33-річний житомирянин Максим Морозько у перші дні російсько-української війни вирушив на фронт. Пішов добровольцем у першу хвилю мобілізації 2014-2015 років. Служив лікарем-анестезіологом у медичній роті 95-тої окремої десантно-штурмової бригади.

Сьогодні чоловік працює лікарем в Житомирській міській дитячій лікарні імені Башека.

У День Збройних Сил України Максим Морозько поділився спогадами з кореспондентами Суспільного про той період, який він провів на передовій, рятуючи поранених українських бійців

"Моя історія проста. Почався 2014 рік, почався Крим. У нас в Україні на той час було мало боєздатних частин. Військкомати шукали людей. Комусь треба було іти. На той момент я був лікарем-анестезіологом. У першу хвилю мобілізації потрапив навесні 2014 року. На фронті був до весни 2015 року", — розповідає Максим Морозько.

Читати ще

"Я думаю, саме мій кронштейн візьме і полетить на голову російському солдату", — житомирянин Матвій Морозько

Чоловік пригадує події під Донецьким аеропортом та біля шахти Бутівка. Розповідає, що там була позиція під кодовою назвою "Катер". Потрібно було штурмувати Бутівку, поле біля якої було заміноване.

"Терористи дуже міцно окопалися. Ми знімаємо поранених з броні, з БТРів, тут же, біля коліс, перемотуємо їх, надаємо допомогу. І сидять хлопці, спокійно заряджають зброю, набивають набої. Я запитую: "Хлопці, а що відбувається?". А вони: "Та зараз ще раз поїдемо". Тобто поруч тебе щойно поранили товариша, знаючи, що наступним можеш бути ти. І такий героїчний спокій. Або спокій приреченого. Це надзвичайно мене вразило", — розказав Максим Морозько і додав, що хлопці помирали у нього на руках.

Пригадує, що важко було їхати на перший бій, коли його група потрапила в засідку.

"Тоді шість бійців загинули, було багато поранених. І ось поранених забрали в перші гелікоптери, залишилися тільки легкі поранені. Ми веземо загиблого, і тут в машині лунають звуки телефону. Всю дорогу по цьому телефону весь час дружина дзвонить. Ми майже годину їхали і ніхто не наважився зняти слухавку. Ну як повідомити про те, що він загинув? Це дуже важко. Я пам’ятаю усі прізвища тих, хто загинув, бо в 2014 році облік всіх хто загинув, вів я", — сказав Максим Морозько.

Читати ще