Завдяки дарувачам фонди Житомирського обласного краєзнавчого музею поповнилися новими експонатами – медальйоном та чотирма настінними тарелями, присвяченими митцям із Житомирщини. Про це в коментарі кореспондентці Суспільного Олені Корж розповіла головна зберігачка обласного краєзнавчого музею Тетяна Гребельник.
За її словами, дарувачами стали пересічні городяни, які побажали лишитися невідомими, однак працівники музею все ж вмовили їх назватися.
"Просто зайшли до нас і сказали, що хочуть залишити подарунки для музею. Ми їх зупинили, звісно, тому що нам потрібно знати, хто передає – хоч якусь історію про те, де предмети побутували, де їх знайшли. Це теж цікаво, бо без історії страждає цінність предметів. І пан Садовський написав той лист, що опублікований у нашому дописі. Це називається "легенда до предмета". Ми сфотографували їх, видали акт прийому, зараз ці предмети перебувають у відділі фонду і готуються до наукового опису для того, щоб їх представити на засіданні фондово-закупівельної комісії і взяти на облік до музею", – каже головна зберігачка краєзнавчого музею.


Усі чотири настінні тарелі виготовлені на Житомирщині Баранівським і Городницьким порцеляновими заводами. Присвячені тарелі Івану Кочерзі, Максиму Рильському та Лесі Українці.
"До якихось певних дат вони (заводи – ред.) завжди виготовляли невелику партію таких ось тарілочок, – говорить Тетяна Гребельник. – Це ж тарілочки, якими не користувалися в побуті, вони були настінні чи приставлені у шафі. Це краєзнавча цінність, тому добре, що свідомі громадяни не викинули знайдені тарелі, а передали їх музею. Не щодня такі випадки трапляються. Тарілка із зображенням Івана Кочерги виготовлена в Баранівці 1981 року до сторіччя від дня народження відомого українського драматурга. Тарілка з портретом Максима Рильського – теж виробництва Баранівського порцелянового заводу, датована 1985 роком. Три інші речі присвячені Лесі Українці. Перша – настінна тарілка датована 1987 роком. Виготовлена вона Городницьким порцеляновим заводом – можливо, до відкриття у Новограді-Волинському, нинішньому Звягелі, пам’ятника Лесі Українці. Або до "Лесиних джерел". На другій тарелі із зображенням погруддя Лесі біля музею Косачів є напис: "Росте і квітне Лесин край. Місто Новоград-Волинський. 1988 рік". Медальйон "Лесині джерела" теж з Баранівки, на жаль, датування не має, орієнтовно, він виготовлений у дев’яності роки минулого століття".


До того, як з'явитися в експозиції, отримані музеєм речі мають пройти шлях певних процедур. На кожен отриманий предмет складається документація про надходження, потім науковий співробітник робить його опис, після цього засідає фондово-закупівельна комісія, на підставі висновку якої предмет беруть на облік в якості музейного експонату.
"Що стосується тарілок, присвячених Лесі Українці, то ми ще не знаємо – залишимо їх у себе чи запропонуємо музею Лесі Українки у Звягелі. Робота нашого відділу – взяти на облік і запропонувати експонати експозиціонерам, а вже вони мають вирішити, де новинки можна використати, чи впишуться вони у експозицію згідно плану та концепції виставки", – розповіла Тетяна Гребельник.
Ще по темі
- Жив сорок мільйонів років тому – скелет динозавра вперше експонується в краєзнавчому музеї Житомира.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber