28-річний аспірант Полтавської державної академії Дмитро з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у Краматорський прикордонний загін. З березня 2022 року хлопець служить на Донеччині. Військовий Дмитро на позивний "Паганель", будучи на ротації в Житомирській області, зустрівся з кореспондентами Суспільного та розповів їм про службу прикордонника у Бахмуті.
За словами Дмитра, його спочатку не брали у військо, бо у нього була броня в аспірантурі.
"Це був останній рік навчання. Через півроку у мене мав бути захист кандидатської дисертації, але не склалося. 25 лютого у мене день народження, а 24 вони напали. Я уродженець міста Охтирка, а Охтирка зустріла ворога першою", – говорить Дмитро.
Прикордонник розповідає, що найбільше було шкода маму.
"Дзвоню, мама плаче. Рідне місце бомблять. Все що в тебе було, спогади з дитинства, їх може в будь-який момент просто не стати. Батьків також може не стати. Брат військовослужбовець, офіцер. Теж воює і захищає", – каже "Паганель".
"Паганель" говорить, що за рік війни змінився.
"Подорослішав. Рожеві окуляри спали. Ви знаєте, тоді ще було АТО і було достатньо скептичне до цього відношення. Зараз воно реалістичне. Не цінували тієї роботи, яку робили хлопці тоді, а сьогодні відчули наслідки", – каже Дмитро.
Дмитро пригадує, що найскладніший момент був тоді, коли його з побратимами п’ять годин поспіль без зупинки обстрілювали мінометним вогнем.
"Ми не почули, як під'їхав танк і почав по нас гасити. Я його особливо не пам'ятаю, тому що з позиції мене вже виносили. Була важка контузія. Коли ти чуєш по рації, що комусь потрібна допомога, ти особливо не думаєш що буде – просто береш і робиш. Біжиш туди, прикриваєш, якщо треба витягуєш. Робиш все, щоб врятувати товаришів. Робиш це холоднокровно, не задумуєшся над цим. Згадуєш слова мами: помолися і все буде добре. Страх – це те, що ти носиш з собою завжди в кишені. Його не можна позбутися. Кожний його по різному трактує: хто каже, що це адреналін, хто каже, що це страх. Він завжди з тобою", – говорить прикордонник.
Дмитро каже, що після війни планує захистити кандидатську дисертацію, одружитися, мати багато дітей і жити в рідній Охтирці.
Читайте також
- "Там ніхто не біжить і за спину не ховається" – прикордонник на позивний "Сьомий" з Бахмута.
- "Лякало те, що ти більше не побачиш рідних людей" – прикордонник з Бахмута на позивний "Чіназес".
- "У Бахмуті кожен момент здається останнім" – прикордонник Павло на позивний "Тєлік".
- "Це кіно допоможе краще зрозуміти потреби військових", – актор і військовослужбовець Дмитро Лозовський.
- Пройшов реабілітацію після полону і повернувся у військо — наречена захисника "Азовсталі" Миколи "Фроста"
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
