераховує на відео, це те, що отримав багато травмувань та осколків по тілу, поранення голови. У нього була перебинтована рука з тримачем через шию. Також відомо, що станом на 1 грудня 2022 року він ще перебував у Донецькому госпіталі. Всі зусилля, які ми спрямовували і спрямовуємо далі — для того, щоб повернути наших хлопців, насамперед важко поранених, додому", — сказала Анна Лобова.
Зі слів співорганізаторки, до мирної акції "Не мовчи! Полон вбиває" у Житомирі приєдналися рідні та близькі військовополонених, які захищали Україну у складі 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, 13 окремо-десантного батальйону, Національної гвардії, 503 окремого батальйону морської піхоти, військові медики, підрозділу "Азов", прикордонних загонів та інших військових підрозділів.
Житомирянка Анна Щепанська — одна із учасниць. Розповіла, що її син —військовослужбовець Маріупольського гарнізону. 22 місяці поспіль він перебуває у полоні на території окупованої Донеччини. Єдине, що вона знає про сина, це те, що він живий.
"Моє серце 22 місяці — наче у темряві. Накриває так, що не можливо. Триматися на світі допомагає молодший син. Тільки заради його посмішки стараєшся жити, донатити, допомагати нашому шпиталю, хлопцям на нулі", — розповіла Анна Щепанська.
Брат військовополоненого Тимофій сказав, що намалював малюнок із зображенням двох долонь, і з нього зробив календар.
Мама хлопця додала, що там ще є напис "Слава ЗСУ!"
"Там на одній долоні було написано "Слава ЗСУ і всім, хто боронить Україну", а також напис: "Брате, я чекаю на тебе". Дві долоні жовто-блакитні, на кожній із них є такий напис", — сказала мама військовополоненого Анна Щепанська.
81-річний житомирян Франц Свобода розповів, що чекає з полону свого онука — військового лікаря, який працював у Маріупольському військовому госпіталі.
"Більше півтора року він перебуває у російському полоні. Ми знаємо, що він десь на Донбасі, у тюрмі, але зараз у нас ніякого зв’язку з ним немає. Ми дуже переживаємо, сумуємо, плачемо. Може, Бог дасть, він повернеться живим додому", — розказав свою історію дідусь військовополоненого Франц Свобода.
Тетяна Гойдик на зібрання родин військовополонених прийшла разом із мамою та друзями. Каже, прийшла, щоб сказати вголос про право на визволення свого брата та його побратимів, які безвісти зникли у січні 2023 року.
"Понад рік ми нічого не чуємо про своїх рідних. Вони — Герої. Чому всі мовчать про 95 бригаду? Ми щодня не можемо жити через це. Адже статус безвісти зниклого — це найгірший статус, який тільки може бути. Ти не знаєш, де твій рідний. Ти не знаєш, що тобі робити. Ми б дуже хотіли звернутися до влади, Координаційного штабу, до розвідки. Будь ласка, допоможіть нам визначитись, допоможіть нам знайти наших рідних", — розповіла сестра безвісти зниклого воїна Тетяна Гойдик.
Валентина Волкова — теж сестра безвісти зниклого воїна. Каже, що прийшла, аби бути голосом полонених, аби про них не забували. І це є мета акції.
"Робити так, щоб суспільство не забувало про наших рідних, не забувало про тих героїв, які з перших днів війни захищали країну самовіддано. Наша мета: щоб міжнародні країни, платформи не забували говорити про це. Не стояли осторонь і ще більше тиснули на країну агресора,. Щоб хлопці-військовополонені поверталися додому", — сказала сестра зниклого безвісти Валентина Волкова.
Завершилась акція мирною ходою пішохідніою Михайлівською.
Раніше Суспільне писало, що теракт в Оленівці стався у ніч з 28 на 29 липня 2022 року. У будівлі, де утримували українських військовополонених, які вийшли у травні того року з території заводу "Азовсталь". Росіяни повідомили, що 50 з них загинули. В Офісі генпрокурора України заявили про 40 загиблих та 130 поранених.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube